["Postaramy się" — гороскоп для руских послів-опозиціоністів. — Хто винен і в чім? — Великих слів, велика сила і більш нїчого. — Нагробний памятник виставлений комісією адміністраційною і професор статистики. — Morbus-coalitieus, єї обяви, наслїдки і спосіб лїченя. — Gazeta Lwowska яко фаховий підручник для учителїв.]

Не хочете ви самі помогти нам рівнати дорогу для мужів грядущих з оливними галузками і вирікаєте ся своїх пророків, то знайте о тім, що они під нашою охороною, против вашої волї, увійдуть в храм сей і сповняти будуть свою місію післанничу... о що вже ми postaramy się...

Тих кілька слів "с више" повинні поучити кождого, хто має ще сумнїви що до будучого складу палати соймової. О вас всїх, рускі посли-опозиціоністи, вже порішено: Lаsciate ogni speranza! — покиньте всяку надїю вернути до палати соймової... Сего указу вже не відміните, хиба би порвали ся всї коаліційні шнурки, — однак на се не заносить ся, бо — як менї розказував оден з менерів коаліційних — коаліція по прилученю до неї рускої ґрупи репрезентуючої нарід в державі нашій найбільше упослїджений, стала через се така тривка, якою перед тим не була, бо вміла приєднати і вдоволити цїлий рускій... клюб ради державної. Чим? — сего менї той менер не сказав, лиш на моє питанє зробив дуже секретно політичну міну, по чім я таки зараз догадав ся, що він мусить бути знаменитий політик. Таффе, небіщики Байст і Андраші таки самі робили міни...

Та й добре вам так, рускі опозиціоністи! В нинїшних часах, в часах повороту до родової традиції, повинні ви були, як зїницю своїх очей, шанувати краєву родову шляхту! Се-ж цїлий наш скарб ясний, якій ще в обідранім нуждою краю лишив ся, — а вам захочує ся якоїсь там парцеляції більших посїлостей для хлопа, захочує ся вам хлопских шкіл рільничих, кредиту в банку краєвім для хлопа, репрезентації хлопскої в комісіях катастральних..., ну, хибує ще лиш, аби ви виїхали з "лїсами і пасовисками"... Фе! встидайте ся! руску опозицію все ще чути хлопом... Де-ж вам бути коли "regierungsfahig"? Чому ви не взяли собі за взорець заступника хлопів з брідского повіта? На нїм уже слїдно, що се Salonruthene — він нїколи нїякого "неоправданого" домаганя не ставить і не покликує ся на якісь там права; він смиренно радить і мирно просить, як се й слїд добре вихованому хлопскому послови перед лицем високоуроджених, щоби тогдї, як маючим уже нїчого не забракне на всїх долях, зволили ласкаво з того, чого им не буде треба, відступити частицю для єго народу. Се як-раз політична бесїда, на яку доси жаден рускій посол не здобув ся. Не чули-ж ви, яке одушевленє по тій бесїдї оволодїло більшостію палати соймової? Таки думайте собі, що хочете, а вже ви, рускі посли-опозиціоністи, для нинїшних обставин пережили ся, не йдете ви з поступом часу — инші вже погляди настали і инших до них треба людей...

Відчитую ще раз бесїди з остатної сесії сойму і бачу в них мій край цвитучим раєм — в кождім єго закутку розвиває ся промисл; більшу половину продуктів галицких експортує ся за границю; кредит дешевий, бо капітали самі просять ся, щоб их брати; по лихві не то грошевій, але навіть і збіжевій навіть слїду не стало; просвіта народу високо поступала; цїлий край економічно сильний, нужди нїгде не видно; в краю між обома народами премила згода, родова шляхта навіть в торжественних виступах по руски говорить — всюди, куда глянеш, всї лиця розрадувані... Що се за привид? — думаю собі і перетираю очи, — чи я би свого краю мав не знати і того всего не бачити? чи се би мав бути сон, що перед кількома днями жалували ся переді мною сїльскі робітники, що заробляють за цїлий день 14 кр. без харчу? Читаю дальше... Ах! таж се жалібні бесїди на соймових похоронах... Страх, які они хороші! Хотїв би я де що сказати, та при свіжій могилї не годить ся, памятаючи на латиньску пословицю De mortuis nihil nisi bene... Щось там котрийсь из послів згадав за будучі вольні вибори, однак дано єму одвіт, що вольні вибори — се дитинна забавка та що при кінци XIX-ого столїтя вибори переводять ся "спритом"...

По світлих похоронах справили панове приличну тризну і поставили небіщикови соймови нагробник маючій бути живим образом провідних идей покійника і памятником для будучих поколїнь. Не думайте, щоб я щось нового відкрив, — се стара пісня, лиш на нашу ноту. Се та навісна реформа виборча, що товче ся то по радї державній то по соймах, яа Марко по пеклї. Гороїжились консерватисти і демократи з koł-а віденьского, що зміна реформи виборчої в першій лінії належить до соймів... Ну, і втяли в krajów-ім соймі таку штуку, що варта, щоб она лишила ся наукою для будучих поколїнь!

Кому не відома в соймі тота одна з комісій, котрої посли-внескодавцї боять ся може ще більше, як чорт свяченої води? — бо коли до сеї комісії дістанесь яке важнїйше внесенє, то вже можна єму наперед заспівати "со святими упокой". Се комісія "адміністративна", котра всї важнїйші внесеня полагоджує путем "адміністрацийним"... Має она свого сталого референта, котрого пра-пра-щур влїз в "Credo" — як кажуть теольоґи — цїлком без потреби; инші вже в найновійших часах повлазили в університети і в coйм також... без потреби. Отже по похоронах сойму отямила ся комісія і — як звістно — порозсилала ех-послам свою ухвалу в справі реформи виборчої, яко апольоґію задушевних бажань незабутного покійника. Референт, як яло ся чоловікови науки, до того ще статистикови! — навів против безпосередних виборів з курії сїльскої такі арґументи, як "неможливість, щоби виборцї порозуміли ся і пізнали ся з кандидатом", — "улекшенє посторонної, шкідливої аґітації" — "менша свідомость горожаньских прав у правиборцїв, нїж у виборцїв"... Ну, о свідомости обовязку у виборцїв а особливо у війтів і учителїв, як они мають голосувати, коли пан староста переводить вибори, всї аж надто добре переконані... але що до перших двох арґументів — де цифри, пане професоре! А цифри — се ваша спеціяльність, Для професора статистики, маючого в комісії адміністраційній товаришів, що вийшли послами з сїльских округів, вдячнїйша була задача виказати бодай загальними цифрами: кілько доси коштували вибори з курії сїльскої, а кілько коштували би при виборах безпосередних. Взявши за підставу кошт одного округа і пересїчне число виборцїв 200—300, міг був професор статистики дуже легко обчислити: на кілько кільометрів при безпосередних виборах мусїла би видовжити ся ковбаса виборча, якій високій копець дреглїв треба би насипати, яке широке й глибоке озеро горівки й пива вилити — та й кілько услужних для справи narodow-ої факторів треба би наняти, щоби кандидат narodowy мав надїю перейти при числї тисячів виборцїв. Оно було би дуже цїкаво дізнати ся, кілько такій вибір може коштувати і чи гіпотека кождого кандидата narodów-ого була би в силї такій тягар двигнути... Коли-ж бо люде забувають, що висше цїнить ся шевця, котрий совістно робить чоботи, як чоловіка, котрий науку нагинає до політики.

По появі хороби коаліційної серед Русинів у Львові і спорадично по краю, особливо в Станиславові, почав я від року робити дослїди бактеріолоґічні, котрі викрили менї ось-які характеристичні обяви. Хороба коаліційна — morbus coaliticus — є слабостію епідемічною, що повстає з заразника бацилічного, маючого в першій своїй фазї розвою вид точки — і від того сей род бацилїв зовесь baccilus punctum. Бациль сей розвиває ся в орґанізмі досить поволи, при чім прибирає що раз ширшій обєм, немов надуваючись. В самім орґанізмі викликує він дивні появи. Орґанізм цїлий напружує ся, мов-би доперва зачинав рости, мозок днем і нічью працює, творячи безладно найсуперечнїйші погляди і програми. Одиниця, діткнена сею хоробою, терпить на манію великости [Grossenwahn] а цїле окруженє видаєсь їй, як род бездушних автоматів. Хоробі сїй підпадаюгь найбільше особи добре відживляючі ся, маючі гнучкі карки, однак лише тогди, коли увійдуть в окруженє заповітрене сею хоробою. Головними осїдками сеї хороби є доси більші міста, головно Відень, Краків і Львів, а передовсїм сальони маґнатів. Для одиницї, маючої наклін до сеї хороби, досить найти ся в сальонї маґната діткненого сею хоробою, аби заразитись. Безпроволочна зміна всеї одежі і облитє голови зимною водою може зараженого ще уратувати, але устиск руки звичайно лишає вже стало заразину хороби. Для одиниць, діткнених сею хоробою найлучшій лїк — подорожи по краю і розумні диспути, а найпригіднїйшим кліматичним місцем, де ся хороба в короткім часї може згинути, показав ся Стрий. При моїх дослїдах зауважав я, що ся хороба дуже рідко дає ся защіпити по малих містах і по селах, — там орґанізми показали ся дуже відпорними. Доси хороба ся не виказала нї одного випадку смерти, однак треба єї стерегти ся, бо жаль бере, як нераз в наслїдок неосторожности найкрасшій чоловік попаде в ню і ходить по Божім світї запоморочений, як би мав жолудок обладований чемерицею...

***

Ви, панове учителї-Русини не робіть собі нїчо з пригоди, яка постигла вашого товариша з Николаєва. Статья Gazet-и Lwowsk-oї повинна вас була успокоїти, — таж там виразно стоїть, що власть красше понимає ваше добро і дбає о вас лучше, нїж ви самі. Чи-ж не мали ви доказів, що рускій патріотизм, особливо у вас — се дуже нестравна пожива — і ви мали би брати за зле, що в вашім власнім интересї хоронить ся вас від отруї і відгороджує ся вас від неї кількадесять-милевим грубим польским муром? Се була би невдячність — кидати каменем на того, хто вам у руки хлїб тиче.. Впрочім, коли мої слова вам може не до вподоби, то поспитайте о раду тих, хто стоїть на сторожи руского шкільництва в краєвій радї шкільній...

[Дѣло, 13.03.1895]