Дуже рідко доходять до нас на чужину вісті про те, що діється у нас на Україні, зайнятій большевицькими окупантами. Все ж час до часу передреться хтось через фронт і принесе кілька вісток. Між іншими в часописі «Краківські Вісті» читаємо вістку про те, що в Галичині і на Волині появилися перші наші примусові переселенці з Холмщини і Підляшшя та що це переселення йде далі. Це вислід договору між Сов. Україною і Комітетом Визволення Польщі, що його підписали в Люблині 15. вересня 1944 р. тодішний міністер закордонних справ Сов. України, теперішній голова окремої совєтської комісії для розсліду відносин у Карпатській Україні, О. Корнійчук і голова згаданого польського комітету Моравський. Подібний договір склав тоді польський люблинський комітет зі Сов. Білоруссю і Сов. Литвою. Із тієї частини Сов. України, що обіймає Галичину і Волинь, і з Сов. Білорусі і Сов. Литви мають одночасно переселити польське населення до Польщі.
Переселення мало бути закінчене до дня 15. січня ц. р., одначе сумнівне, чи вдалося це перевести в означеному реченці, з огляду на близькість боєвого фронту. Але переселення українського населення з Холмщини і Підляшшя вже переводять і, мабуть невдовзі його вповні і виконають.
Так західна Набдужаншина — пишуть «Краківські Вісті» — від Сокаля, аж по Білу, завдяки большевикам, стає на наших очах чисто польською країною. Натерпілась вона у шістьсотлітній польській неволі найбільше з усіх українських земель, що були колись під Польщею. А країна ця — один з найстарших осідків нашого народу. В нашій історії ріка Буг грала ролю німецького Райну, наші землі на захід від Буга з довгою оборонною лінією укріплень-городищ, збудованих після вимог старовинної стратегії були довго твердим заборолом перед нападами наших західних сусідів і охороною для решти наших земель на сході.
Згідно з польскою урядовою статистикою з 1931 р. було в люблинському воєвідстві, куди входить Холмщина з Підляшшям, 210.400 православних, що, за вийнятком кількох сотень зайшлих москалів у містах, були без сумніву українцями. Проф. д-р. В. Кубійович подає (Гандбух дер Україне, 1941, стор. 29) число тамошніх українців на 369.000. Вся надвишка понад 210.000 православних і 3.400 греко-католиків — це т. зв. «калакути». Кровно, побутово, а здебільша ще і мовно — це безперечно українці.
Земля
12.02.1945