Окружні бібліотеки шкільні мають служити учительству до их дальшого образованя фахового, мають бути випосажені підручниками шкільними з обсягу дидактики, педаґоґії, методики, психольоґії і т. д., найбільше-ж убоге учительство провінціональне користає з тих бібліотек в той спосіб, що випозичає собі наукові підручники, потрібні до испитів учительских для шкіл звичайних і видїлових. Але бувають люде, що хоч поскладали потрібні испити, займають ся ще й опісля щиро науками, працюють і дальше над своїм фаховим образованєм, віддаючи ся деяким спеціяльним галузям науки з обсягу шкільництва. Розуміє ся, що й для тих людей окружні бібліотеки на провінції бувають одинїською криницею для их наукових праць. Тому то учительство само дбає вельми про ті бібліотеки, а на загальних окружних конференціях подає бібліотекарям директиву, в якім напрямі, та якими книжками треба би бібліотеку доповнити. Бібліотекарі підлагоджують після того викази, предкладають их властям шкільним, а ті просять краєву раду шкільну о відповідні квоти грошеві на закупно тих, звичайно конечно потрібних книжок. Краєва рада має на випосаженє бібліотек окружних фонд і з того Фонду визначує відповідні квоти грошеві для поодиноких окружних рад шкільних, а ті повідомляють бібліотекарів.
Здавалось би, що власти в тім зглядї, окрім надзору та контролї, повинні полишити учительству волю в виборі книжок, особливо сли ті книжки відносять ся до фахового образованя их, сли трактують справи шкільні під зглядом педаґоґічним, дидактичним та методичним, або бувають конечними шкільними підручниками науковими, потрібними до испитів матуральних, кваліфікаційних на школи звичайні і видїлові. Так каже простий розум. Єсли учителї мають образувати ся фахово і сли вимагають від них испитів та відсилають их до окружних бібліотек, то треба им дати й книжок, яких им до образованя треба. Тимчасом, годї навіть зрозуміти, як се може бути — ц. к. краєва рада шкільна [от хоч-би що-лиш минувшого року] поприсилала окружним бібліотекам готові цїнники книжок одної з львівских книгарень і наказала вибрати собі з тих цїнників на признану квоту грошеву і заки-що — вже й понасилала книжки, які сама уважала за відповідні. Ну, нїчого би то ще не було, сли би між ними були підручники, котрі вже є в бібліотецї, бо тогдї можна би просити о виміну. Але-ж бо краєва рада узнала за відповідні підручники до фахових бібліотек окружних для учителїв такі річи, як прим. за близько 50 зр. повісти Крашевского, повісти Сїнкевича, єго листи з Африки та Америки, кепске виданє дїл Адама Мицкевича, Словацкого, Сирокомлї і т. д. Розуміємо, що дїла Мицкевича, Словацкого — в такій бібліотецї здадуть ся, але що має робити в такій бібліотецї Крашевскій, скоро учителї не мають найпотрібнїйших книжок фахових? Та сли вже ц. к. рада узнавала за відповідне давати за близько 50 зр. [публичний гріш!] Крашевского, чому-ж з руских книжок не зволили подати бодай "Кобзаря" Тараса Шевченка? Чи рускій поет не заслугує на те, щоб за рускій гріш єго ґеніяльні письма, що коштують ледви кілька ґульденів находили ся там, де находять ся кепскі повісти Крашевского, що коштують пів сотки? Література д-ра Огоновского потрібна учителям прямо до испитів — чому-ж ц. к. краєва рада узнала за важнїйшу річ Сїнкевича листи по Африцї та Америцї, коли вже польска пословиця каже, що "cudze rzeczy wiedzieć — ciekawość jest — ale swoje potrzeba"?!
Коли-ж бо, видко, панове з ц. к. краєвої ради радше підпирають интереси деяких книгарень, котрі би мабуть богато тратили на книжках давненьких та досить кепских видань, нїж оглядають ся на цїль окружних бібліотек та на потреби учителїв. Може бути, що ті книгарнї дають добрий рабат, але испаньска одна книгарня давала за испаньскі книжки 75%, чому-ж би не закупити их до ц. к. бібліотек окружних? Ми запевнюємо, що хосен був би один. Учителї не мають коли та по чім читати романи, бо журба о лїпшій кусник хлїба зневолює их хоч-би з утратою сил до що-раз новійших испитів і та журба о хлїб зовсїм не наганяє их до романів. Книжки будуть здорово вигріватись в шафах. Дивує нас також немало, чому члени найвисшої власти шкільної в краю не познайомлять ся хоч-би лише з польскими видавництвами книжок з области шкільної, з области методики, дидактики та психольоґії? Адже в тім напрямі є богато для учителїв вельми цїкавих книжок, значний поступ на перед! Може би котрий з Впов. пп. послів заннтерпелював о се кого треба і зажадав того цїнника, якій ц. к. краєва рада розсилала з порученєм виписувати книжки з него, та чому там нема бодай творів Шевченка, Вовчка та исторії літератури рускої д-ра Ом. Огоновского? Таж сих книжок учителї конче потребують до испитів! Нам видає ся, що бодай якась публична контроля повинна бути, куда дївають ся фонди, призначені на цїли просвітні та длячого мають они збогачувати книгарнї, що не можуть збути старих видавництв, — чому взагалї рускій язик має бути так погано иґнорований і упослїджений, та й то в нашім краю? Чи Русини не платять краєвих податків і додатків до додатків на школи?
В падолистї м. р. видала краєва Рада шкільна обіжник з инструкцією, котра мала служити делєґатам з ц. к. окружних рад шкільних, що мали їздити по селах та переводити нові пертрактації з громадами що-до сталих прелімінарів шкільних. Окрім обовязкових сталих точок, що мали увійти до прелімінарів, було там кілька точок добровільних річних датків на школу, між ними на премії для пильних дїтей і на часопись шкільну. Ц. к. краєва рада шкільна назвала ту часопись по имени, бо виразно сказала: на czasopismo Szkoła. Чи се також не обида чувства, не покривдженє Русинів, що часопись Szkoł-y протеґує найвисша ц. к. власть шкільна, а руску часопись, орґан педаґоґічного товариства, редаґовану в спосіб чисто науковий, а котрий міг би за-для свого змісту, за-для методичних і педаґоґічних праць людей фахових, учителїв, віддати неоцінені прислуги шкільництву і учителям, мовчки поминає, як би єго й на світї не було? Чому-ж се так? Тому, що в Галичинї школи переважно рускі? А що-ж на се руске товариство педаґоґічне? що на се скажуть наші люде? Та-ж редакція "Учителя" предкладає що року своє видавництво; що-ж там такого протизаконного, що єго не хоче припоручати ц. к. власть руским школам? Цїлий і єдиний єго гріх, що він печатаний рускими черенками, рускою мовою та що має поважні річи дотично народної просвіти в школах і поважно ними займає ся!
Годї так дальше дивитись на все та мовчки пропускати. Може рускі посли схотїли би і сю справу порушити раз в соймі, бо-ж нам мусить залежати на тім, аби нас не иґнорували на кождім кроцї та щоби й ми могли розвивати нашу педаґоґічну літературу.
Се-ж наші, краєві школи публичні, а не приватні заведеня польскі!
Дѣло