Щоби зрозуміти, що інший думає і як він буде поводитися, у дитини з часом розвивається здатність ставити себе на місце іншого. Цю здатність також називають теорією розуму (theory of mind). Досі науковці не доходили консенсусу з приводу того, в якому віці діти вперше набувають це вміння. Актуальне дослідження доводить: лише з чотирирічного віку (а не, як раніше вважали, з одного року) діти можуть насправді поставити себе на місце іншого.
Зображення: shutterstock.
І маленькі діти володіють здатністю передбачати поведінку інших. Але дослідження команди вчених з Інституту когнітивних та неврологічних дослідження імені Макса Планка, Університетського коледжу Лондона та Лабораторії соціальної нейробіології (Social Neuroscience Lab) у Берліні засвідчує: малюки послуговуються іншими процесами та мережами – не тими, що потім нас наділяють здатністю приписувати іншим психічні стани. Здається, мозок володіє одразу двома різними системами, які дають змогу подивитися на ситуацію чужими очима.
Науковці досліджували, як вона формується, за допомогою відеокліпу – його показували дітям. У відео кіт спостерігає за мишею, яка біжить і зникає в одному з двох ящиків. Потім кіт відвертається, і миша непомітно прослизає до сусідньої коробки. Кіт повертається, хоче поглянути на свою жертву і прямує до першого ящика.
За допомогою методів окелографії (eye tracking) науковці проаналізували поведінку очей у маленьких піддослідних. З’ясувалося: і трирічні, і чотирирічні могли правильно передбачити, куди кіт піде. Вони здогадувалися, що кіт буде чекати на мишу біля її першої схованки і там шукатиме – хоча знали, що миші вже там не було.
Цікаво проте, що коли вчені питалися трирічних, де кіт шукатиме мишу, діти давали неправильну відповідь. Незважаючи на те, що своїми поглядами вони могли правильно передбачити, де кіт шукатиме жертву, вербально висловити це піддослідні не могли.
Лише чотирирічні могли впоратися з цим завданням і дати правильну відповідь. Завдяки контрольному завданню вчені з’ясували, що причина не могла бути в тому, що молодші просто не зрозуміли питання.
Причина була в іншому: до обох процесів прийняття рішення – невербального варіанту через погляд та вербального вираження через відповідь – задіяні різні мозкові структури. Науковці тут говорять про зони імпліцитної та експліцитної здатності розуміти поведінку та емоційні стани інших. Обидві ділянки розвиваються до тої міри, що можуть виконувати свої функції, у різному віці. У так званому полі Бродмана 40, регіоні для невербальної зміни перспективи, головна кора дозріває швидше. Тож навіть трирічні діти можуть передбачити дії інших.
Різні регіони мозку брали участь у висловленні думки про те, що думає кіт, і при невербальних прогнозах щодо поведінки тварини. Дослідники називають ці структури мозку регіони імпліцитної та експліцитної теорії розуму. Для виконання своїх функції ці ділянки кори дозрівають у різному віці. Зображення: MPI CBS.
«Лише у віці чотирьох років достатньо розвиваються скронево-тім’яний вузол і внутрішня частина тім'яної кори головного мозку (precuneus) – це регіони, через які ми розуміємо, що думають інші – а не лише, що вони відчувають чи як вони будуть поводитися», – пояснила основний результат свого дослідження провідний автор Шарлота Гроссе Вісман (Charlotte Grosse Wiesmann) з Інституту імені Макса Планка.
«Впродовж перших трьох років життя діти не розуміють, що інші думають, і те, що це може бути хибним, – розповів співавтор Ніколаус Штайнбайс (Nikolaus Steinbeis) з Університетського коледжу Лондона. – У ранньому дитинстві мав би бути якийсь механізм, рання форма здатності змінити перспективу, завдяки якому дитина просто переймає погляд іншого. На цьому етапі діти просто приймають те, що знають і бачать батьки».
Das Gehirn hat zwei Systeme, um sich in andere hineinzuversetzen
mpg.de, 9. MÄRZ 2020
Зреферувала С. К.