Король поп-арту мав необережність пророкувати: «У майбутньому кожен зможе отримати свої 15 хвилин слави». З сумом констатуємо, що майбутнє настало. Огляд подій тижня в Україні.
Візит тижня
У кармі громадян України прописано, що як тільки хтось із них стає президентом цієї держави, то в очах представників РФ він стрімко перетворюється на войовничого буржуазного націоналіста. Виняток становив тільки Янукович, але в нього карма була попсута ще в минулих інкарнаціях.
Зеленський тим часом йде шляхом, який проклав Кучма. Леонід Данилович на Банковій з’явився з запасом української мови, гідним Свирида Петровича Голохвастова, а згодом російські пропагандисти не знали, з ким порівнювати колишнього директора «Південмашу» – з Мазепою чи вже відразу з Бандерою.
Шостий президент потрапив в алгоритм другого і трошки першого: останні закордонні поїздки Зеленського це підтверджують. В Ізраїлі Володимир Олександрович у стилі Леоніда Макаровича пропетляв між крапельками і, не отримавши можливості виступити на форумі, залишився з репутаційним профітом, віддавши місця української делегації простішим учасникам заходу, які пережили Голокост.
У Польщі Зеленський заприятелював з Дудою – майже, як колись Кучма з Кваснєвським. А у своєму виступі, крім доречної патетики про «жахливу трагедію єврейського народу і трагічний урок для всього людства» та про «наш обов’язок перед мільйонами невинних жертв, це наш обов’язок перед майбутніми поколіннями», український гарант вмокнув правонаступницю СРСР, згадавши, що Союз у розв’язанні Другої світової війни винен так само, як Рейх.
Фраза «ГУЛАГ переміг Аушвіц» поки не пролунала, але і до того може дійти. У росіян від несподіванки вкотре зірвало різьбу, і тепер про можливість запрошення Зеленського в Москву на відзначення 75-ої річниці закінчення війни тамтешні пропагандисти говорять тільки з піною в кутиках рота. Терміну «жидобандерівець» ще не вживають, але до того йде.
Держсекретар тижня
Виявляється, не тільки сир відкладений буває добрим – перенесений візит другої людини в США Майка Помпео до України видався корисним для всіх зацікавлених сторін. Можливо, якби Державний секретар, як і планувалося раніше, прилетів до Києва на початку січня, то мав би більше задоволення, бо спробував би кутю і борщ з вушками – але того разу він зекономив гроші американських платників податків, бо заразом з нашими краями одним махом відвідав і Білорусь, і Середню Азію, і Великобританію.
Переговори не для преси спливуть згодом – і зацікавлені взнають, що Помпео говорив, наприклад, про Байдена чи участь України у майбутніх виборах президента США (без цього нюансу жоден конспіролог сучасні стосунки двох країн не згадує).
Трохи недолуго виглядала приймаюча сторона, коли Держсекретар сам відвідував військовий шпиталь і настоятеля ПЦУ Епіфанія, на контакт з якими нова влада поки що не йде, бо то складові девізу «Армія. Мова. Віра» влади попередньої.
Офіційному Києву Помпео залишив обіцянку:
«Санкції проти Росії залишатимуться чинними, допоки вчинки, що призвели до цих трагічних смертей, не припиняться».
А вже з офіційного Мінська нагадав українцям про війну.
«Це якраз те питання, в якому треба брати участь усій Європі, всьому світу для його вирішення. Але в кінцевому підсумку Росія і Україна повинні самі вирішити його. Все, що ми в Сполучених Штатах зможемо зробити, ми зробимо», – сказав Державний секретар США, що в перекладі на доступну означає – не розслабляйтеся.
Діагноз тижня
Навряд чи хтось у партії «Слуга народу» чи тих, хто під її зеленими знаменами прийшли до влади, ображатиметься, якщо це збіговисько називатимуть «паноптикумом» і «кунсткамерою з дітьми-уродами» – міністр Мілованов не ображався ж, коли олігарх Коломойський назвав його «дебілом»…
Вміння продукувати феєричні ідіотизми у «слуг» відпрацьоване на рівні рефлексів, але вибрики заступника голови комітету Верховної Ради з питань свободи слова Євгенія (саме так фігурує цей тип у всіх офіційних документах) Брагара ще не мають цензурного визначення.
Спочатку 25-річний деміург безглуздості виступив з ініціативою занести заяву до поліції на волонтерку Анастасію Конфедерат, яка посперечалася з водієм автобуса, що крутив у салоні російський серіал, і тому до місця призначення добиралася вже іншим транспортом. Брагар заявив, що ця ситуація є проявом «культурної нетерпимості», а тому правоохоронці мають втрутитися. Реформована поліція писки за такі заяви не б’є й у відомому напрямку не посилає, але при появі у відділку Брагара з паперами пасувало б викликати медиків.
Коли з борця з «культурною нетепимістю» вже покепкували, Брагар показав, що потенціал у нього нескінченний – і в телеефірі на питання пенсіонерки, як їй заплатити за комуналку при пенсії у дві тисячі, рекомендував пані продати «собаку елітної породи» (в українських пенсіонерів елітних цуциків – як собак нерізаних) і не мастити собі голову.
Марії-Антуанетті приписують рекомендацію, яку вона дала голодним селянам, – їсти тістечка, якщо хліба нема. Закінчилося все гільйотиною. Для Брагара з рештою «слуг» гільйотини шкода, а ременем можна було б.
Плани тижня
Кажуть, правда, що плів Брагар про дискримінацію і собак не від проблем з головою, а щоби заглушити одкровення соратника і радника президента Андрія Єрмака.
Випускник «Кварталу 95», який про себе скромно каже, що має «досвід різних складних переговорів», раптово розкрив карти.
«Уже через три місяці буде наступна зустріч лідерів у "нормандському форматі". Я сподіваюся, що вона відбудеться, і я дуже сподіваюся, що Україна прийде на цю зустріч із новим пакетом домовленостей. Сподіваюся, що ми зробимо такі кроки для того, щоб місцеві вибори за українським законом відбулися на всій території України (очевидно, ОРДЛО не виняток, – Z) наприкінці жовтня», – заявив Єрмак.
Відвертість радника не мала великого резонансу, а дарма. Дурне діло – не хитре, і провести електоральне волевиявлення хоч у Шахтарську, хоч у Красному Лучі Зе-команда зможе, при цьому переконуватиме, що кордон під абсолютно українським контролем, а в доказовій базі в них будуть завжди усміхнені представники ОБСЄ.
Коли ж все почне кривати до апокаліпсису, з’являться нові брагари з рекомендаціями продати елітного песика, запаси таміфлю, ліву нирку або вигадають ще більшу дурість. А потім, як писав Стівен Кінґ, прийде The Boogeyman.