Представники української культурної та наукової спільноти звернулися до української влади зі закликом узяти під цілковитий контроль держави створення Національного меморіяльного комплексу в Бабиному Яру. На думку інтеліґенції, саме відповідальність держави за зведення комплексу унеможливить зовнішні деструктивні й маніпулятивні впливи на процес, а також скандали штибу суперечки довкола фігури Ільї Хржановського.
Станом на ранок 13 травня звернення підписали 300 осіб, серед котрих – Оля Гнатюк, Євген Захаров, Йосиф Зісельс, Ігор Козловський, Мирослав Маринович, архиєпископ Ігор Ісіченко, Оксана Забужко, Микола Рябчук, Ярослав Грицак, Віталій Нахманович, Іван Патриляк, Віталій Портников, о. Богдан Прах та інші. Текст звернення публікує видання "Критика".
Звертаючись до Президента України Володимира Зеленського, прем'єр-міністра Дениса Шмигаля, київського міського голови Віталія Кличка, автори звернення наголошують: фінансований російськими бізнесменами проєкт і раніше викликав певні перестороги, однак скандал довкола фільму "Дау", знятого художнім керівником меморіалу, змушує державу зареаґувати активніше.
"Від самого початку цей проєкт викликав суттєві заперечення представників української наукової спільноти і єврейської громади через накинуту спонсорами-замовниками неприйнятну ідеологію та обрану ділянку для будівництва, розташовану на території колишніх Єврейського, Кирилівського православного та Караїмського кладовищ. Тепер полеміка набула нових обертів у зв’язку з призначенням художнім керівником МЦГБЯ контроверсійного російського режисера Ільї Хржановського, творчі методи й практики якого, пропоновані до майбутнього меморіяльного простору, викликають занепокоєння значної частини суспільства", – йдеться у зверненні.
Автори нагадують, що призначення Хржановського супроводжувалося кардинальними кадровими змінами у складі МЦГБЯ і гучними заявами його колишніх чільних співробітників, зокрема відомих закордонних науковців. "Усі ці події вчергове висвітлили засадничу ваду діяльности МЦГБЯ – абсолютну непрозорість і непередбачуваність ухвалення ключових рішень, впливу на які не має ані українська держава, ані українське громадянське суспільство", – констатують учасники відкритого листа.
Українська інтеліґенція наголошує на тому, що низка засадчних питань досі не мають відповіді. Яким має бути меморіяльний простір у Бабиному Яру? Який статус – державний чи приватний – він повинен мати? У який спосіб українська держава, українське громадянське суспільство та українська наукова спільнота мають впливати на ухвалення рішень щодо його створення і функціонування, а відтак і нести відповідальність за нього?
На думку авторів звернення, цілковита залежність проєкту МЦГБЯ від іноземних інвесторів "повністю підпорядковує приватний проєкт меморіялу зовнішнім чинникам та інтересам". "Все має відбуватися із точністю до навпаки: лише українські державні інституції, відповідальні за розробку проєкту меморіялу, мають запрошувати іноземних експертів до участи в його колеґіяльних органах. Питання щодо вшанування жертв Бабиного Яру й облаштування в ньому меморіялу повинно перебувати винятково у віданні та під контролем української держави й українського громадянського суспільства і не може бути передане в руки іноземних громадян чи приватних структур", – наголошено у зверненні.
Учасники відкритого листа звертають увагу на те, що благодійність меценатів заслуговує на подяку і схвалення, однак не може слугувати підставою для ухвалення вузькогрупових рішень у справі національної ваги.
"Ми переконані, що Бабин Яр – це одне з ключових місць національної пам’яті українців як сучасної політичної нації – громадян України всіх національностей. Ми пам’ятаємо жертви Голокосту, так само як і Голодомору та Великого терору, геноциду ромів і депортації кримських татар. Трагедія українського єврейства є невилучним складником історії України, трагедією всього українського народу. Пошанування жертв Голокосту, одним із символів якого є Бабин Яр, а також інших жертв Бабиного Яру – ромів, пацієнтів психіятричної лікарні, заручників, військовополонених, учасників українського національного та радянського рухів Опору – є справою державної ваги, а створення національного меморіялу має стати завданням усього суспільства за державного фінансування і системної підтримки найвищих державних інституцій".
Звернення інтеліґенції до Президента, уряду, мерії Києва
Автори заяви наголошують: "Саме українська держава має виступати головним ініціятором, організатором і ґарантом захисту національних інтересів, а отже національної безпеки у питаннях історичної пам’яті. Бездіяльність влади та її недостатня підтримка українських громадських ініціятив і фахових середовищ призводить також і до звинувачень у неналежному пошануванні з боку української держави жертв Бабиного Яру – жахливої трагедії Другої світової війни та одного зі світових символів Голокосту, а також уможливлює реалізацію сумнівних експериментів не лише над пам’яттю загиблих, а й над живими носіями цієї пам’яті".
"Ми вважаємо, що меморіяльні простори національного значення мають перебувати в оперативному управлінні органів державної влади під дієвим контролем української громадськости, зокрема у формі наглядових рад, та під управлінням державних інституцій у давно апробованій формі національних меморіяльних музеїв, комплексів або заповідників. Зрозуміло, у цій справі необхідно враховувати досвід інших країн, залучати міжнародних експертів і меценатів. Переконані, що досвід гідної меморіялізації Бабиного Яру стане зразком для вшанування пам’яті жертв Голокосту і Другої світової війни в усіх містах і селах України", – зазначено у зверненні.
Звернення підписали Євген Бистрицький, В’ячеслав Брюховецький, Тарас Возняк, Оля Гнатюк, Сергій Грабовський, Ярослав Грицак, Володимир Дубровський, Віктор Єленський, Володимир Єрмоленко, Оксана Забужко, Євген Захаров, Олександр Зінченко, Йосиф Зісельс, архиєпископ Ігор Ісіченко, Ірена Карпа, Сергій Квіт, Вахтанґ Кебуладзе, Маріанна Кіяновська, Олександра Коваль, Ігор Козловський, Андрій Курков, Данило Лубківський, Андрій Любка, Тарас Лютий, Мирослав Маринович, Василь Махно, Олександр Мотиль, Віталій Нахманович, Володимир Огризко, Іван Патриляк, Віталій Портников, о. Богдан Прах, Юрко Прохасько, Всеволод Речицький, Микола Рябчук, Ростислав Семків, Костянтин Сігов, Олена Стяжкіна, Тетяна Терен, Людмила Филипович, Оксана Форостина, Борис Херсонський, Павло Хобзей, Іза Хруслінська, Рефат Чубаров, Ярослав Яцків – загалом понад 300 осіб.