третій тиждень самотності – не порівняєш з стома

роками –  й коханням під час моровиці

усе залежить від ритму письма

від музики – від страстей та седмиці

від того хто поруч – від тих кого призабув

від Паперової брами – мостів Венеції

від святого Марка який – уявляєте – був!

і написав Євангеліє наче збірку поезії

усе залежить від напрямку вітру – морських лаґун

яхт – кораблів – човнів та баркасів

від життя на острові й вдячності маяку

павичевого пір’я – яким прикрасив

витерті лацкани днів – фетровий капелюх

в кишенях зашитий пісок – слина  у роті

музика що сочиться зі слив-синюх

від поетичних рядків – довгих й коротких

від того що бачиш місто по коліна в воді

від того що на левах сидять голубиці

від того що вірш – берег – зима і дім

немов небесне крило – сѝніє і золотиться

і від того що в лева у швах крило

шурхотить як складений вдвоє аркуш паперу

підготує святий Марк чорнило й перо

щоби нам прописати ключі та двері

щоби нам було легко читати стихи

щоб вони були пахлавою і мармеладом

але самотність прив’язано до руки і ноги

до очей – до уст – до Гетсиманського саду

до Паперової брами – до мостів – до води

до зелених птахів – до всього чого не хочеш

але ти залишається один на один

бо зайшов у двері один і один ними виходиш