ПОВІТОВИЙ БЮДЖЕТ НА ЗЛАМІ ХІХ-ХХ СТОЛІТЬ
Ухвалою від 14 березня 1901 року повітова рада¹ у Мостиськах на чолі зі старостою повіту Жигмундом Петруським постановила оформити для повіту грошову позику у розмірі 116.000 крон. Ці гроші планували використати на оплату кредиту з 1894 р., отриманого у галицькій Ощадній касі в розмірі 42 000 крон. Тоді позичку у повіті оформили з метою побудови будинку для повітової ради та конверсії попереднього кредиту (27 000 крон) а також для покриття дефіциту адміністративного та дорожнього фондів². Отож, на зламі ХІХ–ХХ ст. Мостиський повіт відчував постійне грошове недомагання, як зрештою, до того, у середині ХІХ ст., та у міжвоєнний час.
Впродовж другої половини ХІХ ст. у Мостиському повіті та ґміні міста регулярно дбали про отримання права на збір мита з трунків (пива, меду), мотивуючи перед сеймом своє прохання постійними бюджетними дефіцитами. Вирішити це питання шляхом підвищення інших податків було складно через незаможність місцевого населення.
Поступово борги Мостиського повіту зростали. Згідно повітових інвентарів та проекту бюджету на 1901 заборгованості складали:
А. Фонд адміністративний та повітових доріг:
1) решта з позики, отриманої в галицькій Ощадній касі у 1894 році – 78 035 крон 72 геллерів.
2) позика, отримана 1896 року в емеритальному фонді – 3 761 к. 15 г.
3) позика з 1896 р., отримана в емеритальному фонді для повітових доріг – 9 238 к 85 г.
4) решта з безвідсоткової позики для протидії голоду у розмірі 14 000 к, отриманої 1898 р. у Краєвому Банку – 4 666 к. 66 г.
5) пасивні заборгованості (миттєві позички) – 7 240 к. 66 г.
6) пасивні заборгованості на будівництво/ремонт повітових доріг – 1 200 к.
Б. Повітовий фонд ґмінних доріг
7) миттєва векслева позика з 1899 р. у Краєвому Банку – 6 400 к.
8) безвідсоткова позика з 1899 р. у крайовому фонді на спорудження мосту у селі Малнові – 4 000 к.
9) миттєва векслева позика з 1900 р. у Крайовому Банку на будову дороги Мостиська–Липники – 7 000 к.
10) пасивні заборгованості (з них миттєві позики – 9 631 к. 86 г.) – 12 821 к. 76 г.
Разом – 134 364 к. 80 г.
У доповіді спеціальної комісії краєвого виділу окремо зазначено, що в цю загальну грошову суму входили миттєві позики (пункти 5, 7, 9 і 10) у розмірі – 30 272 к. 52 г., також пасивні заборгованості (6 і 10) – 4 389 к. 90 г., та претензія повіту до ґмін щодо безпроцентної позики на подолання голоду – 1 894 к. 32 г. Разом заборгованість по миттєвих позиках та пасивних боргах склала 36 556 к. 74 г.
У висновку комісія подала, що якщо виключити пасивні заборгованості, то повіт обтяжений боргами на суму у 97 808 к. 06 г. Оскільки, оцінюючи перелік повітових податків, всі ці грошові збори оцінюють у новому бюджеті на 197 148 к., а 50% цієї суми – це 98 574 К, то й дозвіл на отримання позики у розмірі 116 000 к можна надати тільки після відповідного крайового розпорядження.
Згідно підготовленого розпорядження крайового виділу, запланована позика у першу чергу мала піти на погашення заборгованості з 1894 р. у розмірі 78 035 к. 72 г., також на погашення бюджетного дефіциту на 1901 р. – адміністративного (10 683 к 59 г.) та дорожного (27 864 к. 39 г.) фондів (разом – 38 548 к.). Дефіцит у бюджеті, як запевнили у повіті, є наслідком стихійних лих – посухи, весняних приморозків, гроз і сильних дощів в період дозрівання урожаю. Також упродовж останніх років аномально збільшилась кількість польових мишей. Як наслідок, обсяг податків скоротився – за останні 6 років у бюджеті недорахувалися 44 836 крон.
Через дефіцит повітовій владі у Мостиськах доводилось користуватись миттєвими позичками, які оформлялись без узгодження в Крайовому виділі у Львові. Зрештою, і їх назбиралось чимало, тому вони були включені у проект бюджету на 1901 р. Загальний обсяг таких кредитів – 37 239 к. 21 г. У повітовій раді, врахувавши непросту ситуацію з стихійними лихами, вирішили, що збільшити доходи шляхом податкового тиску не вдасться. Згідно бюджету на 1901 р. підвищення податків склали: на адміністративні потреби – 13%, на повітові дороги – 4%. При цьому діяв 19% додаток на повітовий фонд ґмінних доріг. Після обговорень у повіті вирішили, що боргові зобов’язання найкраще покрити із позики у 116 тис. крон.
Галицький крайовий сейм. Кінець ХІХ ст.
У Галицькому сеймі прихильно поставились до прохання Мостиської повітової ради. Після зачитання доповіді, посол граф Станіслав Стадницький (1848-1915), дідич маєтку Крисовичі у Мостиському повіті, попросив маршалка графа Станіслава Бадені (1859-1912), аби справу вважали терміновою і відразу перейшли до другого читання. Проти такого поспіху виступив посол Станіслав Стояловський (1845-1911), заявивши, що таке питання не можна вирішувати на підставі формального подання посла Стадницького, а конче потрібне подання Крайового виділу. Стадницький погодився³.
граф Станіслав Стадницький (1848-1915)
У висновку спеціальної комісії, яка дала оцінку доповіді Крайового виділу щодо дозволу на надання позики у розмірі 116 000 крон Мостиському повіту, повторено, що вказана сума грошей призначена для сплати рахунків за кредитом, який повіт отримав у галицькій Ощадній касі, а саме – 78 035 крон і 72 геллери, а також на покриття дефіциту бюджету, який склав 38 548 крон⁴. Бюджетний дефіцит, як подала комісія, виник через різні стихійні катаклізми і біди, які впродовж останніх декількох років постійно появлялись у повіті. Через це зменшилась податкова база – за підрахунками упродовж останніх шести років бюджет змалів на 44 тис. крон. В той же час, у повіті потрібно було покривати видатки, які не можна було жодним чином оминути. Через це доводилось регулярно позичати кошти. Погашення цих позичок було включене в кошторис бюджету 1901 р., відповідно з'явилась суттєва нестача, яку повіт планував покрити з допомогою майбутньої позики.
З переглянутих актів комісія переконалася, що коригування податків у Мостиській раді відбувалось з 15% відрахуванням на можливі списання. Беручи до уваги, що в уподаткуванні між повітами існує різниця, комісія вимагала, аби з Мостиськ надіслали інструкцію, за якою відбувається оцінка прибутків після підвищення податків.
Засідання Галицького крайового сейму. 1901 р.
Окрім того, як подано у висновку, у Мостиському повіті закладено надбавку у 17% до повітових додатків, окрім 10%-ї надбавка на фонд ґмінних доріг та школу. У комісії застерігали, що зростання оподаткування є небажаним, а тому виділення кредиту є конче потрібним, відтак рекомендували Сейму проголосувати позитивно.
Після з’ясування всіх деталей справи, на черговому засіданні Сейму розпорядження про дозвіл Мостиському повіту на отримання позички у 116 тис. крон зачитав посол Тадеуш Пілат (1844-1903). Сеймовий маршалок, як і годиться, відкрив дискусію з цього питання, першим слово взяв уже згаданий посол Станіслав Стояловський. Він нагадав, що під час першого розгляду цього питання, був категорично проти, аби його прийняли швидко. У Стояловського, за його словами були підозри, що у повітовому виділі у Мостиськах панують безпорядки, котрі спочатку треба вивчити та оцінити, бо борг у 50 тис. потребує ґрунтовнішого підходу. Той звіт, який був поданий, на думку посла, жодним чином не давав відповіді, чи дійсно була потреба у таких кредитах. Звісно, зі звіту можна зрозуміти, що у господарці повіту щось не так, проте Стояловський вказує на огульні трактування у тексті, наприклад: «були видатки, яких не можна було відкласти». Проте не вказується, на що саме пішли гроші. Стояловський закликає референта зробити детальніший звіт.
Станіслав Стояловський (1845-1911)
Прояснити недовірливому Стояловському це питання знову взявся Стадницький, який був презесом повітового виділу у Мостиськах, де, зі слів попереднього дискутанта, «панують безпорядки». Спершу Стадницький нагадав, що на попередньому засіданні Стояловський був незадоволений поспіхом вирішення справи і зажадав звіту комісії. Тепер же, його не задовольняють висновки комісії. Він, за словами Стадницького, «вишукує неясностей, яких раніше не бачив». Граф заявив, що всі незрозумілі для Стояловського моменти пов'язані з надзвичайними видатками на адміністративні потреби, на які і має піти нова позика у 116 тис. злотих. Справа у тім, що ці повітові видатки, зазначені, як адміністративні, були розписані у трьох проектах, що стосувались: а) власне адміністративних видатків; б) видатків на дороги повітові; в) на дороги ґмінні. Це були три фонди, які адмініструвались окремо. Окрім цього, потрібно було виплатити відсотки із заборгованостей. Більша частина боргів – це гроші, які позичались на побудову ґмінних доріг. Стадницький заявив, що роботи доконче потрібно було завершити, а робітникам віддати їхню платню. Тут, як зазначив граф, у повіті чітко дотримались принципу безоглядної справедливості (про який, за словами Стадницького, так часто говорив посол Стояловський) – «не оглядуватись на спосіб отримання грошей, а передусім людям заплатити»⁵.
Насамкінець посол із Мостищини вказав, що і він, і комісія, у своїх висновках однодумці: «головна причина дефіциту полягає у тому, що занадто справедливо обчислювались прибутки повіту». Власне через непередбачувані стихійні лиха упродовж шести років дефіцит між запланованими прибутками и отриманими склав 44 тис. корон. У повітовій раді правильно вирішили, що замість короткотривалої векслевої позички під високий відсоток, краще оформити одну позичку з невисокою ставкою. Стадницький висловив сподівання, що його аргументація задовільнить «недовірливого у кожній справі» Стояловського і не помилився. Той заявив, що граф розвіяв його сумніви, проте своїм виступом таки підтвердив, що висновки комісії повинні бути детальнішими. Такі вперті закиди щодо професійності комісії не сподобались уже згаданому Тадеушу Пілату, який зачитував внесок. На його думку, всі деталі були чітко оприявнені в письмовій доповіді щодо цього питання.
Мостиський повіт отримав очікуваний кредит у 116 000 крон. Виділення позики підтвердили у Відні 22 січня 1902 року⁶.
_______________
¹ Повітова рада у Мостиськах складалася з членів із групи власників більших маєтностей (Кароль Дрогойовський, Болеслав Гурський, Казимир Кендзєрський, Олександр Місьонгєвіч, Болеслав Ожеховіч, Альберт Мнішек, Стефан Наповський, Діонізій Поглодовський, Болеслав Смяловський), групи міських гмін (Юліан Дигдалевич, Стефан Торський, Олександр Лях, Ян Віслоцький, Енджей Борецький) та групи сільських гмін (Альфред Бялогловський, Ян Данилів, Стефан Гапяк, Каспер Єндрух, Леопольд Масюк, Василь Михалуньо, Михайло Паславський, Олекса Пришляк, Станіслав Стадницький, Войцех Зьобер та Ян Заяць). Szematyzm królestwa Galicyi i Lodomerii z Wielkim Księstwem Krakowskiem na rok 1901. Lwów, 1901. S. 317.
² [Kadencja VII, sesja VI, al. 78] Alegata do Sprawozdań Stenograficznych z Szóstej Sesyi Siódmego Peryodu Sejmu Krajowego Królestwa Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkiem Księstwem Krakowskiem z roku 1900-1901. Alegat 78.
³ [Kadencja VII, sesja VI, pos. 5] Sprawozdanie Stenograficzne z Rozpraw Galicyjskiego Sejmu Krajowego. 5. Posiedzenie 6. Sesyi VII. Peryodu Sejmu Galicyjskiego.
⁴ [Kadencja VII, sesja VI, al. 100] Alegata do Sprawozdań Stenograficznych z Szóstej Sesyi Siódmego Peryodu Sejmu Krajowego Królestwa Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkiem Księstwem Krakowskiem z roku 1900–1901. Alegat 100.
⁵ [Kadencja VII, sesja VI, pos. 7] Sprawozdanie Stenograficzne z Rozpraw Galicyjskiego Sejmu Krajowego. 7. Posiedzenie 6. Sesyi VII. Peryodu Sejmu Galicyjskiego. S. 314-317.
⁶ Dziennik Ustaw i Rozporządzeń Krajowych dla Królestwa Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkiem Księstwem Krakowskiem. 1902.