Йдеться про застосування міжнародних договорів у всій їхній цілісності, навіть якщо вони суперечать російському законодавству.
Апеляційний суд Гааги, який 18 лютого ухвалив рішення проти Росії за скаргою колишніх мажоритарних акціонерів ЮКОСа, спирався в тому числі на Договір про прийняття Криму до складу Російської Федерації 2014 року як на свідчення того, що Росія користується механізмом тимчасового застосування міжнародних договорів у всій їхній цілісності. Це випливає з повного тексту рішення суду – повідомляє інформаційне агентство РБК. Фактично суд заявив, що та позиція, на якій наполягає Росія в суперечці з екс-акціонерами ЮКОСа, не підтримується в інших прикладах її міжнародних договорів.
Росія доводила на суді, що Договір до Енергетичної хартії (ДЕХ), на підставі якого судилися екс-акціонери ЮКОСу, застосовувався тимчасово, за винятком тих положень, які суперечили російським законам, і серед цих незастосовних положень була стаття про врегулювання суперечок з інвесторами в міжнародному арбітражі.
Логіка колишніх акціонерів ЮКОСа була такою: 1994 року Росія погодилася застосовувати ДЕХ тимчасово цілком, а отже, в тому числі погодилася застосовувати ст. 26 про порядок вирішення спорів з інвесторами.
Росія заперечувала: згідно з її інтерпретацією, ст. 45 говорить, що договір застосовувався тимчасово тільки щодо тих його положень, які не суперечили чинному російському законодавству. Відповідно, якщо якась стаття договору суперечила російським законам, її не мали застосовувати. Росія стверджувала, що саме такою статтею була ст. 26, яка визначає «безумовну згоду» сторін на передачу спору до міжнародного арбітражу.
Апеляційний суд Гааги вважає, що на практиці Росія в цілій низці випадків погоджувалася на тимчасове застосування міжнародних договорів цілком, навіть якщо їхні окремі положення суперечили російським законам. Тобто її юридична позиція з питання тимчасового застосування ДЕХ не підтверджується іншими прикладами тимчасового застосування договорів. Один з таких прикладів, на який посилається суд, – міжнародний договір про прийняття Республіки Крим до складу Росії.
Договір про прийняття Криму був підписаний 18 березня 2014 року і застосовувався тимчасово до його ратифікації, яка відбулася кілька днів по тому. Конституційний суд, терміново розглянувши запит президента Володимира Путіна про перевірку конституційності тієї угоди, 19 березня відписав, що «фактично прийняття Республіки Крим до складу Російської Федерації передбачається як елемент застосування розглянутого договору до його ратифікації». Як стверджує суд Гааги, положення договору про прийняття Криму не узгоджувалося з чинним російським законодавством, тому що цей договір, зокрема, встановлював нові державні кордони.
