Вчерашний концерт в честь роковин смерти Т. Шевченка був так прекрасною маніфестацією, як рідко коли. Саля була битком заповнена [вкінци вже хибло білєтів); множество гостей приїхало з різних сторін краю. Продукції концертові — хори Львівского Бояна під діріґентурою о. Нижанківского і соля п-и С. Крушельницкої та п. М. Левицкого і продукції орхестри випали знаменито. П-у Крушельницку формально закидано цвітами, а Боян вручив їй і п. Левицкому лаврові вінцї. Ентузіязм публики не дасть ся описати, все зливало ся в оден голос: такого прекрасного концерту ще не було! — По концертї відбув ся в сали бувшій Frohsinn-y комерс з томболею.
В cпpаві бразилійских еміґрантів виїхав — як звістно — проф. Семирадскій до Италії, щоби розслїдити на місци всї услівя і обставини, серед яких наш нарід виїздить за мope. Сими днями прислав проф. Семирадскій з Ґенуї до одного члена товариства им. св. Рафала письмо, з котрого подаємо отсих кілька подробиць. Передо всїм констатує п. Семирадскій, що тепер в Бразилії не дають вже землї европейским еміґрантам. Прибуваючі еміґранти висилають ся виключно до плянтацій кави за контрактовою платнею, більше як мірною. Впрочім еміґрація до провінції о лагіднім кліматї т. є. до Парани, Санта Катеріна і Pio Ґранде до Суль єсть тепер в наслїдок революції і стану облоги рѣшучо заборонена. Натомість в инших провінціях клімат для наших еміґрантів надто горячій і найчастїйше убійчій. Від біди можуть єго Европейцї ще знести в одній провінції Сан Павльо, але щоби там дістати ся, треба конче перебути заражений холєрою порт Сантос. Належить звертати увагу селян, що без замовленого з гори місця на корабли і без білєту їзди ("шіфкарти") не повинні анї кроку рушати ся з домів, бо инакше мусїли би тижднями марнувати здоровлє і послїдний гріш в Ґенуї. Тимчасом в тім містї нема нїкого, з ким могли би порозуміти ся. В Удіне, де професор Семирадскій був насамперед, застав богато селяньских родин, котрі для недостачі конечних фондів на далеку дорогу будуть вскорі відставлені з уряду до краю. В тім Удіне мав до недавна головну кватиру якійсь Ґерґолет, Бразилієць з роду, зручний аґент, котрий має на своїй совісти несчислиме множество бідних селяньских родин. Він головно розпускав в Галичинї і Конґресівцї між селянами найрізнїйші байки, щоби приманити ними легковірних селян. Теперь мусїла перебрати ся мірка єго обманьств, бо побоюючи ся италійских властей утїк з Удіне без слїду.
Интересний процес карний відбув ся в суботу дня 23 н. ст. марта перед львівским судом повітовим. Cпрaвa була така. Данило Гладун, син Дмитра, служив при 30. полку піхоти і часто жалував ся перед вітцем, родиною, товаришами і знакомими, щo фельдвеблї Квіциньскій і Танд переслїдують єго та що він через них зійде зі світа. Побоюваня Данила здїйстнили ся, бо Данило в другім роцї служби помер в ґарнізонові шпитали — як се ми свого часу доносили. Отець Данила тронутий смертію сина, просячи о зворот річей полишених по Данилї, в поданях до интендантури і полковника запідозрів 30. п. піхоти о забранє тих річей, а фельдвеблїв Квіциньского і Танда о таке нелюдске поведенє з сином, що той зійшов з их причини зі світа. Прокураторія обжалувала Дмитра о фальшиве обвиненє, однако Дмитро заявив, що переведе доказ правди і се ему удало ся, бо судья видав увільнюючій засуд. В часї розправи вийшли на яву дуже сумні подробицї. І так напр. засуджено раз Данила Гладуна за службову провину на 4 днї а відтак на 10 днїв т. зв. "айнцельн арешту", обі ті кари злучено і замкнено єго на 16 днїв до казнї о теплотї що-найбільше 8°. По відсидженю сеї кари Данило зголосив ся яко слабий, однако фельдвебель Танд мав сего не увзгляднити і вичеркнути єго зі спису недужих, а крім того потягнув єго до рапорту за respectwidriges Веnehmen. За се засуджено Гладуна зараз другого дня, т. є. 17 грудня на 2 години anbinden; се така тяжка кара, що заки єї вояк відбуде, має видати войсковий лїкар свій осуд, чи засуджений може єї знести. Однако сеї кари вже не можна було звершати, бо профос заявив, що Гладуна не прийме до казнї і що яко недужого треба єго представити лїкареви. Лїкареви не представлено єго, а за те вислано єго 21 і 23 грудня кождого разу на 24-годинну варту, по котрій віддано Гладуна дня 27 грудня до шпиталя, де він по трех тижднях помер. Таких подробиць було дуже богато, а всї були такі переймаючі, що не лише отець Гладуна плакав в часї розправи, але й публика не могла здержати ся від слїз.
Утрудненя при видаваню метрик. Як доносить "Галичанин" — видало львівске намістництво розпорядженє, щоби парохи не виставляли метрик селянам, о котрих гадають, що хотять еміґрувати до Америки. Се розпорядженє розіслано епископским Ординаріятам з порученєм, щоби они видали підчиненому духовеньству дотичний приказ в довірочній дорозї. Причина видачі розпорядженя має бути така, що италійскі еміґраційні аґенти вдоволювали ся метриками, єсли дотичні селяне не мали паспортів.
Дрібні вісти. Корпус офіцирскій у Львові устроює в середу дня 27 н. ст. марта пращальний вечер для уступаючого коменданта кн. Віндішґреца. — В Кракові помер в сих днях нотар з Добромиля Іосиф Микуловскій в 47-ім роцї житя.
Дѣло