З давен-давна заховався в українському народі прегарний різдвяний звичай. Скоро тільки на небі засяє перша зірка, входить до хати батько-господар зі снопом — «дідухом» і «вінчує» з Різдвом Христовим.
Цей та інші різдвяні звичаї походять ще з передхристиянських часів. Сніп в обряді давнього українського, ще поганського свята Різдва був символом (знаком) добрих, творчих сил природи. А й саме це свято — було святом перемоги сонця над тьмою, бо від Різдва довгота дня збільшується, а ночі коротшають. Тому й Різдво це свято перемоги добра над злом.
Наші предки радувалися цим святом і свою радість проявляли в достойнім, повнім символічного значення, бенкеті-вечері.
Страви, яві подавали в Свят-вечір, визначали багатства української природи й заняття та плоди праці українського населення. Мід в куті представляв бжільництво, пшениця — обробіток ріллі, слив'яний суш (або узвар) — садівництво, городовина — городництво, риби — рибальство. Словом, у Святій Вечері були в цей символічний спосіб представлені всі галузі рільництва. Сніп же представляв найбільший дар української землі — хліб. Він отже символізував творчі сили природи, а заразом і творчу працю тих людей що жили з ріллі, та природу й землю вважали своєю матір'ю — кормителькою.
Наші предки знали, що плоди земні можуть зібрати лиш згідною, спільною працею родини. Тому в свято Різдва забували взаємні урази, прощало провини, а до спільної святочної вечері засідала вся сім'я-родина в згоді й єдності. Цим вони немов мовчки прирікали собі працювати в добрій злагоді в новому році, щоб спільно перемогти всі труди-перешкоди й знову зібрати плоди своєї праці.
І розуміли теж наші предки, що успішна праця можлива лише під проводом одної людини, що всім кермує і зараджує — під проводом пана-господаря. Йому виявляли вони в це свято свою любов, пошану й довір'я. Вони тішилися його успіхами й бажали щастя на майбутнє. В прегарних колядах і щедрівках вони співали: «Добрий вечір Тобі, пане господарю!» «Пане господарю радуйся!»
Минули віки. Український нарід розрісся, перестав бути народом самих хліборобів. Він складається й з інших шарів: ремісників, купців, промисловців, робітників, інтеліґенції. Український нарід заселює не лише села але й міста, життя народу стало багатше й різноманітніше.
Не можна нам обмежитися до праці на ріллі, треба творити промисл, торгівлю. Всі верстви народу потрібні. Всі мусять виконувати свої завдання, щоб нарід міг всебічно розвиватися.
І нині плодами української праці є вже не лише пшениця й мід. Ними є також продукти українського промислу, що їх постачає нам українська торгівля. Наше багатство не тільки матеріяльне. До нього зачисляємо й плоди українського духа — твори письменників, мистців, вчених. А все це як витвір творчого зусилля поодиноких українців, є нашим спільним національним добром.
Минули віки... Багато змінилося в житті народу, та різдвяні обряди й символи не стратили свого значення й не могли стратити, бо вони виводяться з найтайніших глибин душі українського народу. Вони ж символізують вічні творчі сили народу.
Різдвяні символи набирають тепер ширшого значення. Сніп, давніше символ творчої праці селянина, стає символом творчих сил всього народу, знаменує оцей гін народу до творення все нових духових і матеріяльних цінностей. Свято Різдва — стає святом, в якому нарід вшановує сам себе, свою творчу працю.
Християнство внесло дещо нового до обрядів Різдва. Замість почитання відродження сил природи завело почитання новонародженого Христа. Але суттєвого характеру свята воно не змінило. Наші предки святкували в Різдво відродження добрих сил природи, а Христос — це ж сама Правда й Добро. Він приніс: «Мир людям доброї волі.» Добра воля — це власне оце братерське єднання, яке так підкреслювали в обряді святої вечері наші предки, знаючи, що без такої згоди й єдности неможлива творча праця родинної, а дальше і національної спільноти.
І нині теж наша нація, всі українські люди мусять виявити цю добру волю єднатися для спільної праці і для спільного захисту здобутків цієї праці. І вся нація мусить виявити добру волю послуху наказам одного проводу, бо лиш це може запевнити їй повний розвиток, лиш це дозволить їй виконати велику історичну місію, що її визначено Божим Провидінням. Так отже християнство ще більш одуховило, піднесло значення Різдва — як свята творчих сил народу.
У цьогорічне свято Різдва полиньмо думкою в нашу славну давну минувшину і роздумаймо над значенням свята і зв'язаних з ним рідних звичаїв. Це відсвіжить нас, підбадьорить і вкаже ясний шлях дальшого походу. Шлях творчої праці в з'єдиненні всіх сил народу під одним національним прапором.
Земля