Після того, як я переклав «Вечорниці (нарешті не вечори!!) на хуторі біля Диканьки», інколи з'являється божевільна ідея зробити новий переклад Швейка. Не тому, що переклад Степана Масляка був нездалий. Він цілком добрий і кращий за російський, бо російська для передання простацької мови, якою розмовляють персонажі Гашека, не годиться, хіба що скотитися до лексики якого-небудь Глєба Успєнского чи Максіма Горького.
А так між нами, то ледь така катастрофа не сталася з Гашеком, бо він таки мріяв стати Горьким. Мріяв стати великим російським письменником, описувати життя босяків і навіть казав «будем как русские». І навіть на короткий час став ним, коли опинився в рядах большевиків. Комісар Ярослав Романович Гашек навіть одружився з російською пролетаркою. Називалася Шура Львова. Правда, не була вона росіянкою, а єврейкою, як і більшість більшовичок, та що це міняє?
Чи був з нею Гашек щасливим? Ми про це не знаємо. Відомо тільки, що він цілих три роки не пив, хоча до того був заповзятим п’яницею. Гашек навіть дещо писав російською, і все могло йти до того, що таки став би пролетарським письменником і закінчив свої дні так само, як поляк Бруно Ясенський або угорець Фрідеш Карікаш у 1938-му в підвалах московської ЧК. За умови, звісно, що не пиячив би й дожив до тих часів.
Та, на щастя, Комінтерн не дозволив Гашекові зрусифікуватися і відправив його в 1920 році на батьківщину.
Перші оповідання про Швейка Гашек опублікував ще в 1911 році, а перша повість, як подає Вікіпедія, вийшла у 1921-му. Насправді це не так, бо перша повість про Швейка була видана у Києві ще в 1917-му: «Dobrý voják Švejk v zajetí». Kyjev: Slovanské vydavatelství, 1917.
Російською «Швейка» переклав Петро Богатирьов, який жив перед війною на Закарпатті й досліджував закарпатський фольклор. Його переклад, як і переклад С. Масляка, вважається класичним. Хоча Богатирьова критикували за окремі пасажі, зокрема за «пани Мюллерова», бо, мовляв, треба писати «госпожа Мюллер», він у багатьох випадках уник тих помилок, які допускав Масляк.
Справа в тому, що останній багато додавав від себе. Зокрема різав речення на коротші. А інколи навпаки: з двох-трьох речень робив одне.
«Stalo se to při přehlídce vojska. Tyhle přehlídky nikdy nevedou k dobrýmu».
«Це трапилося під час військового огляду: вони, ці огляди, до добра ніколи не приводять».
В Гашека мова проста й позбавлена зловживань епітетами і синонімами. Зате там багато гри слів, як, наприклад, у розповіді Швейка про своїх песиків.
Якщо в розмові з пані Мюллеровою Швейк в одному абзаці вживає чотири рази слово hubenej (худий), а тричі tlustej (тлустий), то в Масляка: А) сухорлявий, опецькуватий, кощавий, худенький Б) товстопузий, ще раз товстопузий і черевань.
Трохи далі Гашек ще двічі вживає слово тлустий, а в перекладі – тілистіший, гладший.
Погляньмо, як то виглядає в польському перекладі. А там, як і в оригіналі, лише два слова: худий і тлустий.
Або таке:
Палівець каже: «Copak to potřebuju?» (Чи мені то треба? Або: Навіщо мені це здалося?).
Масляк: «А на якого дідька мені це здалося?»
Де тут дідько?
У поляків, як в оригіналі: «Potrzebne mi to?»
Гашек: «Musel skočit v Krumlově z toho mostu do Vltavy...»
Масляк: «Врешті-решт, йому нічого іншого не лишалося (?!), як стрибнути в Крумлові з моста у Влтаву...»
Але в оригіналі аж до слова «як стрибнути» нічого цього нема. Одне «мусив» замінено на кілька слів. Польський переклад знову ж таки відповідає оригіналу.
В іншому місці з одного речення вийшло аж три, притому першого в оригіналі нема.
«Але що ж поробиш. В армії мусить бути дисципліна. Інакше б ніхто нікого не слухав».
«Ale disciplína na vojně musí být, jinak by si nikdo nedělal z ničeho nic».
Коли Швейк оповідає, як його покарали за те, що на мундирі забракло двадцять ґудзиків, то каже, що «dva dni jsem ležel jako lazar, svázanej do kozelce». Поляк переклав це так «związany w kij». І в нього теж «лазар» з маленької. Бо тут не йдеться про біблійного Лазаря, а лазар тут в значенні хворого або симулянта.
Тепер поглянемо, що то таке той «козелєц». Масляк тлумачить, що Швейк був «прив’язаний лівою рукою до правої ноги».
Але насправді в'язати в «козла» означає прив’язати обидві руки до обох ніг – чи то спереду, чи то ззаду.
Взагалі текст «Швейка» потребує багатьох коментарів. Ну, наприклад, Швейк розповідає про Фердинанда Кокошку, який «збирає по вулицях собачі гівенця». Постає питання: навіщо комусь збирати гівенця? В українських виданнях ніхто цього не тлумачить. А шкода. Собачі гівенця використовували для дубління шкур. Задля виготовлення особливо м'якої і тоненької шкіри для рукавичок овечі та козині шкури тривалий час квасили в рідкому собачому лайні.
Але не тільки ці зауваги схиляють мене до перекладу «Швейка», а те, що Масляк перекладав літературно в той час, як персонажі Гашека не розмовляють літературно і вживають багато простацьких слів.
Наприклад: hotovej (hotový – тут і далі в дужках літературна норма), žádný (žádné), kterej (který), některej (nekterý), takovýho (takového), takovejch (takových), voblík (oblěkl), to vědí (víte), hajnýho (hajného), vo to (o to), vono přej (ono prý), probod (probodl), vod tý doby (od té doby)...
Погляньмо на фразу: «To vědí, že s revolverem nejsou žádný hračky. Nedávno taky si hrál jeden pán u nás v Nuslích s revolverem a postřílel celou rodinu i domovníka, kterej se šel podívat, kdo to tam střílí ve třetím poschodí».
С. Масляк: «Звісно – револьвер не забавка. Ось недавно у нас у Нуслях один пан бавився револьвером і перебив геть усю родину та ще й двірника, який прийшов подивитися, хто це там на третьому поверсі зняв таку стрілянину».
Польський переклад: «Sam pan wie, że z rewolwerem nie ma szpasów (тут вжито простацьке слово). Niedawno temu w naszej dzielnicy w Nuslach też się jeden bawił rewolwerem i powystrzelał całą rodzinę, a nawet stróża, który poszedł zobaczyć, kto też tam strzela na trzecim piętrze».
В російському перекладі всі розмови передано ще літературніше, ніж у Масляка. Але є дві полапки, в які попався Масляк, а в які не попався П. Богатирьов, який добре знав тодішні чеські реалії. У нього domovník перекладено точніше – швейцар, хоч і доволі кумедно, бо який швейцар міг бути в звичайній камениці? Ближче до суті міг би бути консьєрж.
Богатирьов: «Недавно тут у нас в Нуслях забавлялся револьвером один господин и перестрелял всю семью да еще швейцара, который пошел посмотреть, кто там стреляет с четвертого этажа».
Domovník – по-львівському шимон або сторож, який завше жив на першому поверсі, відчиняв та зачиняв браму і, звісно, прибирав у брамі та перед каменицею. Тому в польському перекладі правильно: «stróż». Але це реалія суто наша – західняцька.
Масляк у совєтський реаліях вибрав варіант «двірника», але на диво допустив помилку, подаючи «третій поверх». Адже як галичанин не міг не знати, що всі поверхи рахувалися тоді – та й у багатьох країнах і тепер – від партеру. Богатирьов переклав правильно, вказавши четвертий поверх.
Комусь здасться це несуттєвим, але коли в Бруно Шульца пишеться, що він жив на першому поверсі, а дехто з перекладачів так і переклав, то це якраз дуже суттєва помилка, бо на першому жили люди незаможні і сторожі.
У Гашека сказано по-простацьки: «Naládoval flintu», а Масляк перекладає «зарядив гвинтівку». Але так можна було перекласти, якби Гашек вжив літературну «pušku». Як би я переклав? «Наладував фузію».
Цікава річ ще в тому, що персонажі-чехи у Гашека вживають багато нелітературних слів і виразів, а от німці (Бертшнейдер та інші) висловлюються літературно. На жаль, в українському перекладі ця різниця відсутня.
Відчуваю, що Швейк у новому українському перекладі став би дещо hubenej.
