З ріжних сторін краю привожені в столицю торговцями теренів нафтові контракти вказують своїм змістом доволі ясно, що загал наш не здає собі справи з незвичайного значіння, яке для економічного нашого розвитку мають цінені нині на вагу золота продукти підземелля і що не орієнтується як слід, ані про єство нафтових договорів, ані в тих неймовірних промахах проти власного господарського інтересу, яких доказом зміст і правний уклад деяких з сих контрактів. Вже при поверховнім перегляді сих документів виявляється, що наш селянин мимо деяких популярних пояснень, поміщуваних часописами в передвоєнних часах, не уміє оборонитися перед визиском і, о скільки навіть домагається певних звичаєм принятих відплат за продаж нафтових упевнень, то зараз в третім або четвертім уступі того самого договору зуміє звичайно набуваючий помістити того рода постанову, що вона відбирає всяку практичну вартість дотичній чинитьбі. Деякі з контрактів вже роблених останніми місяцями, є так наглядним доказом визиску і покривдження в користь набувця терену з одної, а цілковитої незарадности власника ґрунту з другої сторони, що — читаючи сі ганебні документи несвідомого марновання цінних вартостей, якими нині являються нафтові управнення, пригадується подія, яка лучилася в одній з підгірських громад, де при контракті купна нафтового терену селяне ніяким способом не хотіли приняти умовлених передше 5 прц. брутто, а жадали безумовно 2 прц., мотивуючи своє домагання тим, що при 5 прц. брали би з копальні лишень що пяту бочку ропи, коли вони хотіли побирати 2 прц. брутто, значить на їхній розум що другу бочку і, як легко догадатись, набувець терену вволив сьому домаганню.
Длятого уважаю вказаним пояснити, о скілько се можливе в рамах короткої приступної статті, єство і прикмети сих контрактів і — на мою гадку — оплатяться отся невеличка робота вже тоді, коли хочби одна наша громада скористає з неї як слід при нагоді заключуваних під сю пору з нечуваною горячкою договорів о нафтові терени в усіх підгірських повітах Західної Области, а навіть на таких теренах Підкарпаття, де до недавна ніхто не чув іде про нафту.
На вступі запримічу, що з істнуючих знаних трьох теорій пояснюючих науковим способом повставання в нутрі землі нафтоносних жил ніяке не має беззглядної більшости приклонників, хоч найбільше розповсюднена гіпотеза, що ропа витворилась наслідком нагромадження покладів риб, яких тіла валами укладалися в певних підгірських пасах землі по уступленню вод. В новійшім пошукуванню за продуктами підземелля ("бітумінами") ідуть ґеольоґи як репрезентанти теорії способу шукання і практики вертництва певними тзв. "пасами нафтовими", значить вертиться в данім терені після певних в особливо продукційних теренах легко запримітитися даючих пасах і висліди верчення доказують, що навіть в місцевостях виїмкової обильности ропної продукції в лініях такого нафтового паса появлялася продукція постійно, коли зараз побіч сеї лінії, а навіть в найблизчім її сусідстві пошукування оставалися безуспішні.
Щоби виєднати зізволення гірничої власти на верчення приписане нафтовими законами (можна пошукувати також на основі гірничого закона з 23. V. 1854 р.) як також диспонувати легко в обороті торговельнім тереном, заключає сей, що хоче бути управненим до верчення з власником ґрунту "нафтовий контракт", який є в розумінню нині обовязуючих законів звичайним контрактом купна-продажі недвижимости і, якщо заховаю тут стару і нині вже невластиву для нього номенклатуру "нафтового контракту", то зроблю се тому, що в такім популярнім представленню буде вона може яснійша і приступнійша.
Для пояснення, що саме сей нафтовий контракт, пригадую, що в слід наших законів є власник ґрунту також власником стовпа повітря над своїм ґрунтом і також стовпа підземелля, що находиться під ґрунтом. Окремі привілеї застерігають вправді право видобувати вартісні продукти підземелля як сіль, сірка, алун, ґрафіт і т. д. державі ("застережені" мінерали) однак від року 1862 частинно, а від року 1884 (зак. 8. 11. V. 1884) рішучо і дефінітивно віддано ропу (Rohöl) і земний віск до розпорядимости власника ґрунту.
Державним законом, з 11. V. 1884 ч. 71 Дзд. і краєвим з 17. XІІ. 1884 ч. 35 Дзкр. а опісля новелями з 9. І. 1907 ч. 7 Дзд. і з 22. III. 1908 ч. 61 Дзкр. унормовано остаточно правні нафтові відношення і на основі сих законів теперішнє нафтове право є правом власника ґрунту шукати, видобувати і користуватися незастереженими продуктами свого підземля, а з окрема продуктом ропи (нафти). Се право є недвижимістю і може бути вписане в нафтових книгах будьто на річ самого власника ґрунту, будь в користь инших осіб. Нафтові книги мають вестися при суді і є зовсім подібні до ґрунтових книг, значить мають карту "А", де вписані парцелі і назва нафтового поля, карту "Б" як карту, де вписується власника нафтового поля і карту "Ц" ("С") як карту тягарів, — а окрім тих трьох карт мають також і карту "Д", де вписуєсь т. зв. право повороту, значить час (чи застережену договором условину розвязання контракту) коли нафтове поле вертає до власника ґрунту, тому що закон дозваляє позбувати власність нафтового поля часово (у нас звичайно на літ 25).
Як згадано — власник ґрунту може від свого ґрунту відлучити право шукання, верчення, видобування і експльоатовання бітумінів підземлля сього ґрунту і може зізволити, щоби так відлучене право зістало в нафтових книгах як власність т. з. нафтового поля на його покупця (також на самого власника), заінтабульоване.
Звичайно за таке часове відступлення на літ 25, або 30 довершене, дає у нас набуваючий (будучий) власник нафтового поля ("нетовець") слідуючі відплати власникови ґрунту:
1) т. з. "морґове", або "чинш аренди" с. є. певна одноразова (дуже рідко що рік, чи що инший речинець повтаряючася) відплата від морґа простороні під експльоатацію відступленої. Ся відплата виносить тепер звичайно 3000, 4000, 10.000 К., в деяких продукційних теренах як Тустановичі, Борислав, Мразниця навіть 100.000 К. і більше від одного морґа;
2) проценти "брутто" с. є. вільний від всяких коштів верчення, видобування, адміністрації, а денеде навіть від коштів маґазиновання, толочення, огрівання і т. д. уділ в цілій продукції копальні. Сей уділ виносить після умови 4 прц., 8 прц., 12 прц., а в Тустановичах і Мразници 18 прц., а навіть 20 прц. цілої продукції підземелля і видає його власник копальні (нафтового поля) власникови ґрунту. згл. особі, яка від послідного сей уділ або часть його набуде після умови будьто в натурі (ропі), будьто в грошевім еквіваленті, звичайно у висоті кождочасної ціни торгової ропи плаченої в даній місцевости;
3) т. з. "шибове" с. є. одноразова відплата, що виносить звичайно пару тисяч корон, яку платить нетовець (власник нафтового поля) власникови ґрунту від кождого шибу, який на терені стане в хвилі, коли зістане поставлена вертнича вежа;
4) зближена до послідної т. з. "оплата від роподайности" с. є. певна квота, плачена одноразово власникови ґрунту з хвилею, коли копальня зачинає продукувати таку скількість ропи, при якій верчення — оплачується;
5) т. з. "метрове" чи "сяжневе", с. є. відплата за один метер чи 1 сяжень занятої дійсно під копальню простороні (отже 1 К. чи 5 К. чи більше), яку щорічно за заняту під копальню поверхню ґрунту одержує його власник.
Крім в горі від 1 до 5 вичислених відплат знає ще і примінює денеде пpaктика инші форми відплати, як пр. "сподове", але для нормального сальвовання прав власника ґрунту вистарчають описані відплати.
(Конець буде).
[Громадська думка, 03.06.1920]
(Конець.)
Як з того вичислення видно, всі вони мають звичайно характер одноразової відплати, яка по заплаченню при контракті, чи раз в рік, чи в умовленім иншім речинці більше не повертається, а лише проценти брутто вповні відповідають єству підприємства нафтової експлуатації і лишень їх мусить видавати все і з кождої скількости продукції власник нафтового поля, який що до инших відплат не має обовязку поворотних свідчень, хоч би копальня його з первісної продукції 1-го ваґона давала по якімсь часі глибшого верчення навіть 100 ваґонів денно.
Тому річю перворядної ваги є, щоби власник ґрунту застеріг собі можливо найбільше процентів брутто і жадав роблення контракту у правника, до якого має довіря, щоби сей схотів і зумів помістити в контракті того рода постанови і клявзулі, які збереглиб бруттовця перед всякими небезпеками спекуляції за його шкоду. В сім напрямі мусить повновласник жадати, очевидно, інтабуляції процентів брутто як реального тягару в стані тягарів нафтового поля, жадати, щоби бруттовцеви був застережений вибір побирати свій уділ будьто в натурі, будь в еквівалєнті після кождочасного жадання в міру сього, як ропа або гріш буде для нього вартіснійший, далі — щоби бруттовцеви вільно було ще якийсь час вглядати в книги, білянси і рахунки копальні і щоби він одержував періодичні і реґулярні рахунки продукції, щоби він мав доступну контролю мірника, щоби цей процент був вільний від всяких можливих коштів продукції, видобування, адміністрації і т. д. і був побираний також в ґазах і не лишень з сеї парцелі ґрунту, яку позбувається згл. від якої право відлучається верчення, а також з усіх тих парцель, які з нею вже є, або колинебудь будуть скомасовані в оден копальняний терен в часі тревання контракту, на конець — щоби відповідними постановами, через такі клявзулі і такі реґори дійсно забезпечено сповнення домагань бруттовця, які зберегли б його успішно перед недодержанням, поминенням або несповненням поодиноких точок договору.
Поза процентами брутто є для позбуваючого власника ґрунту найважнійшою справа речинця верчення, бо чим скорше розпічнеться верчення, тим близчі користи з уділів брутто.
Тому належить собі в контракті застерігти, що найдальше до 2, до 4 чи до 5 літ від дня контракту мусить узгляднитися хвилевий, спричинений війною брак вертничих інструментів і трудність їх достави, був. набувець нафтового терену безумовно зобовязаний розпочати верчення. В посліднix тижнях читав я контракти з долинського повіта — в сім згляді просто зразки несовісности, з якою обдурено несвідомого селянина, власника ґрунту. І так застережено вправді в однім з них на жадання власника, що набувець терену має розпочати роботи коло пошукування за 5 літ від дня контракту. Значить — він обовязкови свому відповість, коли поставить робітника, який з кінцем 5-го року пошкробає трохи рискалем землю. Адже ніхто йому не докаже, що се не є "розпочаті роботи коло пошукування". З тих то причин муситься виразно з боку власника ґрунту застерегти, що набувець терену мусить до означеного речинця розпочати верчення шибу способом канадійським і найновійшими технічними засобами і континуовати се верчення без ніякої перерви такими самими способами аж до оплачуючоїся роподайности з тим, що в противнім разі вільно буде власникови негайно розвязати цілий договір, жадати вичеркнення вписів з нафтової книги і затримати як утрачені в свою користь всі відплати побрані до сього часу.
Взагалі сі 4 моменти: 1) речинець верчення, 2) верчення найновійшими технічними середниками, 3) безпереривне верчення, 4) розвязання умови на випадок неверчення або перерви — є безумовно потрібні, якщо власник ґрунту хоче охоронитися перед тим, щоби його терен не стався лишень предметом збогачення цілого ряду спекулянтів, з яких кождий буде старатися позбути корисно терен і заробити на сій трансакції, а ніякий не буде серіозно думати про верчення.
Проста річ, що не є рівнодушне, хто купує терен. Лишень дуже багатий чоловік, або сильна економічна фірма може при нинішній дорожнечі верчення думати серіозно про експльоатацію бітумінів. Всі инші купці — се лишень посередники, від яких власник ґрунту крім марної одноразової відплати не буде мати ніякої користи, звяжеться непотрібно на цілий ряд літ, свій добрий може терен запропастить безкорисно і безцінні скарби підземелля оставить невідкритими.
Мушу додати, що нафтове поле мусить мати простір 12.000 квадратових метрів (при верченню за ропою і його власність для поділу великих коштів верчення набувають часто в спілці отже 2, 4 чи 10 людей чи осіб правних) і в сім випадку інтабулюється кождий з них за власника 50 прц. чи 25 прц., чи 10 прц. нетто і що поодинокі проценти нетто як предмет набування підлягають о стільки обмеженню, що не вільно без спеціяльного дозволу гірничого староства ділити ані позбувати їх в менших уділах як 1/40 часть.
Колиж між копальняними теренами лежить ґрунт понизче 12.000 квадр. м. і ніхто його не набув, вільно від гірничого Уряду домагатися оречення, що власники сумежних доохресних теренів обовязані ґрунт сей набути в певнім речинці (lex Buynowski).
Проценти брутто, як вільні від всяких коштів верчення, є очевидно — більше розмірно вартісні і більше пошукувані і тому є частійше від неттів предметом обороту. Ніякого обмеження що до їх ділення нема і практика щоденного обороту ділить кождий процент брутто на 100 тзв. "штрихів". Колиж отже говориться, що хтось продає або купує 20 штрихів, то се значить, що позбуває чи набуває 20 прц. з 1-го прц. брутто, себто 1/5 його часть. Сі проценти є пошукувані як льокація капіталу і платяться в деяких теренах грубими тисячами, так що під нинішню пору в більших продукуючих теренах платиться на 1 прц. брутто або часть його сотки тисяч. Легко се зрозуміти, коли візьметься під увагу, що є терени більші, де вертить 10, 20 і більше шибів, а кождий з них продукує кілька чи кільканайцять, чи як колись в Тустановичах кількадесять ваґонів ропи денно і на дотичний напр. 1 прц. брутто побирає його власник 1/100 часть з цілої сеї продукції, що місячно, чи річно становить кільканайцять, а навіть більше тисяч корон. В Тустановичах багато людей доробилося грубих маєтків на поборах продуктів, що припадають на їх проценти брутто, а процентова практика знає випадки, де власник нафтового поля входив в тайне порозуміння з власником ґрунту, щоби в дорозі позірного процесу узнати контракт за розвязаний і позбутися тим чином утяжливих бруттів.
Старі терени, як Борислав і Тустановичі, упали в послідніх роках дуже сильно в продукції. Капітал і жажда багацтва шукає горячково нових нафтових жил, за рік або років кілька мало знане Рипне чи Урич, чи яке инше сільце, уважане нині за екзотичний "дівочий" терен несподівано викаже "вибухову" продукцію і станеться жерелом міліярдових багацтв, і може заключено вже нещасливі контракти в якихсь будучих Тустановичах, звідки чужі люде бyдуть вивозити міліярди, а наш селянин, покропивши землицю відвічним потом і кровю, возьме як колись в Бориславі жебрачу торбу на плечі, або розіпється з гризоти і жалю. Життя безнастанно бє нас по голові, але не видно, щоби нас чогось навчило. Так як передше — робимо контракти, на яких багатіють чужинці. І так як передше ніхто з місцевої інтеліґенції не займеться помічю і порадою. Найвищий також час, щоби ця горстка наших людей, яка доробилася маєтків в Тустановичах і Мразниці зрозуміла конечність кооперації, конечність співділання дрібних капіталів і вязалася в стоваришення і спілки для експльоатації на власну руку і на власний зиск нашої власної землі. Чиж лишень навозом для чужих інтересів мусимо все бути? І чейже таке наше підприємство не використало би так немилосерно власників ґрунту як се роблять чужі нам люде.
Під конець згадую, що багато з цих контрактів, які доводилося мені читати, мало ударяючі правні блуди, котрі позволили би успішно зачепити їх в дорозі процесу. Належало би отже при контрактах некорисних дати їх перетрутинувати і зарадити ся, чи не можна би їх розвязати чи дорогою процесу, чи иншою і увільнити ґрунт від безкорисного зобовязання.
[Громадська думка, 04.06.1920]