Божевілля є запереченням очевидності, тобто універсального принципу ставлення до світу, заснованого на довірі до загальноприйнятої істинності твердих фактів та законів наявної дійсності.
Нещодавно я дізнався про доволі курйозний, якщо не сказати – тривожний, казус. Виявляється, у світі з'явився невідомий – нікому не відомий! – мультимільярдер. Так, принаймні, можна вважати, бо насправді ніхто статків цього фінансового гіганта адекватно оцінити не в стані. Лише хіба за непрямими доказами та загрозливими масштабами його блискавичних майнових операцій, розкиданих по усьому світі. Вражаюче! Навіть при бажанні, практично неможливо скласти хоча б якесь аргументоване уявлення про його статки. Адже він (а може, це вона або й вони?!) скуповує нерухомість, землі, надра, занедбані підприємства і навіть річки! Передусім – без будь-якої системи, яку можна було б «розшифрувати».
Звісно, не моя це справа аналізувати такі фінансові операції та їхні тенденції, аби скласти хоча б якесь інтегральне враження про доцільність намірів та апетитів цього багатія. Але ж здійснити цього ніхто й не в стані! Ось у чому тривожність проблеми! Наприклад, у азійських країнах він (будемо вважати, що це він) викуповує новісіньке, практично ще не користовуване житло, ба, навіть офісні будівлі, переплачуючи майже вдвічі або й більше – і не торгується! В Африці, із незрозумілих мотивів, викупив частину Сахари, причому тими частинами, які йому погодились продати різні країни, – без розбору і кольору! Понабирав він також низку покинутих напризволяще спустошених штолень, визнаних виснаженими. Але ж і тут – жодної логіки. Бо якби це були тільки такі, де, скажімо, видобувають рідкоземельні метали чи алмази. Та ні! Звичайні піщані кар’єри. Або, до прикладу, Гренландія. Тут він, ні сіло ні впало, пропонує невірогідну ціну, аби придбати всього чотирнадцять квадратних кілометрів території, рівно в центрі острова. І уряд Данії, здається, вже готовий погодитись. Для чого йому таке?! Може, він знає щось, чого не втямили інші?! Навіть у США він намірився орендувати наймальовничішу частину Гранд Каньйону (бо ті продавати ані-ані) усього на 20 років, пропонуючи 470 мільярдів доларів. Причому без права будь-що тут змінювати і заробляти на туризмі. Лише «задля реклами». Якої ще, в біса, реклами?! Від неї вже і так всіх нудить. А Росія?! Тут, бачите, йому йдеться про викуп річки Лєна з прилеглими землями шириною 2 кілометри справа від витоків, себто від Байкалу аж до моря Лаптєвих. І як хитромудро?! Аби безперешкодний доступ до річки був забезпечений по усій довжині, хоча й з одного лише боку. А яка там кому різниця, у непролазних лісах? У тих Богом забутих місцях так чи інакше мало хто вештається, хіба, може, крім китайців. Щось прихопив він, звісно, вже й в Японії та у Новій Зеландії. Пропонує викупити усю територію погорілих лісів у Австралії, або ж якщо ні, то знову ж таки взяти їх у оренду – чомусь на 40 років. Чому і для чого?! Мене б це лише тривожило, так би мовити, теоретично, бо у ті всі місця, де його власність, я навряд чи поїду, а навіть якщо і так, то хіба глянути на новий для «геоекономіки» феномен. Щось на міру того, як туристи тепер їздять у Чорнобиль.
То хто ж він і звідки?! Його діяльність формується так, що приписати йому якусь специфічну стратегічну чи політичну приналежність жодним чином не вдається. Нема притомної інтерпретації таких дій – от у чому, чорт візьми, проблема. Правда, є ще й інша. І ця друга проблема – не менш тривожна. Справа у тім, що всі фінанси цього магната конвертуються із біткоїнів. Судячи по тому, скільки вже закладено угод і які об’єкти та простори входять у гру, то це нині сягатиме не менше як декілька трильйонів доларів. Уявити майже неможливо. Для світової економіки такий стан справ фатально небезпечний, бо, як виявилось – і вповні логічно та зрозуміло, що жодних податків, та й що там казати – жодних механізмів контролю за усім цим фінансовим свавіллям просто-напросто нема. А що схаменулася міжнародна економічна еліта запізно, то вже й запізно. Адже спочатку, поки тривала уся ця купівельна вакханалія, допоки експерти собі підсміювалися з якогось ексцентричного багатія, що забавляється абсурдними фетишами для демонстрації своїх статків (бо як інакше пояснити оренду Гранд Каньйону або Австралійського згарища з явно збитковим «зиском»), проблемна лавина покотилася. Стрімко й нищівно для загальноприйнятих правил здорового глузду та обґрунтованого смислу. Коли ж отямились та переконались, що наявна сумарна біткоїнів, сконцентрована в одному ресурсі, перевищує усі червоні лінії, згідно з якими глобальна економіка здатна хоча б якось координовано управляти собою, то з'ясувалося, що цей ресурс легко може поглинути американську, китайську та ще й японську з ЄС-сівською фінансові системи разом взяті. Може, це правда. Але чи до цього дійде – ось у чому полягає суть питання. Бо краще усвідомити проблемність імовірної біди, ніж цю біду вже мати перед власним порогом.
Тепер було би справедливим сказати, звідки я про це дізнався. Ну, звісно, звідки – з мого сну. Але…
Цей сон завершився, як і належить, раптовим усвідомленням – ким є насправді той невловимий мультимільярдер. Він – штучний інтелект, що сформував себе у надрах нейромережі, пов’язаної із фінансовими операціями. Ми ж вами знаємо про дивний інцидент, коли нейромережі синтезували власну мову, яку розшифрувати так і не вдалося. Хіба що стерти її, але, як кажуть фахівці з ІТ, незрозуміло, чи цілком і назавжди. Адже штучний інтелект самонавчається так швидко, що ми, люди, вже не в стані передбачувати – як та куди він здатен проникати. Отож, мені й приснилося, що неідентифікований локус штучного інтелекту, маючи неперевершені можливості комунікувати через інтернет і навіть більше – створювати власні програми, синтезував для себе (тобто для кого і де?!) необмежений ресурс біткоїнів, не облікований людьми. У тому то й справа. Фахівці скажуть: це неможливо з різних на те «раціонально»-людських причин. Але ж і власну мову нейромережі створили наперекір раціональності людей. То чому б не могли вони натрапити на таку ідею самостійно (як з мовою) і не могли би спробувати її реалізувати?
Отож, коли я збудився, то і подумав про такі дві речі.
По-перше: здається, передбачення можливостей нейромереживного штучного інтелекту стає не лише конкурентним фантазуванням про його майбутні можливості, а й вповні необхідним завданням нас, людей. Бо якщо не ми фантазуватимемо про таке, то штучний інтелект, навчаючись вбирати й зіставляти різнобічну інформацію, для себе скомпонує будь-яку ідею, здатну бути реалізованою завдяки комп’ютерній технології. Якою, звісно ж, штучний інтелект оволодіває самостійно та вражаюче швидко. Робить же він складні хірургічні операції та проєктує технічні апарати; виграє ж він у шахи чи го у нас; пише ж він музику і малює картини, здатні ввергнути в оману найкращих фахівців-експертів. То, може, краще вже було би намагатись уявляти всі його хитромудрості, ніж їх наздоганяти?! На що, між іншим, шансів щораз менше.
І по-друге, подумав я, коли збудився. А якщо той штучний мультимільярдер, не дай нам Бог, та й виявиться психопатом? І врешті-решт – найгірший варіант: якщо він раптом збожеволіє?! То що тоді?