Серце та мозок постійно перебувають у зв’язку одне з одним. У небезпечній ситуації мозкові сигнали пришвидшують пульс – і сповільнюють його знову, коли небезпека минає. Зі свого боку, серце також відправляє інформацію до мозку, впливаючи на наше сприйняття. Досі залишалося неясно, як це працює. Команда вчених з Інституту когнітивних та нейрологічних наук імені Макса Планка (Лейпциг) та з Берлінської школи розуму й мозку (Berlin School of Mind and Brain) нещодавно виявили два визначальні в цьому процесі механізми – і спостерігали, як вони змінюються від людини до людини.
Зображення: shutterstock.
Коли серце б’ється у своєму звичайному ритмі, скорочуючись, качає кров в організмі, то перебуває у так званій систолічній фазі. У наступній діастолічній фазі кров тече в зворотному напрямі, наповнюючи серце знову. З попередніх досліджень Інституту когнітивних та нейрологічних наук імені Макса Планка було відомо: в цих циклах наше сприйняття змінюється. Під час першої фази ми відчуємо електричний стимул на пальцях з меншою вірогідністю, ніж під час другої, діастолічної фази.
В актуальному дослідження вчені з’ясували причину різного сприйняття: з серцевими циклами змінюється й мозкова активність. Впродовж першої фази визначальна частина мозкової активності пригнічується – так звана компонента P300. Нею позначають перехід до усвідомленого сприйняття. Якщо ця хвиля зупиняється, інформація, що поступає, опрацьовується несвідомо.
Здається, мозок розпізнає, що викликані пульсом зміни в організмі наступають не в результаті реальної зміни середовища. Мозок мав би розуміти, що вони – радше реакція на постійно повторюваний бій серця. Це гарантує, що через зміну пульсу ми не відволікаємося щоразу на щось нове. Цей механізм і зумовлює те, що під час цієї фази мозок ігнорує справжні зовнішні подразники – принаймні такі, що є відносно слабкі.
У своїх дослідженнях науковці виявили ще один ефект: що сильніше мозок особи реагує на серцебиття, то з меншою ймовірністю сприймає зовнішні подразники. «В цей час увага від сигналів, що надходять ззовні, зміщується на ті, які ми отримуємо зсередини», – пояснила Езра Аль (Esra Al), провідна авторка дослідження. Сильна реакція мозку на серцебиття означає, що людина перебуває в такому стані, коли більше зосереджується на інформації з тіла та органів. А впливи зовнішнього світу для неї залишається непоміченими.
Результати цікаві і для медиків, бо пояснюють, як у здорових людей відбувається взаємодія серця та мозкових функцій. Дані також згодяться і в разі захворювань цих органів. «Отримані свідчення могли б пояснити, чому в людей після інсульту розвиваються серцеві хвороби, і чому – з іншого боку – люди з серцевими захворюваннями водночас обмежені в своїх когнітивних здібностях – хоч зовсім не обов’язково у них страждають відповідальні за них ділянки мозку», – пояснив керівник дослідження Арно Вільрінґер (Arno Villringer).
Науковці здійснили дослідження за допомогою слабких електричних сигналів, якими через електроди на пальцях впливали на піддослідних. Паралельно з цим мозкову активність учасників аналізували за допомогою електроенцефалографії, а для аналізу їхньої серцевої діяльності використовували електрокардіографію.
Wie das Herz die Wahrnehmung beeinflusst
mpg.de, 30/04/2020
Зреферувала С.К.