Так каже наша давна, христіянська, пословиця. На жаль, не всі її держать ся. Декуди мають люде, хоча вони пpецінь також христіяне, все на устах: "to co innego".
І.
Саме ось читаємо в 4.988 ч. Львівської "Gazet-и Роrann-ої" (з д. 19. с. м.) сензацію п. з.: "Як Чехи cпроваджують до Праги делєґацію "Slazakow"? — Тішин 17./12. Дня с. м. прибула до Праги заповіджена депутація "Ślązak-ів", се є Чехів перебраних в шлеські народні строї, в числі 320. — "Депутація" та домагала ся, щоби сейчас прилучити Шлеск до чесько-словацької републики. "Депутацію", до якої мали належати також польські хлопи з по-за демаркаційної лінії (прихильники Кождоня), повитав на двірци міністер Станек. Делєґати несли таблицю, на якій було жадання прилучення цілого Шлеска до Чехії. Чеська публика витала депутацію з одушевленням. Природна річ — кінчить "Gаz. Pоr." — чеська комедія виступає тут в цілій повноті".
Не так давно та сама "Gаz. Pоr." одушевляла ся такимиж "депутаціями" східно-галицьких "Кождонів", яких висилано, а може й гнано, навіть до делєґатів коаліційних місій в Тернополі, Збаражі і т. д., щоби жадали віддання їх під епіку Польщі. Сего не називала і не називає та сама ґазета "комедією", бо то є "to co innego". Такі "депутації" шлють ся скрізь із східних "кресів" з "жаданням, щоби сі землі сейчас прилучити до Польщі".
Дня 12. с. м. проф. д-р Евген Ромер, на відчиті у львівському народово-демократичному клюбі взивав, щоби ратувати східну Галичину перед провізорією і статутом сильним реаґуванням, а зокрема "висиланням хлопських делєґацій і з східної Галичини, а й нині, хоч вони коштувалиби значно дорожше*), як перед кількома місяцями, не булоби на них запізно" і т. д. (гл. "Słowo polsk." в 14. с. м.).
Висилка отже галицьких кождонів — "to co innego".
Але чи се буде вислів волі місцевого населення, се також що иншого, і се нікому не поможе, бо то не лише сама одна "Gaz. Por." уміє розуміти ся комедіях чеських, чи також і нечеських. Розуміють ся "на фарбованих лисах" не лише чеських також і инші люде.
Делєґаціяж місцевої української людности в теперішних обставинах очивидво не легка.
ІІ.
"Gaz. Wieczоr." (ч. 4983) з 16. с. м. подає звіт з віча польських людовців (т. зв. "Пястовців") з 15. с. м. в львівській салі "Cокoлa", яка заповнилась по береги репрезентантами всіх верстов. Віче отворив віцемаршалок Сойму посол ("хлоп"). Яків Бойко, який сказав: "Треба коаліції показати, що так, як вона хоче, із Східною Галичиною не буде!... Не бyду виражати чyвcтв хлопських, але зa се пpoчитaю лист від б. посла петерсбургської Думи, Мантериса:
"Довго мовчав я, але тепер порушила мене справа Східної Галичини. Пане После! Брате мій Якове! Заклинаю Тебе... не бавте ся, принайменше в сій справі, в ніякі "сентименти" з коаліцією, ліпше кажіть їй, коаліції, йти до тpистa чортів!"
Коли утихла бyря оплесків, і т. д. і т. д. — Так подає "Gaz. Wieczor." — А кілько то було крику, "шляхотнего" обурення і менше благородних денунціяцій у сій самій ґазеті, коли в дуже чемній формі українська часопись львівська ("Вперед") поважилась була дуже Лагідно і прилично піддати критиці становище явно і аж до несмаку і неприличности сторонниче супроти Українців, пана ґенерала Бертелємі, який був присланий як "безсторонний третий", неначе суддя... Кілько то було крику та визивання від "barbarzyńcy, hajdamacy", які важать ся виступати проти "побідної, всемогучої коаліції", — так є, тої самої коаліції!.. Але "to co innego".
Супроти свого найблизшого сусіда, який хоче на своїй рідній землі мати також такі права, які світ признав і признає всім иншим народам, примінюєсь инші правила льоґіки і етики.
Від нього жадаєть ся резиґнації із прав, яких рівночасно жадаєть ся, так рішучо в імя справедливости від инших для себе...
Від ньoго жадаєть ся, як ось пише виразно тa сама "Gaz. Wiecz." в ч. 4988 (з 19. с. м.): "Треба (побідженим галицьким Українцям) вперед погодити ся щиро з істнуючим станом річи".
Забуваєсь при тім зовсім, що тa сама коаліція дала ту поміч і позволила пійти тим зорґанізованим, виеквіпованим і уоруженим коштом і заходом тої коаліції військам Галлєра на схід аж по Збруч, щоби лише зробити порядок з "большевиками", тай "удержувати тут порядок" при тимчасовій адміністрації, що однак "не має предсуджувати в нічім справи державної приналежности східної Галичини і не нарушить в нічім права самоозначення місцевого населення".
III.
Чи заглядають коли ті самі панове з Porann-ої чи Słow-а і т. д. до своїх таки питомих польських наукових творів?
Коли ні, то ми їм зацитуємо дословно наукові дати польських учених, в яких побачать, чи шлеські Поляки, котрим дійсно належить ся східний Шлеск, а не Чехам, — не мають там таких самих прав, як Українці у Східній Галичині, а радше чи галицькі Українці не мають що найменше таких прав, щo шлеські Поляки.
І так читаємо на стор. 63 діла проф. Кржижановського і Куманєцкого: "Statystyka Polski" — Kraków 1915, що на Тішинськім Шлеску є: Поляків 54.9 проц., Чехів 27.1 проц., Німців 18. проц. — Уceї людности Тішинський Шлеск має: 434.700 душ — з того: Поляків 233.900, Чехів 115.600, Німців 77.000, Українців 100. Місто Бєльск числить: Німців 15.200 се є 84.4 проц, Поляків 2.600 се є 14.4 проц., Чехів 100 се є 0.6 проц., Українців 100 се є 0.6 проц. Три (східні) повіти Шлеска є переважно польські, а лише оден (західний), фридецький, повіт має більшість чеську, іменно числить: Чехів 76.500 се є 78.2 проц., Поляків 14.600 се є 14.8 проц., Німців 6.800 се є 7.0 проц. разом 98.900 усеї людности. Надто місто Фридек має усix мешканців 10.000, з того: Німців 52.6 проц., Чехів 41.2 проц., Поляків 6.2 прoц.
Хоча місто Бєльск має аж 84.4 проц. Німців, а Поляків лише 14.4 проц., виказує за те сам той повіт, се є сільський повіт (без міста) Поляків 77.6 пpоц. Німці не можуть проте ніяк підносити претенсій до посідання східного Шлеска.
Коли хто відважить ся не уважати на крик Чехів, будь то дієть ся їм страшна кривда і поповнюєть ся на чеськім народі "gwalt" і якийсь "rozbiór" Чехії, тай відділить ся переважно чеський, західний фридецький повіт від східного, переважно польського Шлеска, і приділить ся ті три, перевaжно польські східні повіти до Польщі, куди вони, по плєбісциті, баз ніякого сумніву, помимо мерзенних старань Кождонів cпpаведливо прийдуть, а повіт фридецький до Чехії, — то процент польської людности у східнім Шлеску сильно піднесеть ся і буде ще більший як 54.9 проц. І се все станеть ся мимо всякого крику "покривджених" Чехів, які "прецінь враз з антантою виграли війну", які не "давали лєґіонів Австриї і Німечині", які є "братним славянським наpoдом, які мали Шлеск у своїй владі більше, як 630 літ", які є там пануючою клясою, підчас коди польська більшість, се caмі лише убогі хлопи і робітничий пролєтаріят" і т. д. і т. д.
Се все ніщо не поможе "братам" Чеxам. Рішить самоозначеня місцевої польської більшости: — Чеська частина Шлеска пійде до Чехії а східний, польський Шлеск до Польщі.
Коли ми вже при статистиці, то загляньмо ще і на сторону 12 урядової польської публікації проф. Пілята — Бузека: "Wiadomości Statystyczne" T. ХХІ/2 з 1909 р., де прочитаємо, що після урядової статистики з 1900 р. у східній (українській) території Галичини враз з Лемківщиною подають ті польські учені:
Греко католиків 3,057.538 душ се є 65.1 проц., усіх римо-католиків 996.909 душ се є 21.2 проц., Жидів 602.005 душ се є 12.8 проц., инших 40.809 душ се є 0.9 проц.
За 1910 р. не подаєть ся окремо — статистики такої території.
Доцент львівського університету проф. д-р Степан Томашівський подає на тій території (враз з Лемківщиною) за 1910 р. (після розговірної мови):
Українців 74 проц., Поляків 12 проц., Жидів 13 проц., Німців 1 проц.
Як бачимо, сей процент зовсім не менший, а противно, ще більший, як процент Поляків на Шлеску.
Лише в тім ціла біда, що "to co innego".
Коли то ми всі в імя Христової науки, забудемо вже раз се нехристіянське "to co innego", а пригадаємо собі христіянське: "Не роби другому, що тобі не миле"! — "Люби ближнього, як самого себе"! — Тоді настане добре сусідське життя кождого на своїй території.
*) Тепер не лише шлеські Кождони, але таксамо видно й галицькі — (яких доси не знати чи вже є більше, як двox або трьох?) віднесли тарифу своїх "ґаж"...
[Нова Рада, 24.12.1919]