Дорогі товариші!
На визволену землю західних областей України прийшла перша радянська весна. Ця весна приносить селянам багато радості і сповнює серця світлими надіями. Хоча і свіжі ще рани, заподіяні німецькими розбійниками, хоча і не висохли ще пролиті сльози — селяни і селянки знають, що на землі, яка пробуджується під весняним сонцем, вони є господарями, що ця земля вільна, що на цій землі нема і більше ніколи не буде німців.
Гітлерівська Німеччина хотіла завоювати цілий світ. Гітлер кинув свої дикі орди проти Радянського Союзу, бо хотів заволодіти його багатствами. Німецькі розбійники залили кров'ю і слізьми Радянську Україну. Вони, як та чума, ходили і гробовища рили, і живих у могилу закопували. Хіба можна забути, як німецькі колоністи прибирали до своїх рук землю, щоб на ній панувати, а селян, які поливали її своїм потом, хотіли перетворити на своїх рабів. Божевільні плани німецького імперіалізму перетворити Україну на один суцільний німецький маєток, поховані Червоною Армією, а Німеччина, що була і є смертельним ворогом нашого народу, стоїть на краю прірви. Дні її злочинницького існування злічені.
Керівники могутніх, демократичних країн — Радянського Союзу, Великобританії, Сполучених Штатів Америки на конференції в Криму, виконуючи волю своїх народів, склали розбійницькій фашистській банді свій присуд: їй не жити! Цей присуд здійснюється у спільних нищівних ударах союзних армій по ворогу.
Торік у цю пору німецькі війська ще ховалися за могутніми укріпленнями в західних областях України, а німецькі генерали базікали, що вони Червоної Армії далі ні на крок не пустять. Що вийшло з цієї німецької хвальби — відомо. Червона Армія зломила найпотужніші укріплення, що простяглася від Карпат до Балтійського моря, і в запеклих боях пробила собі дорогу в Німеччину, перенесла війну на німецьку землю. Відплата прийшла в Німеччину, відплата за наші спалені села, за могили, за дітей, які стали сиротами, за руїни і вбивства. Проклята гітлерівська Німеччина відповість за свої злочини.
Радянський Союз вкрив себе безсмертною славою як рятівник європейської цивілізації, як могутня сила, що перемогла підступного ворога.
Радянський Союз переміг гітлерівську Німеччину тому, що Радянський Союз сильніший за гітлерівську Німеччину, сильніший економічно, політично і морально.
До Великої Жовтневої революції Росія була одна з найвідсталіших країн у Європі. Тепер Радянський Союз — наймогутніша держава, що одержала вирішальну перемогу над ворогом. Велика Жовтнева соціалістична революція проголосила радянську владу. Радянська влада, як дійсний виразник бажань і прагнень народу, вивела нашу країну на шлях економічного і культурного розвитку, на шлях індустріалізації і соціалістичної перебудови сільського господарства. Не було б у нас заводів, домен, шахт, не було б у нас металу — Червона Армія не мала б стільки танків, гармат, літаків. Розпеченим металом, залізом заливає Червона Армія гітлерівські пельки, у вогні розпеченої сталі купає на смерть німецьких завойовників.
Хто в нас не пам'ятає минулої імперіалістичної війни. Тоді армія не доїдала, бо дрібне селянське господарство не могло її прогодувати.
Не те тепер. Колгоспне селянство в важких умовах війни розвиває своє господарство і безперебійно постачає Червону Армію і населення продовольством, а промисловість — сировиною. Колгоспний лад є могутньою підпорою фронту і Червоної Армії.
Червона Армія завдала і завдає смертельних ударів німецькій армії, тому що в рядах Червоної Армії спільно і дружно воюють сини всіх радянських народів. Наша держава — радянська, соціалістична, вона побудована на чудовій основі сталінської дружби, рівності і братерства народів.
Радянський народ щасливий і гордий тим, що він має свою рідну партію Леніна — Сталіна, яка провела його крізь усі бурі і грози, яка загартувала його у боротьбі з ворогами і зробила його непереможним. Слово Сталіна, мудрість Сталіна, воля Сталіна об'єднала народи на священну боротьбу проти німецьких загарбників. Сталін — прапор нашої перемоги.
Радянська влада — народна влада, яка піклується не тільки за сучасне, а і створює все необхідне для щасливого майбутнього. Навіть в тяжких умовах військового часу, коли все підпорядковано одній меті — розгрому ворога, — радянська влада надає величезну допомогу населенню визволених від німецької окупації районів. Яка інша влада, крім радянської, могла подбати про те, щоб в умовах військового часу діти селян училися в школах. В сумні часи панського панування освіта була недоступною для бідняків і середняків. Їх діти виростали темними і неписьменними. Лише поодинокі вибивалися в люди, ставали вчителями, але і ті не мали права вчити дітей на рідній мові. Дорогою ціною поодинокі діти селян здобували вищу освіту, ставали інтелігентами, але їм доводилося служити пануючим класам.
З часу визволення західних областей України в містах і селах відкрито 5.374 школи, де навчається 767.000 дітей. Вже почали роботу 14 інститутів, 65 технікумів, де навчається більше 11.000 дітей селян і робітників. Нашим синам і дочкам радянська влада відкрила шлях до науки та культури, вони будуть інженерами, лікарями, вчителями, вченими.
Радянський лад не знає безробіття. Якщо у цесарській Австро-Угорщині, боярській Румунії та панській Польщі дуже важко було одержати освіту, то ще важче було знайти роботу за фахом. Зараз ще триває війна, але вже, завдяки піклуванню великого Сталіна, завдяки братній допомозі великого російського народу, на Україні відбудовано і введено в дію понад 1.700 промислових підприємств, більш ніж 500 промартілей, вже почали будувати нові фабрики та заводи у Львові та інших містах Західної України. Яка ще влада в світі, крім радянської, могла в умовах військового часу думати про ліквідацію неписьменності серед дорослого населення. А радянська влада організувала в селах школи ліквідації неписьменності, де вже навчається більше 100.000 неписьменних, відпустила на це великі кошти. Радянська влада хоче, щоб люди стали грамотними, щоб вони вміли читати і писати. Адже неписьменна людина сліпа. Адже ж її сліпотою користуються її вороги, підлі іуди — українсько-німецькі націоналісти. Це вони підпалюють школи і вбивають учителів. Це ж вони, як і їхні хазяї німці, хотіли тримати селян у темряві, бо сліпого легше збити з пантелику, бо сліпим легше поганяти, сидячи на його шиї.
Розсудіть самі і подумайте.
А скільки дум передумано і скільки надій розвіялося в очікуванні кращої селянської долі! Найбільший скарб селянина — земля. Але вона була чужа, не його. На землі порядкували поміщики, куркулі, осадники. Зворушливу картину селянського горя малював у своїх творах Василь Стефаник. Батьки не раділи, що в них родились діти, бо були злидні, нестатки, безпросвіток: "Коли б то люди, а то жебраки плодяться. А я через те і кажу, що ти, жебраку, не плодися, не розводься... Ти будь задоволений як маєш на хребті сорочку, як маєш шматок хліба, щоб ти не був голоден, та як тебе ніхто по лиці не лупить".
У цих словах Василя Стефаника відбита гірка доля селянського життя.
Ще так мало пройшло часу після визволення західно-українських земель від німецьких загарбників, а як змінилась селянська доля. Селяни тепер мають землю, вони вільні люди, громадяни Радянського Союзу — наймогутнішої держави світу. Зараз, коли іде війна, дуже важко швидко ліквідувати спадщину тяжкого минулого, але всюди розпочалася велика робота по перебудуванню життя. Візьміть, наприклад, яку увагу жінці та дитині приділяє радянська влада.
Жінка-мати користується в нашій країні повагою та оточується піклуванням. Біля 10.000.000 карбованців грошової допомоги одержали від держави жінки-матері тільки в західних областях України, Працюють лікарні з кількістю ліжок більш ніж 12.000, організовано 333 фельдшерсько-акушерських пункти. А це ж тільки початок великої роботи щодо охорони здоров'я трудящих. Бо з усіх скарбів нашої країни найдорожчий — людина.
Уряд Радянської України надає і надалі ще більше надаватиме допомогу селянам в розвитку їхнього господарства.
Вже зараз в західних областях України працює 152 машинно-тракторних станцій, 136 машинно-тракторних майстерень. Машинно-тракторні станції в 1944 році допомогли 42.000 бідняцько-середняцьким господарствам виорати і обробити землю. Вони відремонтували інвентар одинадцяти тисячам селянських господарств.
Для агрономічної і зоотехнічної допомоги селянським господарствам відряджено в західні області України на постійну роботу 2.114 спеціалістів сільського господарства, з них 633 агрономи, 72 зоотехніки, 70 ветеринарних працівників, 372 механіки.
Крім того в школах, організованих минулого року в західних областях, вже підготовлено з місцевих селян понад 3.0І0 трактористів, шоферів інших кваліфікованих працівників.
Український народ веде велику відбудовчу роботу, загоює рани, заподіяні війною.
Радянська влада в 1939 році наділила наймитів, бідняків і середняків землею, відібраною у поміщиків, осадників, куркулів. Селяни стали на цій землі справжніми господарями, але вони не встигли скористуватися багатствами землі. Фашистські загарбники відібрали у селян землю, посадивши на їхні шиї німецьких колоністів.
Де були тоді українсько-німецькі націоналісти, які видають себе за оборонців селянських інтересів? Чи хоч в одному селі вони убили німецького колонізатора і роздали селянам землю. Чи стали вони на захист інтересів селянства. Ні, вони оберігали німецьких колонізаторів від народного гніву і помсти, вони убивали тих, хто подавав голос протесту проти німецької сваволі. Не дарма кажуть: "Крук крукові ока не виклює".
Радянська влада повернула селянам понад 428.000 гектарів землі, відібраної німцями. Тепер, товариші селяни і селянки, ви на цій землі — господарі, обробляйте її, вирощуйте та збирайте добрий врожай. Ця земля годуватиме вас і ваших дітей. Ніхто не в силі перешкодити вам будувати своє нове життя на визволеній землі.
Хто ж намагається заважити великій відбудовчій роботі? Хто заважає відбудовувати сільське господарство, на визволеній землі, відновлювати радянські закони, що оберігають нашу свободу і незалежність? Іуди — українсько-німецькі націоналісти.
З ким, куди вони ідуть і куди вони прийдуть — це вже ясно навіть тим, хто був спантеличений українсько-німецькими націоналістами, хто повірив їхнім німецьким листівкам.
З дня 27 листопада 1944 року, коли уряд Радянської України звернувся до українсько-німецьких націоналістів і, бажаючи припинити кровопролиття, гарантував усім тим, хто покине націоналістичні банди і повернеться до мирної праці, цілковите прощення їх тяжких помилок та злочинів перед Батьківщиною, — минуло майже п'ять місяців. Наше звернення почули в лісах і схоронах. Під впливом невблаганої правди багато націоналістів чесно покаялись перед народом, і Уряд Радянської України простив їм їхні помилки і злочини. Усвідомивши, в яку криваву прірву затягнув їх Бандера та інші, багато колишніх націоналістів стали тепер боротися проти націоналістичних банд, вони допомагають органам радянської влади і селянам виловлювати німецьких агентів.
Органи радянської влади, трудящі селяни, український народ, завдали підлим зграям українсько-німецьких націоналістів нищівного удару, розтрощили їх банди. Доля тих, хто не покаявся, хто ще продовжує боротьбу проти народу, вирішена. Якщо ворог не здається, його знищують. Хто не прийде з каяттям, той підписує сам собі смертний вирок. Народ не потерпить своїх лютих ворогів. Ватажки націоналістичних банд, рятуючи свою шкуру, намагаються затримати біля себе свої банди. Так їм і Гітлер наказує. Вони намагаються терором і брехнею залякати і спантеличити народ. Вони убивають наших людей. Вони стріляють своїх матерів. Вони вішають жінок. За це їм фашисти платять німецькими марками.
Бачучи, як горить під їхніми ногами земля, бачучи, що їх справа програна і що ніщо не може відвернути повного фізичного і морального розгрому українського націоналізму, верховоди націоналістів пишуть у своїх листівках, що ось прийде весна і вони оживуть. Даремні надії. Весна для живих, а не для мерців. Ніщо не оживить смердючого трупу українсько-німецького націоналістичного запілля. Хіба мають право жити ті, хто прикликав на себе загальну ненависть народу. Хіба можуть жити ті, хто зробив своєю професією убивства, чиї руки в крові дітей і матерів. Хіба можуть жити ті, хто підняв зброю проти радянської влади — влади народу, яка принесла селянам і селянкам західних областей України визволення.
ОУН, УПА чи УГВР будували свою політику на терорі, на насильстві і фактично продовжували на Україні німецькі злодіяння.
Ще раз застерігаємо, що тільки той матиме право дивитися вперед ясними очима, хто кине банди і почне працювати для своїх дітей, для своєї батьківщини. Тих, хто буде продовжувати боротьбу проти народу, чекає смерть.
Під ударами Червоної Армії дрижать і падають мури фашистської Німеччини. Націоналістичні схорони це не мури і не кріпості. Вони не врятують бандитів від остаточного знищення, ніхто і ніде не вховається від народного гніву.
Рада Народних Комісарів Української Радянської Соціалістичної Республіки і Центральний Комітет КП(б)У висловлюють подяку селянам і селянкам, які подають активну допомогу у боротьбі проти українсько-німецьких націоналістів. Українсько-німецькі націоналістичні банди розгромлені. Серед недобитих бандитів, які пішли в підпілля, панує розгубленість і паніка. Отже, слід пам'ятати, що боротьба з зрадниками українського народу ще не закінчена, будьте пильні і насторожені. Дивіться добре коло себе і ви побачите тих, хто ще підтримує українсько-німецьких націоналістів. Підтримують їх куркулі і різна ворожа наволоч. Будемо боротися не тільки проти бандитів, а й їхніх підсобників, які подають допомогу бандитам харчами, одягом, дають їм ночліг, виконують їхні доручення. Тільки остаточно знищивши рештки українсько-німецьких націоналістичних банд, ви, товариші селяни, зможете по-справжньому господарювати, працювати на своїй землі, добра і радості заживати.
Товариші селяни і селянки! Земля чекає ваших дбайливих рук. На півдні України у поле вийшли колгоспні сівачі. Широкі колгоспні лани сповнюються трудовим гомоном. Колгоспники і колгоспниці дали слово нашій Батьківщині і товаришеві Сталіну, що вчасно і високоякісно проведуть весняну сівбу і зберуть багаті врожаї пшениці, цукрових буряків та інших культур і своєю самовідданою працею підтримають могутній наступ Червоної Армії. Труднощі стають перед нашими колгоспниками, але їм легше ці трудності перебороти, бо працюють вони спільно, бо вони мають можливості більш доцільно використати коней, волів колгоспних і трактори машинно-тракторних станцій.
Згадаємо минулу весну. Тільки но пронеслась вогнена буря війни. Все було спалено і зруйновано. Особливо Лівобережна Україна. Невистачало насіння, теж невистачало коней і все ж колгоспники, маючи великий досвід колективної праці, вийшли з труднощів переможцями, засіяли землю, зібрали високий урожай і здали понад план до фонду Червоної Армії 31.000.000 пудів хліба. Така вже сила колгоспного ладу, сила наших колгоспників, які з успіхом виконують завдання, що їх ставить перед ними радянський уряд і більшовицька партія.
Колгоспний шлях життя — єдиноправильний шлях. В колгоспах є всі можливості найбільш повного використання тракторів і складних сільськогосподарських машин, запровадження високої агротехніки і створення великих тваринницьких ферм.
Тільки в колгоспах селяни можуть найкраще використати всю працю, застосувати всі досягнення сільськогосподарської науки і створити зразкове високомеханізоване господарство, з багатими врожаями і високою продуктивністю тваринництва. Колгоспний лад забезпечує селянам заможне і культурне життя.
Ось чому з такою люттю німецькі загарбники руйнували колгоспи і так по-звірячому розправлялися з колгоспниками, які зберігали від пограбування і знищення колгоспне добро.
Ось чому ми подаємо велику допомогу молодим колгоспам в західних областях. Ось чому ми підтримуємо тих селян, які, переконавшись у вигідності і перевагах колгоспного господарства перед одноосібним, вступають до колгоспів. Перед тим селянином, який, порадившись з своєю дружиною, своєю сім'єю, подумавши, захоче добровільно вступити до колгоспу, — дорога завжди відкрита. Але воднораз радянська влада допомагає і допомагатиме біднякам і середнякам, які ведуть одноосібне господарство.
Боротьба за врожай починається з весняної сівби. Одноосібникам-селянам буде трудніше її провести, ніж колгоспам, але вони повинні засіяти всю землю, яка є в їх користуванні.
Це буде перша радянська весна, коли ви вільно вийдете на поля і засіватимете їх не для чужинців, а для себе, для своїх дітей, для своєї радянської держави.
Рада Народних Комісарів УРСР і Центральний Комітет КП(б)У зобов'язали виконкоми районних Рад і сільські Ради якнайшвидше закінчити повернення селянам землі, що її відібрали німці, і видати всім селянам, які одержали землю, випис з земельної книги реєстрації трудового селянського землекористування.
Земельним громадам треба подбати про те, щоб уже залучити широкі маси трудового селянства до вирішення всіх господарських питань, питань громадського характеру і наведення порядку у використанні масових сіножатей, лісів, ставків та інших вгідь не розподілених між окремими селянами.
Впорядковуйте землекористування і запроваджуйте громадські сівозміни, застосовуйте агрокультурні заходи, організуйте в кожному селі кузні для ремонту інвентаря і возів, влаштовуйте зерноочисні та протруюючі пункти для підготовки насіння.
Рада Народних Комісарів УРСР і Центральний Комітет КП(б)У зобов'язали радянські і партійні організації, земельні органи надати всебічну допомогу в проведенні весняної сівби як одноосібним селянам-біднякам та середнякам, так і новоутвореним колгоспам.
В цьому році можуть машинно-тракторні станції допомагати й допоможуть колгоспам і бідняцько-середняцьким господарствам тракторами, живим тяглом та інвентарем на договірних умовах.
Організовуйте супряги. В супрязі можна краще використати тяглову силу і швидше засіяти поле. Кінні господарства хай допоможуть обсіятись безкінним.
Багато ваших односельчан в Червоній Армії захищають честь і незалежність своєї Батьківщини. Багато ваших синів, чоловіків, батьків нагороджено орденами та медалями Радянського Союзу. У славній сім'ї Героїв Радянського Союзу є представники трудящих західних областей України. Слава героям! Слава кращим синам нашого народу! Оточіть піклуванням сім'ї фронтовиків, допомагайте їм.
З ініціативи передових селян в ряді сіл створюються насінневі фонди, які потім в порядку взаємодопомоги розподілятимуться серед тих господарств, які найбільше потребують такої допомоги. Це починання варто всілякої підтримки і наслідування.
В цьому році радянський уряд надає насіннєву позику в кількості 550.000 пудів насіння ярих культур тим селянам, які найбільш потерпіли від німецьких загарбників і їх наймитів — українсько-німецьких націоналістів. Крім, того виділено понад 1.000.000 пудів насіння ярих культур для обміну на інші культури.
Рада Народних Комісарів Української Радянської Соціалістичної Республіки та Центральний Комітет Комуністичної Партії (більшовиків) України закликають селян і селянок, колгоспників і колгоспниць, трактористів і всіх робітників машинно-тракторних станцій, спеціалістів сільського господарства західних областей України успішно провести весняну сівбу, посіяти вчасно і добірним насінням, добре обробити землю — закласти фундамент високого врожаю.
Всі в поле, як тільки-но почнуться польові роботи!
Засійте всю землю, не лишайте незасіяним жодного клаптика землі. Земля, на якій ви є господарями, повинна дати добрий урожай.
Червона Армія і країна повинні одержати більше хліба, продуктів тваринництва, а промисловість — сировини.
Будьте в своїй праці гідними героїчних перемог нашої рідної Червоної Армії.
Хай живе наша Велика Батьківщина — Союз Радянських Соціалістичних Республік!
Хай живе Вільна Радянська Україна!
Хай живе організатор та керівник перемог на фронті і в тилу — Всесоюзна Комуністична Партія (більшовиків)!
Хай живе ваш рідний батько — Маршал Сталін!
Голова Ради Народних комісарів УРСР М. ХРУЩОВ
Секретар Центрального Комітету КП(б)У Д. КОРОТЧЕНКО
31 березня 1945 року, м. Київ
[Вільне життя, 07.04.1945]