Членом краєвої ради шкільної на місце помершого бл. п. о. Василя Ильницкого буде — можна сказати нинї вже на певно о. сов. Алексей Тороньскій, катихит львівскої рускої ґімназії. Впреосв. митрополит Сильвестер припоручив о. Тороньского від себе і о. Тороньскій мав уже в тім дїлї сими днями розмову з намістником ґр. Баденім. Позаяк о. Тороньскій вже вислужив лїта служби в ґімназії, то по именованю членом краєвої ради шкільної пійде з катихитури на пенсію.
Огнї. В Ременові повіта львівского згоріли 3 господарства. — В Іосифівцї повіта золочівского згоріла одна загорода селяньска і двірскі будинки господарскі Тадея Кшиштофовича. — В Викотах повіта самбірского згоріло 13 господарств, між тими школа і коршма. — В Горпинї повіта каменецкого згоріло 11 господарств; другим разом 6 господарств і двір, власність монахинь Бенедиктинок. — В Старім містї повіта підгаєцкого згоріло 5 господарств. — У Львові згоріла вчера з полудня в офіцинах готелю Геллєра при улица Кароля-Людвика стайня з сїном. — Про пожар в Комарнї одержуємо з самого Комарна отсю допись: Минувшого тиждня 13-ого мая в сам понедїлковий торг вибух о годинї 1½, пополудни огонь з полудневої сторони міста зараз коло костела. При посусї і при вітрі поломінь скоро перекинулась на сусїдні будинки і незабаром огонь прибрав величезні розміри. О ратунку й бесїди не могло бути раз за-для неможливого приступу до пливучої побіч ріки, а по друге за-для незначного числа, мабуть чи не двох бочок на воду. До шестої години по полудни спопелїла цїла полуднева перія міста, заселена також і христіянами, але в найбільшій части жидами. Gazeta Narodowa подає число погорівших домів на 150, однак, о скілько показує ся з обчислень, мало згоріти 100 нумерів а до 200 будинків. Не дасть ся описати плач і зойк жидів, що удавали ся з просьбою до цадика комарняньского рабіна о поміч. Но мимо єго запевнень, що огонь спинить ся на єго каменици [він навіть заказав виносити з свого мешканя всякі дорогоцїнности окрім книг], упала жертвою огню не тілько єго камениця, але й дальша часть міста. Цїла тая часть міста представляє страшний вид спустошеня, мов колись знищеного Єрусалима. Коли-би наперед не зірвано дахів з трех домів, то хто знає, чи би не було пійшло з димом цїле місто враз з церквою і передмістями. Причиною огню мала бути неосторожність в складї сїрників а після другої поголоски підпаленє. Шкоди дуже великі. З погорівших 14 христіян ледви три чи чотири були обезпечені, а всїх обезпечених мало бути 12, з тих два в "Днїстрі". В цїли несеня помочи нещасливим погорільцям, котрих обчисляють на 1200 душ, завязав ся місцевий комітет ратунковий і збирає датки.
Для львівскої школи имени Маркіяна Шашкевича лучаєсь тепер нагода — коли-б тілько добра воля ради міскої — дістати управителя Русина на місце Поляка п. Опалка, котрий з кождого погляду не відповідний на управителя рускої школи і в значній части длятого школа ся не розвиваєсь як би треба. Незадовго мають бути обсаджені управительства шкіл им. св. Софії і на Пасїках а на посаду управителя школи св. Софії предложені також два Русини пп. Гамота і Бандурович. Отже сама справедливість вимагає, щоби п. Опалкови дати посаду управителя одної з тих шкіл, а управителем школи им. Шашкевича именувати Русина.
Комісія для присуду премій часописи "Зорі", зложена з пп. д-ра Ивана Франка, проф. Василя Білецкого і редактора Костя Паньківского порішила вчера ось-як: За найлучшу працю узнала она і поставила на першім місци повість д-ра Андрія Чайковского "Олюнька" [з житя шляхти ходачкової], але позаяк се повість, а премії були розписані на новелї, то найлучшій зі всїх надісланих твір д-ра Чайковского поставлено "по за конкурсом" [з відповідним припорученєм для видавництва "Зорі"]. Відтак поставлено на другім місци і признано першу премію Василеви Чайченкови за новелю "Хатка в балцї", другу премію Осипови Маковеєви за новелю "Весняні бурі" а третю Михайлови Коцюбиньскому [з України] за новелю "Для загального добра". З прочих надісланих праць припоручено до друку в "Зорі" новелю "Золоте серце" Євгенії Ярошиньскої [з Буковини] і новелю "Бобо" [имя автора нам поки-що не знане].
Общество имени М. Качковcкого печатає яко книжочку за місяцї цвітень і май Букварь! Смішно... бо-ж Букваря друкує ц. к. видаваництво книжок шкільних сотки тисяч примірників та й дешево можна єго купити. А коли обществу им. Качковского иде о Букварь етімольоґічний, то прецїнь годї манити ся, щоби якій отець схотїв мучити і баламутити дитину наукою инакшого Букваря, нїж той, якого дитина вчить ся в школї. Нам здаєсь, що — szkoda czasu і atłasu...
З нагоди гостини намістника ґр. Баденього в Коломиї 13-ого с. м. для огляду фахових шкіл промислових доносять з відтам "Галичанинови", що намістник мав в промові до зібраного духовеньства коломийского докорити єму, що оно не впливає на ублагородненє і на просвіту народу а крил. Кобляньскій відповів на се і що-до руского духовеньства опрокинув погляд начальника краю. На скілько вірне се донесенє, як і подана поголоска, мов-то намістник невдоволений з старости п. Баньковского [нїбито за єго мало енерґічну дїяльність в справі виборів до сойму] і длятого перенесе єго з Коломиї, — се полишаємо на одвічальність дописувателя "Галичанина".
Дрібні вісти. Доповняючій вибір одного члена ради повітової в Короснї з громад сїльских розписаний на день 26 червня с. р., а одного члена ради повітової в Ярославі з більших посїлостей на день 26 червня с. р. — Намістництво позволило Дмитрови Гусцї, кандидатови стану священичого, змінити прізвище "Гуска" на "Чертежинскій".
Дѣло