Загальні збори Наукового товариства им. Шевченка, котрі відбували ся в суботу в присутности значного числа членів місцевих і з провінції, відкрив голова товариства Ол. Барвіньскій о годинї 10½ рано промовою такого змісту:

 

"Минуло доперва півтора року від заснованя Наукового товариства им. Шевченка, а вже й тепер громадна скількість членів єго свідчить, що товариство здобуло собі симпатію і интерес. Коли повстала гадка переміни давного товариства в товариство наукове, підняли ся були сумнїви, чи таке товариство зможе утриматись. Та вже сей короткій час свідчить, що така реорґанізація була відповідна і що она дає запоруку розвоєви товариства. Коли перше видїл занимав ся і адміністрацією і науковими справами, то було так, що весь труд видїлу забирала одна адміністрація. Тепер адміністрацію полишено й на дальше видїлови, а наукову працю членам. То показало ся користним як з наукового так і з адміністраційного боку. Надїї сповнили ся, хоч обставини були не конче прихильні. Видїл, лишивши секціям наукову працю, міг економічно красше повести товариство. Коли мова про науку, то скажу, що в секціях фільольоґічній і исторично-фільософічній праця справдї йшла скоро і живо на перед, завдяки их директорами, покійному д-ру Омелянови Огоновскому і проф. М. Грушевскому. Найменше дїяльности проявила секція природничо-математична, бо сил там було мало і робота в першім починї. Коли я згадав і фінансову сторону товариства, то подякувати мушу передовсїм проф. Громницкому і п. Костеви Паньківскому, котрі тут найбільше потрудили ся.

 

Поверну до наукової сторони, хоч панове мають в руках справозданє. Як відомо, товариство видає "Записки", де містить всякі наукові розправи, котрі — завдяки головно Українцям — звернули на себе увагу у нас і за границею. Крім того переняло товариство "Часопись правничу", "Историчну Бібліотеку", котрий редакцію я задержав на дальше, і видавало "Зорю" під редакцією Вол. Лукича-Левицкого і Ос. Маковея, та й другі видавництва. Уступаючій видїл в порозуміню з секціями постановив в сїм роцї видавати "Жерела всторичні", котрих проґраму зладив проф. Грушевскій, і збірники матеріялів етноґрафічних. Постановлено видавати також "Руску Бібліотеку", розпочату небіщиком Онишкевичем, а проф. Коцовскій обіцяв приладити найблизшій том. З того видко, що у нас веде ся праця, котра може скріпити нашу наукову повагу. Та знаємо, що всяке виданє потребує грошей. Видїл і о се постарав ся. Упорядковано справу довжників друкарнї. Власні давні довги товариство сплатило, розширило друкарню, придбавши дві нові машини. Щоби добути більше фондів, видїл постарав ся о друки шкільних книжок і о субвенції з краєвого сойму і міністерства. Сойм в минувшім роцї дав 500 зр., а тепер буджетова комісія ухвалила 1000 зр. Центральне правительство признало на 1895 рік 1500 зр., а на "Историчну Бібліотеку" є окрема субвенція в сумі 500 зр. [Оплески]. Певно, що та квота ще невелика, бо при найощаднїйших видатках оден том "Жерел историчних" коштувати буде 3000 зр.; але маю надїю, що ми й на дальші лїта діставати будемо ті підмоги, ще й більші. Коли я згадав о руху науковім і науковій праци, котру ми лише тут, в Австрії, при підмозї властей, можемо плекати, то думаю, що буду вірним речником загального збору, коли скажу: Наш Найяснїйшій Пан і Монарх Франц-Іосиф І. най жиє! [Всї вставши кликнули тричи: Най жиє!]

 

Доси я вичисляв самі користи. Тепер перейду і страти. Всїм в тямцї ще торічний привіт покійного голови товариства "Просвіти". Він сказав: "Я один з трех послїдних недобитків-оснувателїв нашого товариства, можу тепер сказати: Нинї отпущаєши раба Твоєго Владико". Всї ми знаємо єгo працю в нашім товаристві, а справозданя секції, в котрій він працював, будуть записані на вічну память. Другу страту тяжку потерпіли ми вчера зі смертію проф. Омеляна Партицкого, а третю, давнїйшу, через смерть проф. Петра Левицкого. Годї-ж менї не згадати тут ще двох — нашого великого мецената Пильчикова і Вовка-Карачевского. Світлі збори зводять память их почтити встанєм з місць. [Всї встали.]

 

На закінченє мушу згадати про оден докір, котрий зроблено исторії товариства поміщеній в ІІ-ім томі "Записок". Сказано, що она тенденційно сфальшована.

 

Заявляю отверто, що я був автором тої исторії і написав єї як міг вірно, на підставі информацій членів, бо записок з давних часів, на жаль, не маємо. Помилки можуть там бути, але тенденції фальшувати у мене не було. Коли проф. Драгоманов причинив ся до чого, то нїхто не буде єму перечити, а буде лише вдячний. Але, на скілько я знаю, головна тут була заслуга покійного Пильчикова. Коли в однім орґанї виражають ся о рускій "Академії наук" з насмішками, то ми скажемо: з кого ся насмівають з того люде бувають. Ми доведемо до чогось працею, але не насміхами і кепкованєм. Кінчу просьбою до світлих зборів, щоб они дальше і ревнїйше старали ся підпирати працю і змаганя нашого товариства і придбати єму нових членів, а тогдї і в наше віконце загляне сонце." [Оплески.]

 

На внесенє проф. Громницкого загальні збори висказали голові товариства подяку за єго дотеперішні труди, а він, відповідаючи, заявив, що для него найбільшою нагородою була би хвиля, в котрій товариство перемінилось би в правдиву Академію наук.

 

З порядку дневного мало наступити відчитанє справозданя з дїяльности товариства. На внесенє п. К. Паньківского ухвалено справозданя не читати, бо оно напечатане і члени мають єго. Голова отворив дискусію над справозданєм, але голосу не забрав нїхто, отже дискусію замкнено.

 

Наступило справозданє касієра п. Костя Паньківского. В дискусії над тим справозданєм забирали слово пп. Хойнацкій, Евг. Барвіньскій, проф. Бічай, проф. В. Шухевич, проф. Ґецїв, д-р К. Левицкій, проф. Коцовскій, ред. Белей, Ол. Барвіньскій і сам касієр, котрий давав кождому потрібні поясненя. — Проф. Врецьона, здавши в имени контрольної комісії справозданє з веденя касових книг товариства, котрі она знайшла в порядку, внїс, щоб уступаючому видїлови удїлити абсолюторію, а п. К. Паньківскому висказати признанє і подяку за єго невтомимі труди на поли адміністрації. Оба внесеня принято і сповнено.

 

По тім наступили вибори, котрих результат ми подали вже в суботу, а по виборах відчит проф. Грушевского о боярстві на галицкій Руси. По відчитї загальні збори перервано і назначено другу их часть, т. є. відчит проф. Верхратского про галицкі діялєкти і внесеня та интерпеляції членів на 4-ту годину по полудни. Пополудневий відчит проф. Верхратского [на котрий явило ся також много пань] викликав таку оживлену дискусію, що разом з нею тревав майже три години. Коли на порядок дневний прийшли внесеня та интерпеляції, нїхто до слова не зголосив ся, отже голова Ол. Барвіньскій подякувавши зібраним а особливо замісцевим за участь, закрив загальні збори.

 

Дѣло

 

04.02.1895