Між прикметами, якими поодинокі люде можуть дуже ріжнитися між собою, займає здатність до творення мрій на яві одно із перших місць. Вправді нема чоловіка, який ніколи не мріяв би. Комуж напр. не усміхалася мрія про щастя? Не оглядаючись на се, говоримо прецінь нераз про людей безмрійних, маючи на гадці сих, в яких згадана здатність тільки дуже слабо розвинена. У людей сього типу є мрія появою рідкою, короткотревалою та так тісно звязаною з иншими появами психічного життя, що тяжко її від них відділити. Ось так у "практичного" чоловіка його мрії зливаються в одно з його намірами і ділами. Він мріє тільки про се, що можливе до здійснення, а коли щось можливе і згідне з бажаннями, то він негайно переводить се в діло. Годі тут отже відмежити точно мрію від бажання, постанови і ділання.

 

Одначе у великої скількости людей діється инакше. Слідячи хід психічних явищ у одиниць сього другого типу, ми можемо часто означити дуже точно момент, в якім сі люде із обсервації дійсности переходять в стан мрії; сей стан захоплює їх на якийсь час цілковито, виповнюючи собою зовсім душу так, що не лишається у ній рівночасно місця на щонебудь инше. Одначе уступаючися опісля, сей стан не лишає по собі ніякого сліду у формі якоїсь практичної постанови, якогось наміру ділання. Поворот із мрії до дійсности має тому тут звичайно характер скоку, пробудження являється свого рода зривом тяглости психічного життя, так само, як був ним перехід від дійсности до мрії. Якраз отся самостійність мрії, отся здатність її до автономної орґанізації серед инших психічних явищ, се ті прикмети, якими визначається вона у типових "мрійників". На будуче — говорячи про мрію братимемо се слово як раз у зясованім тепер висшім значінню.

 

Самостійність мрії, про яку ми саме говорили, не конче мусить їй надавати пятно ориґінальности. Се видно дуже добре у однім дуже частім типі мрій, про який хочемо тепер згадати. Бувають люде, які прочитавши якусь повість відчувають опісля потребу пережити ще раз прочитане у "голові". Здається їм тоді, неначеб самі були на місці акції і дивилися на неї зовсім з близька, а навіть брали в ній участь, підставляючи себе під якусь особу, про яку говориться у повісти. Отсею особою, під яку підставляє себе такий мрійник, буває з правила головний герой прочитаної "історії". До речі замітимо, що таке зідентифіковання читача з героєм довершується часто від разу уже при читанню книжки. Хлопець, зачитаний в оповідання про боротьбу "Індіянів" з "білими" бере як вожд одних чи других участь в боротьбі вже підчас лєктури. У мрії, яка слідує по прочитанню, така ідентифікація відбувається тим лекше і стає ще повнійшою.

 

Деякі мрійники не обмежуються одначе до самого повторення тільки прочитаної "історії", але перероблюють її в уяві, усуваючи поодинокі подробиці та вставляючи на їх місце нові. Ще крок дальше, а дійдемо до типу мрійника, який під впливом чи то лєктури, чи то життєвих подій стане складати самостійно "історії". Замітимо одначе тут від разу, що такі вже ориґінально зложені "історії" не мусять мати зовсім характеру артистичної творчости навіть в інтенції самого їх автора. Авторські амбіції не грають тут часто ніякої ролі.

 

Не менше однак є амбіція дуже важним джерелом таких мрій, як на се звертає увагу Фрайд. Охота мати вплив і значіння, стати славним і великим находить тут свій відгомін і місце відпливу. І так хлопці залежно від віку доконують у мріях великих діл як лицарі, відбувають великі подорожі, відкривають нові краї, будують великанські будівлі і машини, стають добродіями людства і т. д. Нерідко мрія має завдання дати мрійникови сатисфакцію за мнимі чи дійсні кривди і пониження. Скартаний через родичів хлопчик мститься часом на них у мрії, він бачить себе там у ситуації, в якій родичі попадають в залежність від нього і мусять гірко жалувати сього, що колись зробили. Такі мрії настроєні часом (може частійше у дівчат, як у хлопців) на жалісний тон. Дівчина уявляв собі, як вона умирає, як поховають у синій домовині, як родичі та знакомі плачуть по ній, та находить у таких образах своєрідну гірку сатисфакцію.

 

Згодом прилучається, як нове джерело мрій, еротичний чинник. Не рідко сягає він однак у дуже вчасні літа чоловіка, тільки що чоловік не усвідомлює собі ще тоді властивого значіння своїх мрій і аж в пізнійших літах, коли стане зовсім зрілим, пізнає, що мрії з сих давних часів не були вільні від еротичної закраски. Так напр. восьмилітній дівчині розповідає батько про ангела хранителя, який є завсігди біля неї. Наслідком сього являється у дівчинки мрія, в якій вона бачить свого ангела хранителя наче живого побіч себе, з величезними білими крилами, ангел нахиляється до неї та стає її пестити; вона приймає сі пестощі як велике щастя, не добачуючи у тім нічого "невластивого". Пригадуючи собі ту мрію у двайцятім році життя не сумнівається одначе, що давна мрія мала в собі еротичну домішку.

 

В деяких людей переходить мріяння в постійну привичку; їм жертвують вони майже кожду вільну хвилину; мріють вечером перед спаннєм лежачи в ліжку, мріють в день ідучи вулицею. Коли з якоїсь причини мрія перерветься в якімсь моменті, вони при найблизчій нагоді вертають до неї, навязуючи до перерваного попередно місця і продовжують дальше "історію". Часом твориться таким способом цілий цикль таких звязаних зі собою в одну цілість мрійних оповідань, неначе уступи одної книжки. Одна американська дослідниця, яка розсліджувала статистично явище мрій, говорить в тім випадку про "історії з продовженнями".

 

(Конець буде).

 

[Громадська думка, 23.05.1920]

 

(Кінець.)

 

Психольоґія мрії до сеї пори на загал мало просліджена. Здається головно тому, що розслід такий вимагав би передусім зібрання відповідного матеріялу, а се річ не легка і досі майже цілком не зроблена. А прецінь поглублення цеї частинки знання психольоґії далоб на певно цікаві висліди. Передусім наука про індивідуальні ріжниці між людьми знайшла би тут для себе обильне джерело; в часах, коли ми навчилися цінити високо людську індивідуальність, річ се зовсім не маловажна. Особливо, що тут діло з психічною появою, яка будучи вже по своїй суті — так сказатиб приватною тайною чоловіка і не підлягаючи суспільній цензурі чи контролі, дає індивідуальним окремішностям одиниці знамениту нагоду проявити себе у цілковитій повноті. Та не лишень поодинокі люде, але також цілі ґрупи людей імовірно ріжнитимуться між собою здатністю до мрій. Так напр. річ майже певна, що явище се частійше у женщин, як у мущин; імовірно також у ріжних народів та рас роль мрії не однакова. Таким чином і для т. зв. психольоґії народів тема ця не байдужа.

 

Цікаве також питання, чи і яка істнує звязь між схилом до мрій і иншими прикметами душі. Як часто така схильність лучиться з артистичним талантом, і на відворот, кілько є артистів немрійників? Чи здатність до мрій може годитися з так званим природничим способом думання людини? Чи мрії етичних людей мають також етичний характер, чи може мрія, подібно як сон, скидає зі себе пута моралі? Чи песимісти сумні тому, що дійсність остає по заду їх золотих мрій, чи може вони є песимістами якраз тому, що вони мріяти можуть тільки про сумні річи? — Отсе кілька прикладів питань, на які можна надіятися відповіди від будучої психольоґії мрії.

 

Ведений отсими мотивами хоче "Психольоґічний Інститут" Наук. Тов. ім. Шевченка устроїти анкету над мріями, а іменно насамперед серед молодіжи наших середніх шкіл. Ціллю анкети буде з одного боку зібрання матеріялу до психольоґічного розсліду мрій, а з другого поглиблення нашого знання про психічне життя нашої молодіжи. Маємо надію, що подібна анкета буде переведена також в одній жидівській школі, через що можливе стане порівнання впливу раси на частість та якість мрій. Вислід анкети та розсліду зібраного нею матеріялу буде обговорений у відповіднім часі у "Вістнику" Інститута.

 

Анкета серед старших на отсю тему буде переведена аж пізнійше при догіднійших обставинах. Подаємо одначе вже тепер приблизну форму квестіонара, на якого питання ми бажалиб мати відповідь від учасників анкети. Інститут був би обовязаний кождому, хто схотів би вже тепер переслати на нього відповідь Інститутови (адреса: Психольоґічний Інститут, Львів, вул. Чарнецького ч. 24, II. пов.) держачися, очевидно, точно поданих в квестіонарі питань після їх порядкового числа. Відповіди, що поминають якусь скількість питань, не надаються до статистичних обчислень і представляють тому невелику вартість.

 

Отсе форма квестіонара:

 

1) Ваш вік і звання.

 

2) Який рід заняття дає Вам найбільше вдоволення?

 

3) Чи є у Вас артистичні здібности?

 

4) Чи є у Вас схил до мріяння?

 

5) Від коли віддаєтеся мріям, чи ще й тепер; а коли ні, до якого се було року Вашого життя?

 

6) Про що мрієте, як часто і чи теми мрій у Вас зміняються?

 

7) Чи і від коли є у Вас любовні мрії. Коли є можливе, подайте, в якій формі появилася вона перший раз.

 

8) Чи є у Вас такі теми мрій, до яких би Ви частійше повертали і чи є у Вас звичай перервану мрію продовжувати опісля?

 

9) Чи зміст Ваших мрій Ви бачите в уяві перед собою неначе образ, чи може тільки Ви неначеб оповідали собі її по тихо словами, без співучасти зорових образів?

 

10) Чи Ваші мрії переважно сумні чи веселі і чи Ви взагалі оптиміст чи песиміст?

 

11) Чи маєте часто сни і чи між Вашими снами і мріями істнує яка схожість або звязь?

 

12) Чи Ваші мрії не накидають Вам часом образів неетичних, до яких змісту Ви неохотно признавалися би перед другими? Чи зміст Ваших мрій не видається Вам часом дивовижним?

 

13) Чи заходить яка звязь між Вашими мріями а Вашою евентуальною артистичною творчістю. Чи напр. не вихісновуєте Ваших мрій у Ваших артистичних творах і чи Ваші мрії не дають самі про себе артистичного характеру. Чи і оскільки відноситься се також до Ваших снів?

 

14) Подайте евентуально ще в себе якісь замітки, які були би характеристичні для Ваших мрій а які не є узгляднені питаннями квестіонара.

 

15) Коли се можливе, переповіджте одну з Ваших мрій, не зміняючи у ній нічого.

 

[Громадська думка, 24.05.1920]

24.05.1920