Z продовжує публікацію циклу відеооглядів визначних пам'яток Галичини, знятих з висоти. Здебільшого це замки, палаци, фортифікаційні та сакральні споруди, які руйнуються просто на очах, і наше покоління може виявитися останнім, яке ще має шанс побачити їх на власні очі. Нині, однак, інша історія: до вашого огляду розкішна архітектура собору Святого Юра у Львові, що тривалий час слугував за митрополію УГКЦ.

Спорудження першої дерев’яної церкви на Святоюрській горі приписують князю Леву і датують кінцем XIII ст. За переказами, він звів церкву для свого дядька Василька, який начебто як монах поселився в одній з печер на горі.

Сучасного вигляду собор набув у 1740–1780 роках. Побудований за проєктом відомого архітектора Бернарда Меретина.

У 2015 році поблизу храму встановили пам’ятник митрополиту Андрею Шептицькому та відкрили оновлену площу.

Наприкінці 2019 церква отримала нову нічну підсвітку.

Центральна скульптура храму – Юрій-Змієборець, покровитель Львова – авторства геніального Йоана Георга Пінзеля. Він також є автором скульптур святих Атанасія та Льва І над вхідним порталом собору.

Архітектурний комплекс святині – це не лише собор та дзвіниця, а й Митрополичі палати, мури, Митрополичі сади, споруди капітули.

Серед дзвонів Святоюрського храму є, ймовірно, найстаріший дзвін України, відлитий 1341 року.

У криптах поховані відомі постаті, зокрема, патріарх Йосип Сліпий, митрополит Андрей Шептицький і кардинал Любачівський. Припускають, що там також зберігаються останки князя Ярослава Осмомисла. Їх, імовірно, ще перед Другою світовою війною перевіз із Успенського собору у Крилосі археолог Ярослав Пастернак.

З 1998 року cобор Св. Юра разом із центральною частиною Львова належить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.