264-ті уродини Вольфґанґа Амадея Моцарта цими днями у світі святкували музичними марафонами. Визнаного ґенія й улюбленого композитора багатьох меломанів вшановували в музичних інституціях Нью-Йорка, Неаполя, Відня й Сіднея. Тішить, що й у Львівській філармонії 4 дні такого марафону минули з великим зацікавленням публіки: кожного дня слухачам пропонували цілком різні жанри, благо вибирати є з чого! – Моцарт був плідним і різнобічним композитором, тому на сцені концертного залу ім.С.Людкевича звучали й опери, й симфонії, й інструментальні концерти. Я вирішила відвідати всі заходи, і мені це майже вдалося.
День 1
Академічний камерний оркестр « Віртуози Львова» на чолі з Сергієм Бурком підготував історично-фамілійну програму із творів, написаних чоловічою частиною родини Моцартів: батьком Моцарта – Леопольдом, властиво самим Вольфґанґом Амадеєм і сином Францом Ксавером. Здавалося б, часовий відтинок між родичами невеликий, та різниця між абсолютною засадничістю класики Леопольда і романтичними віяннями Франца-Ксавера – очевидна. Вибір творів був чудовий і натхненне виконання оркестру симфонії “батька” Моцарта неабияк вплинуло на відчуття ясності композиції, повітряності й одухотворення, та й загалом перша частина концерту налаштувала на вельми позитивний лад.
Чого не скажеш про другу. Я, знаєте, інколи на концерті люблю змінити місце і, наприклад, перейти з балкону в партер, і коли щось у сприйнятті творів погіршується, то все можна спихнути на акустику. У цьому випадку хотіла б саме так сказати, але ніт! Слухаючи симфонію для альтів, віолончелей і контрабасів, зловила себе на думці, що відчуваю, як радіють оркестранти від музикування у такому складі, і твір сам динамічний і мелодії приємні – не часто такі тембри красиво зазвучать в stringi без підсолодження скрипками чи дерев’яними духовими. Але слухачам ще хочеться чути й чистіше інтонування і злагодженіший ансамбль, тож їхня відсутність дещо погіршувала враження.
Запрошена солістка Маріупольської філармонії Ганна Іванішко виконувала 6 романсів Моцарта-сина на слова європейських поетів. Звучать вони не часто і в своїй камерності натякають на відхід від класики і вже багато в чому слідують романтичним настроям. Ведуча концертної прогрпми Софія Іванова, як завжди делікатна й щира, заохочувала публіку до теплого прийому гості зі Сходу, спів якої був сердечний, та все ж дещо одноманітний. На верхніх звуках вчувалося забагато філірування, голос блудив у горлі, а слова були малозрозумілі. У теперішній час зірноманітних можливостей для удосконалення артиста такі нюанси, як довершений вигляд на сцені від голови до чобіт(?) чи стилістика виконання, включно із проблемністю німецької вимови, стають речами, які можна вирішити в найкоротший термін, чого солістці й бажаємо.
День 2
Академічний симфонічний оркестр філармонії представив програму потужну й цілісну. Диригент Тарас Криса, зважаючи на безкінечні трансантлантичні переїзди міг би взяти співзвучну своєму способу життя увертюру до « Весілля Фігаро», але це, звісно, жарт, бо підійшов диригент до вибору і підготовки програми серйозно, тому приємностей було чимало. Знаменита увертюра до опери «Чарівна Флейта» – це фактично гімн масонству, як зрештою і ціла опера, яка є заповітом Моцарта людству: любіть людей та дивуйтеся життю, незважаючи на перешкоди, бо хто борець, той здобуває світ! Музика безінвазійно впливає на наш духовний стрижень і здатна будувати наше світосприйняття не тільки в дану хвилину, а й впливати на життєві принципи.
Досконалість форми, змісту і гармоній роблять нас більш структурованими і зібраними. Пригадуєте собі ті фотографії льоду під мікроскопом, де воду заморожують під музику різних епох і композиторів? Мене, знаєте, не полишає подив від вигляду кристалів, сконструйованих під музику Моцарта, які мали досконало вигадливі форми – це ж і є істинне чудо природи! А уявіть, яка довершеність твориться всередині нас, коли ми слухаємо цю музику? А якщо так нескромно говорити, то музиканти в цьому плані – дуже щасливі люди, вони можуть отримувати таку терапію щодня, і то певно і є та магія, яка не відпускає їх із професії, незважаючи ні на що.
Та повернімося до концерту. Славний 4-ий концерт для скрипки з оркестром виконувала солістка Санджі Санія Чонґ, котру заповідали як гастролюючу скрипальку, що співпрацює з відомими музикантами й оркестрами. Захоплення від почутого ні я, ні решта публіки не відчули, і чемно вислухавши порядну гру, проводили кореянку скромними оплесками. Приблизно така ж ситуація була і в незавершеній « Sinfonia concertante» для скрипки, альта й віолончелі. До цього твору сам Моцарт зробив тільки кілька “начерків” і незавершив його, тому й музика, і виконання робить інтерес більше щодо складу інструментів, але менше щодо музичного наповнення.
Зате приємне враження справила інтерпретація симфонії «Юпітер», яка аркою злучилася із Увертюрою до « Чарівної флейти». Не сам Моцарт, а англійський імпресаріо Йоган Саломон дав таку незвичну назву симфонії. В атипових гармоніях та інтенсивності звучання він вчув космічність, а масштаб і грандіозність задуму прив’язав до головного у римському пантеоні - Юпітера. Такою представили симфонію Тарас Криса і оркестр філармонії. Особливої похвали заслуговують дерев’яні духові, а відзнаку за особливий смуток отримує мідна група. І можливо їхні кардинальні відмінності могли б навіть перегукуватися зі змістом твору, де героїчне протиставляється ліричному, де чоловіче начало доповнює жіноче, де це – практично життя, як воно є. Та все ж тут, мабуть, йдеться просто про відповідальність одних і недопрацювання інших.
День 3
Третого дня публіку бавили уривками з опер Моцарта, котрі звучали у виконанні оркестру філармонії під батутою молодої енергійної Маргарити Гринивецької. Щодо вибору репертуару, то арії Дон Жуана, Графині чи дует Папаґено-Папаґени сприймались, як завжди, «на ура», але, можливо, варто було подумати і про менш типові номери, як наприклад, арії з опери «Милосердя Тита», яка зараз є у топі популярності світових сцен, чи «Так чинять усі жінки», яку цьогоріч ставитимуть у Львівській Опері. У цьому сенсі потішив вибір диригентки на користь увертюри до опери « Викрадення із сералю», яка звучала зібрано, стрімко і шляхетно, саме так, як того бажав Моцарт. Щодо солістів, то сопрано Аліна Другак досить впевнено виглядала в усіх аріях, а 25-річний Дмитро Воронов презентував емоційний і артистичний образ. Ідучи цим шляхом, він може мати гарні перспективи в камерній музиці, бо на сцені дивиться виграшно, проте його не завжди чути за оркестром.
День 4
Цей день приніс абсолютний успіх дитячого дня народження Моцарта. Блискучий вибір програми і доступний формат зробили свято для дітей незабутнім. Центр дитячого розвитку TEMPO заслуговують на велике «браво» за ідею і втілення. Оркестр, солісти й маленькі музиканти на сцені зробили недільний ранок вражаючим. Очевидно, що величезна кількість дітей – це, насамперед, заслуга свідомих батьків, які хочуть призвичаювати дітей до класичної музики. Чи не це є справжнім показником розвитку і збільшення культури суспільства нашого міста? Концерти такого формату організатори заповідають тепер щонеділі, тож будемо відслідковувати і придивлятися, чи то пак – прислухатися!
Мабуть, не багато було слухачів, які б відвідали кожен день фестивалю, та кілька вечорів поспіль я бачила згромаджену публіку і їхні задоволені обличчя після концертів, чула в гардеробі мугикаючих під ніс натхненних людей і це було великою сатисфакцією і для мене, як для музиканта, який в пошуках найкращої інтерпретації проводить години занять і роздумів, а потім виносить на сцену свої судження й бачення прекрасної музики в довершених творах. Тож вчащайте на концерти, – щиро рекомендую вам цей чарівливий обмін енергією!
Фото: із сайту Львівської філармонії.