Загалом з року в рік люди проходять тести на інтелект з усе вищими результатами. Чи можливо досягнути вершини у такому інтелектуальному розвитку?
Зображення: evgenyatamanenko / getty images / istock (фрагмент).
«Безмежними є дві речі: Всесвіт і людська дурість». Ця мудрість, яку приписують Альберту Айнштайну, і сьогодні знаходить своє підтвердження. Як же розвивалися здатності людського розуму впродовж минулих десятиліть?
Численні дослідження заспокоюють: вже понад 100 років проявляється світова позитивна тенденція. З 1909 по 2013 рік когнітивні здібності світового населення зростають. Кожні десять років рівень ІQ підіймається на чотири пункти (принаймні це стосується рухомого інтелекту, який передбачає аналіз проблем і логіку мислення). Щодо вивчених знань про світ, які фахівці називають кристалічним інтелектом, зростання становить два пункти. Явище регулярного збільшення IQ-показників називають ефектом Флінна (названий на честь американського політолога Джеймса Флінна, що вперше його описав).
Тобто на початку ХХІ століття середньостатистична освічена людина мала б отримати вищі результати IQ-тестів, ніж її предки на початку ХХ століття. Згідно з певними дослідженнями, за шкалою IQ ми кращі від попередніх поколінь навіть на два стандарти відхилення. Це можна порівняти з різницею між середнім розумом і дуже обдарованим інтелектом.
Проте чи означає це, що кожен, в міру обдарований сьогодні, на початку ХХ століття демонстрував би непересічні здібності? Напевно, ні. Ймовірніше те, що з часом ми стаємо більше спеціалізованими в розумовому плані. Очевидно, колективний прогрес не так сильно позначається на глобальних когнітивних здібностях – тих, що потрібні для кожного виду розумової праці. Їх ще називають фактором загального інтелекту (g-factor). Його зафіксували радше у специфічних сферах, зокрема у розумінні мови або у послуговуванні словами (verbal fluency).
Також емпіричні дослідження засвідчують, що краща ситуація з харчуванням та медичним забезпеченням, передусім серед дітей, а також триваліше навчання в школі зумовлюють зростання IQ, тобто ефект Флінна. Також важливо й те, що інтелектуальна поведінка в повсякденному житті все більше цінується.
Хай там як, ці свідчення ставлять питання: чи тенденція до зростання інтелекту триватиме й надалі?
Зі слів науковців, інтелектуальний приріст у розвинених країнах уповільнився уже з 80-их років ХХ століття. Найновіші дослідження доводять: ефект Флінна в деяких країнах стагнує або навіть прямує в протилежний бік (демонструє зменшення показників IQ). Насправді докази його затихання можна знайти в Норвегії та Швеції. IQ зменшується серед жителів Данії, Німеччини, Фінляндії, Франції та Австрії.
Частково це можна пояснити тим, що більшість населення вже забезпечена оптимальним харчуванням та освітою, тож простору для росту більше немає. З іншого боку, ефект Флінна може обертатися, коли ми більше не розвиваємо певні вміння, зокрема зараз ми менше зважаємо на здатність орієнтуватися в просторі – зокрема через цифровий поворот.
Отож, чи ми досягнули вершини інтелектуального розвитку? Наявні дані не дають вичерпної відповіді на це запитання. Проте вони демонструють, що зростання IQ залежить від вимог, які середовище ставить нашому розумові. Високоспеціалізовані компетентності набувають все більшого значення, натомість «всезнайки» відходять у минуле. Цитуючи американського економіста Герберта Штайна: «Якщо щось не може тривати вічно, рано чи пізно завершується».
Jakob Pietschnig
spektrum.de, 01/04/2020
Зреферувала С.К.