З професійного руху.

Малий фейлєтон

 

Я все тримав з трудовим народом. Вмію оцінити труд мимо того, що трудолюбивість не є спеціяльністю мого життя. Я сам до роботи доволі трудний, але з трудовим народом я все тримав. Мене радував всякий успіх в професійно-орґанізаційній роботі тих людей. Жаль мені часом, що все роблено без мене. Та всеж таки і я докину цеглу до великої будівлі. По правді я вже й докинув. Було се вчора. Я не хвалюся, але в історії орґанізаційної праці і професійного руху і мені від вчора належиться сторінка.

 

Прийшов до мене сторож дому... pardon! дозорець дому, опікун льокаторів, впорядник подвіря, патрон, ангел-хранитель ітд. ітд. Прийшов через помилку. Здавалось йому, що се мої іменини. Хотів побажати всього добра. А був уже готовий, себто вертав уже з одних імянин. Я попросив його скинути капелюх і сісти. Ми розбалакалися.

 

Мій гість є битий у всіх справах; орієнтується в найбільше запутаних арканах внутрішньої і заграничної політики. Говорив мені про те, що "Анґлія тепер чи схоче, чи не схоче, мусіти-ме помогти Польщі", що в Житомірі Пілсудський цілувався з Петлюрою, що в західній Сибірі появилася "біла цариця" з чудотворною іконою Тверської Матері Божої, що оден наш б. міністер закордонних справ приїхав у Львів приготовлюватися до першого правничого іспиту, що Андрій Лівицький в Проскурові у польській столовій оноді сердечно загуляв і присягався, що він є за границею...

 

А потому розжалобилася душа мойого гостя на тему покривдження, упослідження і гіркої недолі сторожа.. раrdon дозорця ітд. камениці.

 

Я слухав, серце мені крівавилося, в очах ставали слези. Я слухав, а він говорив і довго говорив. Обговорив цілу каменицю; на нікім не лишив сухої нитки. З бесіди виходило ясно, що дозорцям діється під сю пору найбільша кривда. Їм найтяжче приходиться жити.

 

З черги я забрав слово і кажу: Товаришу! А є у вас орґанізація, корпорація? Є виділ, є голова?

 

Є — каже — все. Платимо вкладки, маємо льокаль. Головою є Шимон Мйотла, але він хвилево сидить в тюрмі за невинне розбиття голови двом нездисциплінованим льокаторам...

 

Нічого кажу! Вічно сидіти не буде. Як лише вийде з дому неволі, нехай скличе загальні збори, на яких треба однодушно постановити:

 

1) Дозорцям домів у Львові признається титул домових радників і побори шестої ранґи зі всіми додатками.

 

2) Дозорцеви дому належиться помешкання з чотирьох комнат і кухні на першому поверсі.

 

3) Шпира від особи виносить 7 (сім) марок; а по півночи 10 марок.

 

4) Браму отвирати мають на переміну, одну ніч дозорець, а другу властитель камениці.

 

5) Дохід за шпиру належить виключно до дозорця.

 

6) Дозорцеви крім мешкання і платні належиться 25% брутто доходу від камениці.

 

7) Подвіря і хідник замітати мають по черзі мешканці на основі взаїмного порозуміння межи собою.

 

Се, так сказатиб, були би основні, кардинальні і справедливі домагання.

 

На лиці товариша-дозорця-радника малювалася поважна радість. Він встав, насадив капелюх на голову, ласкаво повідав мені руку і на пращання сказав самопевно: Ми се зробимо!

 

Сходив голосними кроками по сходах; крізь відчинене вікно влетіла ще одна його грімка фраза: шляґ на всіх буржуїв...

 

Громадська думка

 

28.05.1920