У Львові, дня 29 н. ст. грудня 1894.

 

При вчерашнім отвореню сесії соймової виголосили промови маршалок краєвий а намістник. В того рода промовах инавґураційних представляє ся звичайно начерк роботи, яка жде заступників краю, а також не поминає ся успіхів добутих в часї минувшого року.

 

Промова маршалка була виповнена в більшій своїй части згадкою про успіхи минувшого року, а лиш коротко натякнула про вижидаючу працю, бо проґрама тої працї сама в собі, в дїйстности, представляєсь дуже скупо. Успіхом Галичини в минувшім роцї — вистава, і то під взглядом економічним і політичним. Економічний успіх дасть ся побачити аж в будущности, бо поки що "ми найшли — говорив кн. Сангушко — прихильних нам і вибачних знатоків і судьїв". Політичний успіх такій, що піднесло ся значінє Галичини в родинї народів австрійских, що цїсар та прочі члени дому цїсарского заявили прихильність для краю, а вкінци що правительство, як центральне так і краєве, не відносить ся ворожо супротив краю.

 

Проґрама роботи соймової дуже скупа: буджет, будова кількох зелїзниць льокальних, закон будівничій для сїл і місточок. Важнїйших законів, н. пр. з законодатства громадского або закон ловецкій не уважав видїл краєвий відповідним предкладати, бо се "послїдна сесія перед новими виборами". Як мало слів на умотивованє, а як много в них сказано. На веснї будуть нові вибори і длятого не треба дразнити того хлопа, від котрого голосу зависить мандат, нїякими ухвалами або бодай дискусією в квестіях, котрі єго найблизше обходять і найбільше болять. Таж кождий нерозважний голос, хоч з серця і пересвідченя походячій, що міг би залунати в сали соймовій, треба би відтак дорого окупити при виборах, бо тепер вже й хлопи читають ґазети, — длятого лїпше помовчати одну сесію, відпочити на лаврах, зібраних попередними сесіями, а утоми працї і так не буде, бо сесія коротка і в часї карнавалу.

 

Рівнож і правительство не виступає сим разом з важнїйшими проєктами. Лиш два проєкти законів шкільних, один дотично засновуваня і устроюваня шкіл народних і видїлових та фреквенції шкільної, а другій точнїйше формулуючій ухвалу соймову о місцевих і окружних зарядах шкільних, зложені сего року правительством до булави маршалка. Аж на будучу каденцію заповів намістник евентуальне предложенє проєкту, поправляючого нашу адміністрацію громадску. В якім напрямі буде та поправа адміністрації, сего не сказав намістник, а лиш натякнув, що буде коштовна, і длятого зависить від предложеня реформи податкової. В наслїдок реформи податкової буде звернена фондам краєвим квота трех міліонів зр., отже всякі надїї на дальше зниженє додатків краєвих до податків були марні, бо вже винайшов ся спосіб збільшеня видатків і тягарів, спадаючих на автономію краєву.

 

В дальшій промові, обговорюючи стан фонду пропінаційного, натякнув намістник на якісь підозріня і закиди на той фонд. Висота доходу фонду пропінаційного — сказав намістник — зависить від добробиту, а що підставою добробиту для нашого люду єсть тверезість і уміренність, то всї закиди суть пустими фразами. Єсли буде добробит, то нарід буде консумувати більше напитків, отже і дохід з оплат консумційних буде більшій. Премісса і заключенє виведені гладко, але єсли відверне ся питанє і скаже: добробиту нема і не слїдно щоби він підносив ся, то в наслїдок чого оплати консумційні приносять більші доходи? — то на се не находимо відповіди, хиба пригадуємо собі недавні дебати в радї державній над законом о піяньстві. Там деякі бесїдники натякали щось о обіжниках і письмах старостів в Галичинї, а инші статистичними цифрами доказували, що в Галичинї ще дуже а дуже культивоване піяньство. Чи п. намістник не мав на гадцї тої дебати?

 

Вкінци згадав намістник про виставу і заявив, що правительство віднесло з неї дві науки: раз що треба ще много для Галичини зробити, — а друге (слова намістника) "вистава та була для правительства вказанєм, що добір людей в тім краю, для краю трудячих ся, в першім рядї отже репрезентація краєва відповідає дїйстним потребам і відносинам краю та не вимагає поправи, що видаєсь менї вказаним виповісти ясно і голосно при кінци періоди виборчої".

 

Ту другу науку, яку віднесло правительство, хотїли би і ми порозуміти, та годї. Вистава і репрезентація краєва, значить ся сойм — як то одно з другим погодити? Вистава а комітет виставовий, се було би розумним зоставити зі собою і сказати, що добір людей бувшого комітету виставового був як найлїпшій і що нїхто лїпше понад него не відповість задачи: устроювати вистави. Але доброту репрезентації краєвої заключати з вистави, сего не розуміємо і думаємо, що в тих словах містить ся дуже дипльоматична тонкість, именно натяк на реформу виборчу. Але в такім разї така дппльоматія знов нам не видає ся відповідною. О доборі, добротї, відповідности репрезентації краєвої рішають виборцї, загал населеня, доручаючи мандати таким особам, котрих уважають відповідними, хоч се на жаль они лиш річко в можности виконати, а з місця правительственного вже з гори затверджати людей "при кінци періоди виборчої" се противконституційне. Чи склад репрезентації краєвої відповідає відносинам і потребам, о тім можна переконати ся з гадок і резолюцій на вічах народних, з петицій висиланих до правительства, і длятого без переведеної дискусії в тїлах репрезентаційних не можна нїкому з гори аподиктично осуджувати справи.

 

Длятого і повисші слова хочемо зачислити між ті афоризми, котрі не раз можна почути в соймі зі звістної сторони. Але в такім случаю годилось би, щоби бодай наступали до них близші коментарі, бо без того люде різно собі их толкують. А може хто і запитає ся о близше поясненє — а тогдї чей же не лишимось без відповіди.

 

____________

 

Внесенє посла Ал. Барвіньского, поставлене на першім засїданю сойму, звучить дословно так:

 

"Зваживши, що в заведених найвисшою постановою по мисли ухвали високого сойму з дня 24 сїчня 1887 р. клясах рівнорядних з руским язиком викладовим в ц. к. висшій ґімназії в Перемишли протягом шестилїтного истнованя була все відповідна фреквенція;

 

зваживши, що управа так численної ґімназії, котра в сїм роцї шкільнім має 21 віддїлів, насуває великі трудности дидактичні і педаґоґічні, подаю внесенє:

 

Вис. сойм ухвалить:

 

Взиває ся ц. к. правительство, щоби истнуючи в ц. висшій ґімназії в Перемишли рівнорядні кляси з руским язиком викладовим віддїлило від тої-ж ґімназії і утворило з них окрему державну ґімназію в Перемишли з руским язиком викладовим.

 

____________

 

У Львові дня 28 грудня 1894. Барвіньскій, внескодавець. Войтїх Дїдушицкій, Охримович, Ю. Романчук, Брикчиньскій, Окуневскій, Король, А. Барабаш, Герасимович, Рожанковскій, Шептицкій, Кулачковскій, Стан. Бадені, Стан. Тарновскій (старшій), Сильвестер Сембратович, А. Водзицкій, д-р Савчак, Гаморак, Гурик, Ковальскій, Сенковскій, Пініньскій, д-р Ольпиньскій, Залєскій, І. Менциньскій, Т. Федорович, Незабитовскій, Мандичевскій."

 

____________

 

Як доносять зі Львова до N. fr. Presse — задумують в соймі поставити интерпеляцію в справі проволїканя процесу карного, зарядженого против тернопільских студентів, стоячих під закидом політичної провини.

 

____________

 

По вчерашнім (першім) засїданю устроїли посли соймові овацію для маршалка кн. Сангушка. Всї посли громадно удали ся до маршалка з привітом, а при тій нагодї зложили єму ґратуляцію з причини наміреного подружя. В имени послів промавляв вірменьскій архіепископ Исакович. Кн. Сангушко має одружитись з панною Замойскою, донькою пок. ґр. Стан. Замойского з Підзамча і Рожи з Потоцких. — Відтак удали ся посли з прнвітом до намістника.

 

Дѣло

29.12.1894