ФАНТАЗІЯ НА ОДИН АКТ, ТРИ ДІЙОВІ ОСОБИ І ГОЛОС ЗА КАДРОМ

 

 

Телестудія. За столом в очікуванні ефіру сидить повновидий неголений нардеп. Очі в нього посоловілі, погляд невиразний, втуплений в ніщо. Перед ним блокнотик і ручка. Він поправляє краватку, ворушить щелепами і чекає на сигнал. Схожий на кажана, невеличкий чоловічок в окулярах метушиться неподалік.

 

Ґєна: Міша, давай патрєніруйся сначала. Шо ти будєш гаваріть?

 

Міша: Дарагіє женщіни... хачу вас паздравіть с празнікам...

 

Ґєна: Стоп! Міша, празнік уже прашол.

 

Міша: Ладна. Дарагіє женщіни, в етат знає... знамена... тєльний дєнь...

 

Ґєна: Міша, знамєнатєльний дєнь тоже прашол.

 

Міша: Да? А шота я і нє замєтіл... Так я нє понял, шо я тада должен гаваріть?

 

Ґєна: Ета ти мєня спрашиваєш? Ти сам мєня папрасіл прієхать на студію і памочь тєбє видать спіч.

 

Міша: Да. Так і била. Шота пріпамінаю. А спіч гдє?

 

Ґєна: У тєбя, навєрна.

 

Міша: Пачєму у мєня?

 

Ґєна: Ну ета ти же рєшил с какова-та хєра вдруг паздравіть женщін.

 

Міша: Па-да-жді... нє с какова-та, а есть повад...

 

 Ґєна: Какой, Міша?

 

Міша: Да шо ти прістал?.. Какой! Какой! Єсть! Зуб даю. А какой сьодня дєнь?

 

Ґєна: Двадцать пятое апрєля.

 

Міша: Шо? (сполохано смикається). Уже апрєль? Ні фіга сєбє... Как бистра врємя лєтіт! О, Вова прішол!

 

Невеличкий рухливий чоловічок з таким самим посоловілим поглядом, як у Міші, ввалився у супроводі численної охорони на студію.

 

Вова: Шо ви тут замутілі?

 

Ґєна: Міша рєшил паздравіть женщін. Я єму арганізавал, но он нікак нє саабразіт, с чєм іх паздравлять.

 

Вова: Да шо тут думать. С вєсной.

 

Міша: Ета, кагда садіть будєм, Вова?

 

Ґєна: Садіть, Міша, будєм послє таво, кагда пасєєм.

 

Міша: А-а, правільна. А то я тоже думаю... ніфіга ішо нє пасєялі, а уже садют... Как правільна: садют ілі садють?

 

Ґєна: Садють ета па украінскі.

 

Міша: Вова, а ти чьо? Тоже на ефір?

 

Вова: Да я, блін, с етіх ефірав нє слєтаю...

 

Міша: А зря, Вова. Ефір, канєшна, зальотний... і атхадняк так нічєво, но кокс лучше: полная арахамія!

 

Вова: Міша, ти же панімаєш... кокс он же в валасах астайоцца. Вдруг народєц аналізав апять потрєбуєт... А ефір – надул шарік і улє... улє... тучіваєцца. Но я тєпєрь на другом ефірє.

 

Міша: А єсть і другой? Дай дихнуть.

 

Вова: Я прішол на тот же ефір, шо і ти.

 

Міша: І шо? Будєш дєнєг в еМВеФ прасіть?

 

Вова: А шо дєлать?

 

Міша: У тєбя, Вова, скучнає ліцо. Нікто тєбє дєнєг нє даст. Дефолт, Вова, нам свєтіт.

 

Вова: Страшнавата... В дефолтє мнє єщьо нє пріхаділась жить.

 

Міша: Нє бойся, Вова, ета нє больна. Вот кагда я в парламентє в дверь нє папал – ета била больна.

 

Ґєна: Да, нє забудь, Міша, пагаваріть а язикавом законє. Каторий ущємляєт.

 

Міша: Да-да-да... Імєнна ущємля... мля... ета... (Скручує долар в рурку і втягує зі столу білий порошок, кривиться).

 

Вова: Ущємляєт... Тут би для наглянасті прадєманстріравать, в какіх імєнна мєстах ущємляєт...

 

Ґєна: Прадєманстріравать? Ну, нє знаєм... как-та в прямом ефірє паказивать ущємльонниє мєста... нє прінята...

 

Голос: Ну, шо, мальчікі? Готові?

 

Вова: Всєгда гатов. Вот только Міша шота балуєцца... Міша! Ти спіч прігатовіл?

 

Міша: Ну, да. Я ж нє прішол сюда на раялє іграть.

 

Вова: Е, ти на шо намєкаєш??

 

Міша: На шо... на шо... На Шаінскава.

 

Вова: К-а-к?... в травє сідєл кузнєчік... савсєм как агурєчік?..

 

Ґєна: ...прєдставтє сєбє, прєдставтє сєбє...

 

Міша: ...зєльонєнькій он бил...

 

Ґєна: ... і с мухамі дружил!

 

 

 

25.04.2020