Саме сего місяця минуло десять лїт від часу заснованя того товариства. З сеї нагоди буде не без користи: подати короткій огляд дїяльности товариства за той час і пригадати причини єго заснованя та єго первістну й теперішну цїль. Десятилїтний час у віцї, в котрім кождий майже день приносить нові факти поступу, був досить великим протягом часу і для сего товариства, котре вспіло за той час значно розвинутись, підупасти і знов розбудити ся.
Під впливом руху жіночого в Европі, котрий ужe від пятьдесять лїт був ширив ся, засновано се товариство в Станиславові в тій цїли, щоби ширити просвіту межи рускими женщинами і дати им можність хіснувати з образованя, виключаючи з обєму дїланя товариства всяку політику. В тім дусї уложено і статут.
Заснованє товариства приняв загал руского жіноцтва симпатично, а журналістика, як наша так і польска та россійска, відозвала ся була о новo завязанім товаристві прихильно, посвячуючи єму довші статьї. Бо й дїйстно було таке товариство потрібне і на часї. У инших народів загал жіноцтва ставав на що раз висшім ступіни розвою духового і робив ся тим способом правдивими співробітницями мужчин на поли просвітного і культурного поступу свого народу; наше-ж жіноцтво зіставало на поли просвітної і народної працї далеко позаду, або скінчивши шкільні наука як раз тогдї, коли духові сили доперва розбуджують ся, доповнювало відтак недостатки в своїм знаню читанєм розличних книжок без вибору, які попали ся в руки. Щоби отже рівень просвітний у руского жіноцтва піднести і охоту до читаня в поважний спосіб вихіснувати, так щоб оно дїйстно недостатки образованя доповнювало і на виробленє здорового погляду на світ і житє впливало, постановлено статутом: видавати науково-літературні часописи і книжки, що відповідали би духовим потребам женщин. Та заким до сего приступлено, уважали перші два видїли товариства за річ конечну: насамперед заснувати бібліотеку, аж відтак видавати — не часопись, але книжки, як оріґінальні так і перекладні. Щоби-ж розбудити літературний рух між жіноцтвом руским, задумано в міру фондів розписувати конкурси а назначувати нагороди за твори написані в данім напрямі. В першім з повисших напрямів розвинуло товариство дїяльність в той спосіб, що удало ся до руских товариств і видавництв з прошенєм о присиланє книжок до бібліотеки, в другім же напрямі зачало збирати матеріяли, потрібні до виданя насамперед альманаха, в котрім мали найти поміщенє літературні працї самих руских женщин. Фонд на осущенє тих двох напрямів і третього — визначуваня нагород — мав після статута збиратись будь то з вкладок членьских, будь-то з доходів, які принесли би устроювані товариством концерти, літературні вечерницї, відчити, театральні представленя, товарискі забави, музикально-декляматорскі продукції, вечерки з танцями — будьто з добровільних дарів, лєґатів та з розпродажи кнажок виданих товариством.
В таких отже напрямах і такими средствами зачало товариство з самого разу свою дїяльність, з початку під проводом панї Наталії Кобриньскої, яко предсїдательки товариства, а відтак панни Емилії Ничаївної.
Однак не прийшло анї до заснованя бібліотеки анї до виданя альманаха. Вправдї 1887 року вийшов жіночій альманах "Першій вінок", але коштом і заходом Н. Кобриньскої і Олени Пчілки. Не прийшло також до виданя другої книжки, переложеної з анґлійского язика п. заг. "Квестія жіноча" з додатком хроніки о дїяльности літературній руских женщин. Не прийшло і до оголошуваня конкурсів та назначуваня нагород за літературні працї жіночі. А стало ся все те за-для недостачі грошей.
Як видно, не удали ся вправдї товариству в першій фазї єго розвою посередні средства, що мали служити до розбудженя просвітного і літературного руху між руским жіноцтвом, але за те безпосередно прислужило ся товариство значно загальній справі народній, справі рускій. Се бо, уряджуючи вечерницї, концерти і инші товарискі сходини, дало товариство нагоду як станиславівским так і околичним Русинам входити з собою в контакт й пізнаватись, і уможливило свобідну виміну гадок в справах народних, через що народно руска идея тілько скріпляла ся. Крім того, устроюючи народні торжества, як в 1885 р. в честь Н. Костомарова, беручи участь в ювілеях, прим. Ол. Кониського, уряджуючи відчити про исторію і літературу руску та про народну орнаментику, стало товариство вносити в житє товариске Русинів нову душу, висшу національну идею і розбуджувати замилуванє до всего, що руске, рідне. Жіноцтво зачало интересуватись справами рускими, дорожити рідною мовою, запізнавати ся з рускою літературою і исторією, збирати матеріяли устної словесности — одним словом: зачало ставати чим-раз більше патріотичне. Се власне була найбільша заслуга товариства в першій фазї розвою с. є. від 1884 до 1887 року.
В 1887 р. вибрано предсїдателькою товариства паню Катерину Винницку, щиру Русинку-патріотку і дуже товариству прихильну, але глубокій єї вік не позволив повести справ товариства з такою енерґією, якої власне в тім часї треба було. Обставина, що сего рода товариство потребувало довшого часу, щоб осягнути реальні користи, збудила у декого недовірє; закидувано товариству непрактичність, через що оно, стрічаючи що-раз більше перешкод, зачало підупадати і через час від року 1887 до 1891 не обявляло нїякої дїяльности.
В 1891 роцї в місяци лютім скликано загально збори і вибрано новий видїл під проводом Винкентії Мандичевскої, в рік пізнїйше під проводом Софії Бучиньскої, а від червня 1891 р. під проводом Іоанни Кокорудзової яко предсїдательок товариства.
Товариство не зміняє своєї головної цїли, с. є. даваня можности руским женщинам користати з образованя і ширеня просвіти між ними, тілько зачинає стреміти до введеня нового средства, котре має послужити до осягненя сеї цїли. Виходячи з тої точки погляду, що сли хочемо, аби само жіноцтво в дозрільшім віцї чуло потребу образованя і вміло собі до того средства добирати, треба насамперед улекшити дївчатам руским хіснованє з наук висших шкіл жіночих станиславівских, з котрих доси многі з Станиславівщини за-для недостатку відповідного уміщеня і надзору домового не мали спромоги користати, — що треба через відповідне виховуванє вже в дївчата защіплювати висші благородні идеї, як любов до своєї народности, своєї мови і свого обряду, і вже в тих молоденьких лїтах надавати непохитний напрям для будучого их житя, дїланя, образованя і користаня з літературних творів, — товариство Руских Женщин узнало з тих взглядів за найлучше средства — виховуючій институт для дївчат. Вже бо члени Кирило-Методієвского братства в Кієві уважали за найкрасшій спосіб ширеня своєї проповіди: добре в національном дусї вихованє дївчат, яко сестер і будучих матерей тих дїятелїв, котрі мали дїлати для добра свого народу. Так ото такій институт мав би в першій лінії улекшити руским дївчатам, именно з провінції, користати зі всїх жіночих шкіл в Станиславові, даючи им за розмірно малу оплату, лучше нїж по приватних мешканях уміщенє і удержанє, правдивий догляд і старанне виховуванє в народно-рускім дусї, о що именно по приватних "станціях" найтруднїйше. В сїй цїли пoбирали би дївчата осібні лєкції з исторії та літератури рідної дома, а в цїли скріплюваня і сталеня руского духа устроювались би від часу до часу домашні торжества національні з відчитами, деклямаціями, музикальними продукціями та забавами. А позаяк наука мови нїмецкої, так дуже потрібної нинї, буває для дївчат вельми трудною, то мали би для того язика домові обовязкові корепетиції. Крім того улекшувано би в институтї дївчатам побиранє науки співу, музики, шитя і крою. В міру збільшуваня фондів товариства принимано би до института сироти за дармо, або давано би здібним а бідним дївчатам стіпендії, щоби могли дальше фахово образувати ся. Ходило би тут передовсїм о висиланє талановитих дївчат на курси промислові і торговельні, щоби тим способом отворити нові жерела зарібку для наших женщин і бодай в части вирвати промисл і торговлю з рук жидівских.
Того рода і в такім дусї ведений институт став ся улюбленою метою всїх видїлів від 1891 року. Но треба було насамперед призбирати фонд на заложенє такого института. Длятого вже ново вибраний видїл в 1891 роцї видає печатану відозву до руских женщин, в котрій вказує на велику вагу напрямів мисленя і поглядів жіноцтва в розвою народности, бо-ж оно виховує молоде поколїнє, оно вливає в него свої мисли, погляди, идеали, оно защіплює в будучих дїятелїв гуманність та щирі чувства і любов до свого народу. Длятого вихованє руских дївчат — сказано в відозві — повинно бути дуже старанне і вже від наймолодших лїт треба впоювати в дївчата національні идеї, коли хочемо, щоби будуче поколїнє було патріотичне, держало ся сильно своєї мови і свого обряду і дїлало в користь свого народу. В відозві тій заявляє дальше видїл, що, маючи на увазї повисші мотиви задумав заснувати, коли фонд потрібний призбирає ся, дївочій институт в Станиславові і з того огляду взиває Русинок — вписувати ся численно в члени товариства.
По-при се не залишили видїли, один по другім, послугуватись і иншими средствами, дозволеними статутом товариства, щоби збільшити фонд на институт. Так в тих чотирох лїтах видїли урядили кільканацять музикально-вокальних вечерниць в сполученю або з відчитами або з танцями та забавами, або самих вечерків з танцями, або самі відчити. Тим способом осягнули подвійну цїль — раз: побільшили зі вступів фонд институтскій, а по друге: причинились до піднесеня між руским жіноцтвом свідомости національної, до збільшеня смілости і охоти уживати дома і всюди мови рускої та маніфестуватись Русинками, пізнавати свою рідну исторію і літературу та підпомагати рускі видавництва.
Завдяки тій дїяльности майно товариства, призначене на заложенє института, чим-раз більше зростає. А що ширші круги Русинів згоджують ся з интенціями товариства, то найлучшим доказом ся обставина, що число членів що-раз підносить ся, бо в самім сїм роцї приступило до товариства до 50 членів-Русинок. Не менше й тота річ свідчить о прихильности загалу Русинів до товариства, що на поклик видїлу надсилано і з найдальших сторін фанти на томболю, котра принесла доходу 134 зр., та що самостійно товариством устроювані вечери й вечерницї громадять велике число гостей. З радостію належить піднести, що і Преосв. епископ станиславівскій віднїс ся до товариства дуже ласкаво і прихильно, узнавши єго дїяльність і наміри за добрі і спасенні, та й надїлив товариство щедрим даром 50 зр., як також і то, що oо. крилошане станиславівскої капітули заняли супротив товариства становище зовсїм прихильне і щире.
Зі всїх тих прояв видно, що й женщини рускі і Русини взагалї пізнали вже добре хосенність і добро такого спільного осередка, яким єсть се товариство, як також узнали за добре средство — заснованє такого института, за помочію котрого виховувано би вже з маленькости дївчата в любови до своєї народности і свого обряду. Не треба чей-же додавати, що товариство по своїй истотї і характері все було і єсть щиро народно руске і яко таке все маніфестуєсь, чи то беручи участь в народно-руских торжествах, чи то в поминах заслужених Русинів, все уживало і уживає часто народно-руского язика з правописію "Просвіти".
Не малої ваги єсть і се, що товариство звернуло свою увагу й на маленьку дїтвору руску, уряджуючи для неї відповідні вечерницї й забави і тим способом вщіплює вже в неї привязанє і любов до рускости.
Отже цїли і наміри товариства на-скрізь народно-патріотичні, а средства одвітні, честні і в наслїдки богаті. Що за минувших уже десять лїт зробило товариство з огляду на оживленє і піднесенє руского житя і умислового руху між рускими женщинами, то належить товариству поставити за велику заслугу. Щоби-ж і на будуче ще видатнїйша була дїяльність товариства, як около виховуваня учениць руских за помочію проєктованого института, так і около ширеня національних і гуманних думок між женщинами рускими взагалї, — то треба, щоб руске интеліґентне жіноцтво взяло красні цїли товариства собі до серця і горячо заопікувалось товариством — щоб ширило для него симпатії в найширших кругах руских і приєднувало єму членів і добродїїв. А коли так руске жіноцтво зєдинить ся в сїм товаристві в одну сильну цїлість, то товариство не дасть ся відвести від раз повзятого доброго дїла, а дасть Бог, діпне своєї цїли для добра руского народу. Сего в ювілей десятьлїтної дїяльности кождий щирий Русин бажає товариству з щирого серця!
Дѣло