"Ziemia dla "swoich" we "wschodniej Małopolsce'' — під таким наголовком містить краківський "Przewodnik Kółek rolniczych" в 4. числі з 25 січня ц. р. відозву, яку подаємо ось дословно:

"Одержуємо слідуюче письмо з просьбою поміщення:

На Покуттю, в коломийському повіті, є до розпарцелювання між польських селян 14 фільварків знаменитої землі, де родиться всяке збіже і тютюн. Солодкі сіножати двукосні, на деяких ґрунтах є ліси — в поближю є ліси польської держави, відки можна набували будівельний матеріял. В кождій місцевости є польські народні школи і костели. Вищі школи, як ґімназії мужеські і жіночі, семінарі, деревна школа промислова і т. д. є в Коломиї.

Деякі ґрунти межують з містом Коломиєю і лежать при гостинцях і залізницях. Деякі фільварки мають частинно засіяну озимину а навіть поля здреновані, є також в кількох місцях будинки. Ціна землі, після якости і віддалення від міст, ліс після грубости деревостану — почавши від 1.600 до 5.000 к. за морґ.

Цілу акцію взяла в свої руки польська орґанізація в Коломиї, яка хоче сотворити на окраїнах держави сильну польську "пляцуфку".

Ті простори, що лежать переважно відлогом, перемінилисяби в руках польського селянина в цвитучі оселі, особливо при догідних комунікаційних условинах.

Та орґанізація робить старання у правительства за улегчення ужиття транспортових середників, будівельного матеріялу і залізничих знижок. Хто хоче поліпшити собі життя і дати своїй родині добрий, тревалий і певний кусник хліба, той нехай спішить на схід й закупить землю, яка є найпевнішою касою до ульоковання всіляких в теперішних часах паперових банкнотів, котрих курс що дня є змінний і непевний. Земляки і з заходу! Світова війна велася єдино за посідання землі. Вам, там в декотрих місцях є за тісно з браку землі, нераз сперечаєтеся, сваритеся і процесуєтеся роками о пядь землі, нераз адвокати за ту пядь землі тільки за процес возьмуть, що тут можнаби кілька морґів купити. А кілько то при тім образи і проклонів, а тут можнаби без того жити спокійно. Є тут вже близько кілька польських кольоній; з заходу переселилися і добре їм тут. Ті, що хочуть набути землю зроблять найліпше, коли в даній місцевости збереться їх кільканацять або кількадесять родин, спишуть, кілько кожда родина має намір набути землі, постараються о задатки, а тим зголосяться у свого ксьондза, учителя, або в "Кулку рільничім", виберуть з поміж себе кількох світлих людей, якіби поїхали і на місци всьо оглянути, бо землі тут є досить і можна купити кілько хто хоче, без згляду на стан і завід, але лише Поляк. — Ґешефтярям, якіби хотіли на торговлю набути тут землю, місця для таких нема.

Вибираючися в дорогу, мають постаратися в громаді о перепустку, потверджену через жандармерію або староство, бо тут покищо обовязують такі військові приписи, взяти харчів і в імя Боже вирушити з дому в дорогу, купуючи залізничий білєт до Турки коло Коломиї, де то відпоручник парцеляційної орґанізації п. Міхал Плєвя уділить на місця всяких інформацій і поради".

Ми подали дословно ту відозву, яка так заохочуючо вабить польських селян з заходу, щоби йшли на Покуття.

Чи є на тім Покуттю а саме в коломийському повіті досить землі для бідного сільського місцевого рільничого населення, було дуже докладно виказане на підставі самих польських урядових жерел, в 114 ч. "Ввереду" з 9. жовтня 1919 р., куди відсилаємо цікавих. Тут лиш коротко пригадаємо, що в коломийському повіті двірські землі обіймають 22.633 гектарів і належать до 55 табулярних власників. Селянські землі (враз з церковними, громадськими й шкільними) обіймають 57.238 гектарів і належать до 14.023 господарів селян. Господарств, які мають лише пів гектара або менше, — є 1.291, а таких, що мають від пів до одного гектара, є 2.516 господарств. В коломийському повіті є аж 12.689 таких малоземельних "господарів", які із свого кусничка землі не можуть виживити родини.

Як великий отже голод землі є у місцевого сільського населення! Кілько то місцевих селян нуждарів жде на кусник землі!

А скільки є там тої землі?

Із усеї двірської землі в тому повіті припадає на ліси, будівлі і неужитки разом... 7.741 гектарів, а на рілю, сінокоси, огороди, пасовиска і полонини разом... 14.892 гектари.

З того треба обділити 51 дотеперішних приватних властителів (дідичів) і 12.689 місцевих сільських нуждарів.

Якби лишити дідичам лише по сто гектарів на родину, припалоби для дідичів разом... 5.100 гектарів а для всіх місцевих селян-нуждарів осталоби... 9.792 гектарів.

На землю в повіті жде 12.689 місцевих малоземельних господарств, а тих 9.792 гектарів не вистарчає навіть, щоби для тих "xалупників", що мають пів гектара або й менше, сотворити десятигектарові господарства. 11.398 родин, які мають від пів до пять гектарів не моглиби одержати ані кусничка землі.

Як такий голод землі у місцевого населення в повіті — без огляду на віроісповідання і народність, — чи розумно то і по людськи вабити і спроваджувати людей з поза повіту і творити безконечну нужду.

Чи на тім застановлялися пани Плєзії і ці, що за ними стоять?

В коломийському повіті припадає на 1 квадр. кільометер аж 156 мешканців!

Усіх мешканців в повіті є 124.900 душ.

В тім після урядової галицької статистики було в 1910 р:

греко-католиків — 77.300 це є 61.9 прц.

римо-католиків (ц. є Поляків, Німців і Українців-латинників разом) — 22.200 це є 17.8 прц.

протестантів — 1.100 це є 9.9 прц.

Жидів — 23.900 це є 19.1 прц.

инших — 400 це є 0.3 прц.

Так каже урядова статистика.

Вперед!