Читаючи польскі часописи, раз-у-раз вичитуємо в них жалї на кривди польского язика в шкільництві в Шлеску [ба навіть на Буковинї, де Поляки становлять елємент захожій уже з найновійших часів] а за кождий раз і догани дотичним властям, протести, апеляції до "кола" польского у Відни і т. п. Вичитуючи все те, ми Русини галицкі мимохіть мусимо запитувати: А що-ж ви, панове Поляки, робите в Галичинї з язиком руским? чи ви єго так само, а може ще й більше не кривдите по школах? чи у вас супротив русчини не така система, як де-инде супротив польского?

 

Коли горстка Поляків буковиньских нарікає, може й несправедливо, на кривду польского язика в школах на Буковинї, то чей же мимохіть мусить галицкій Русин вказати: А от у нас у Львові, в столици Червоної Руси, много дїтей руских по школах міских не може вчити ся руского язика хоч-би навіть надобовязково. А коли польскі патріоти зі Шлеска ухвалюють жадати від галицкого сойму постійної субвенції на польску ґімназію в Тїшинї, то рівно-ж мимохіть мусить кождий Русин сказати: Край — отже й Русини мали би давати на польску ґімназію в Тїшинї [в чужім краю!], коли на власній своїй земли не мають — винявши Львів — анї одної чотиро-клясової міскої школи рускої? А се-ж факт! Се факт, котрий соромом повинен печи лиця наших опікунів...

 

Правда, Поляки звичайно вказують на більше число [по-найбільше одноклясових] шкіл руских по селах [за котрі, сказавши мимоходом, треба в великій части дякувати запобігливости самих Русинів ще з часів перед заведенєм краєвої ради шкільної]. Але-ж і що-до тих шкіл — годї знати як властиво стоїть дїло, бо певно в значнім числї шкіл, котрі називають ся нїбито рускі, викладовим язиком єсть польскій, — поминувши вже то, що неодну школу руску таки й по формі перемінюють в чисто-рускій громадї на польску. Власне одержуємо письмо з Сокальского про переміну — jure caduсo — сїльских шкіл руских на польскі. Наш дописуватель [... скій] пише нам:

 

"... Школи рускі по селах наших польщать. Наведу Вам два приміри менї знані. Торік основано в селї Костяшинї нову школу. В фундаційнім актї стоїть найвиразнїйше, що язик викладовий має бути рускій. А що-ж дїє ся? П. инспектор в порозуміню з п. старостою яко презесом окружної ради шкільної і з учителем п. Пушкарем заводить в костяшиньскій школї польскій язик викладовий — і то в громадї, де ледви дві родини Поляків! Таке саме діє ся в селї Лїсках, де в школї від давна був рускій язик викладовий, а учитель п. Сєвиньскій завів польскій. О. Гисовскій, голова місцевої ради шкільної, заложив протест против того, а коли краєва рада шкільна не зарадила кривдї, внїс в часї остатної сесії соймової жалобу на руки посла Т. Ковальского. Справа ся мала бути предложена комісії шкільній, але тота не полагодила єї. Наближає ся нова сесія сойму. Рускі посли повинні взятись серіозно за справу польщеня шкіл руских і виступити енерґічно в охоронї шкільництва руского. Нехай не усипляє нас заведенє якої там одної підготовляючої кляси при ґімназіяльних паралєльках, бо за тоту одну клясу ми тратимо рускі школи по селах..."

 

Годячи ся вповнї з покликом нашого Вп. дописувателя до руских послів, ми скажемо ще від себе, що рускі посли повинні уложити поважну проґраму домагань своїх в справах шкільництва і виступити з нею сеї сесії соймової сміло й енерґічно. Нинї — мимо паралєльок ґімназіяльних — справа шкільництва руского представляє ся з різних оглядів дуже сумно.

 

Дѣло

08.12.1894