Момент першої очної зустрічі Володимира Зеленського та Владіміра Путіна так і не потрапив на камери відео- та фотооператорів. Господар паризького саміту Емманюель Макрон позбавив Зеленського цієї формальності – всі лідери вийшли з-за куліс Єлисейського палацу разом і одночасно всілися за круглим столом перемовин.

 

У попередні роки самого лише рукостискання Президента з російським лідером вистачало для того, щоб в інформаційному просторі України почали розливатися потоки "зради" на теми здачі українських національних інтересів Росії та зневажання пам'яті вбитих. Морока з рукостисканням оминула чинного Президента – втім, вночі він і сам визнає, що тиснути руку Владіміру Путіну йому не противно. А загальні акценти зі саміту "Нормандської четвірки" дозволили ще вночі згорнути табір протесту на вулиці Банковій у Києві, встановлений навперейми гіпотетичній капітуляції.

 

 

Перша несподіванка "нормандської" зустрічі – вона завершилася більш-менш вчасно. Переговори лідерів у попередні роки кратно перевершували передбачений реґламентом хронометраж: для прикладу, під час боїв за Дебальцеве Владімір Путін розтягнув дискусію на 16 годин, паралельно здійснюючи атаку на Збройні сили України на полі бою.

 

Понеділкові ж переговори Володимира Зеленського, Емманюеля Макрона, Анґели Меркель і Владіміра Путіна у чотиристоронньому форматі тривали трохи більше трьох годин, як і обумовлювалося сторонами. Втім, Зеленський із Путіним мали і годинну двосторонню розмову.

 

Нам іще належить перевірити, про що може свідчити така часова впорядкованість. Може, співрозмовники не були такими емоційними, як у попередні роки? Та навряд. Може, не мали про що говорити? Ой сумнівно. А, можливо, сторони лише дійснили акт політичної інавґурації для певних домовленостей, досягнутих іще в попередні місяці? Не виключено, що так. Принаймні одну зі своїх місій – остаточно закарбувати в українському законодавстві "формулу Штайнмаєра" й підтвердити її комюніке на найвищому рівні – саміт a la Macron таки виконав. 

 

 

Згідно з підсумковим документом, опублікованим на сайті Президента України по завершенні саміту, лідери країн "Нормандської четвірки" домовилися про потребу принципового вирішення безпекових проблем на Донбасі, а також про початок політичного процесу залагодження конфлікту.

 

У підсумкових висновках паризького саміту лідери чотирьох країн заявили про потребу невідкладних заходів "зі стабілізації ситуації": розмінування; розведення військ і засобів іще на трьох ділянках; будівництво нових пунктів пропуску; звільнення полонених за формулою "всіх на всіх".

 

Що ж до політичних положень, то "Нормандська четвірка" висловила зацікавленість у досягненні домовленостей "щодо всіх правових аспектів закону про особливий порядок місцевого самоврядування окремих районів Донецької та Луганської областей [...] з метою забезпечення його функціонування на постійній основі". А також – "інкорпорувати "формулу Штайнмаєра" в українське законодавство згідно з версією, узгодженою Н4 та Тристоронньою контактною групою".

 

Зеленський, Макрон, Меркель і Путін поклали місію продовжити переговори на міністрів закордонних справ своїх країн і зовнішньополітчиних радників. Наступний саміт на найвищому рівні має відбутися впродовж чотирьох місяців.

 

 

Чи перейдено "червоні лінії"? Питання з питань!

 

Похвально, що Президент України Володимир Зеленський на підсумковій пресконференції з власної ініціативи назвав низку засад, якими не планує поступатися на шляху до встановлення миру на Донбасі.

 

"Я хочу окреслити низку принципів, яких я ніколи не порушу як Президент України, бо з цим ніколи не погодиться український народ, – заявив Зеленський. – Перше – це неможливість федералізації. Україна – унітарна держава; це незмінна стаття Конституції України та непорушний принцип існування держави".

 

"...ніколи не погодиться український народ" – це, фактично, акт похвали різноманітним протестам, котрі вимагали не допустити капітуляції. Що би не говорили в ОП, цей протест чинив напругу на українських миролюбців під час кількох місяців дискусії щодо виконання "мінських домовленостей". Найбільш улеслива свита даремно збиткувалася з активістів, які сходяться в Києві на якісь віча, з моральних авторитетів, які начебто передчасно складали колективні листи, з хлопців, які їздили на відчайдушну акцію в Золоте й там встрявали у таку смішну – а не марну! – дискусію з головнокомандувачем... Почасти саме цей протест і сформулював позицію Зеленського на цих "червоних лініях". Зрештою, така місія була означена й самим табором протестувальників: вони подавали свою вуличну акцію саме як підсилення переговорної позиції Президента.

 

Другий пункт, згаданий Володимиром Зеленським: "Україна – незалежна, самостійна, демократична держава, вектор розвитку якої завжди обиратиме виключно народ України".

 

Третє – неможливість компромісу щодо Донбасу через відмову від Криму. "Для кожного українця і Донбас, і Крим – це Україна", – наполіг Зеленський.

 

Окрім того, Володимир Зеленський запевнив, що Україна не сприйме перспективи одноосібного виконання "мінських домовленостей". А українці, на його думку, мають заслужене право не вірити словам та обіцянкам іноземних політиків. "Лише конкретні дії будуть підтвердженням готовності всіх до забезпечення миру. Ми зі свого боку готові до виконання домовленостей, але це дорога з двостороннім рухом", – резюмував Зеленський.

 

 

 

Щодо деталей домовленостей, то Володимир Зеленський під час спілкування з журналістами підтвердив: Україна погодиться пролонґувати дію закону про "особливий статус Донбасу". Нагадаємо, раніше Президент обіцяв розробити новий закон, плануючи залучити до співавторства й суспільство, однак наразі йтиметься лише про пролонґацію закону, прийнятого ще за каденції Петра Порошенка.

 

"Цей закон уже є. Ми його продовжуємо, але він тимчасовий – на рік. Мене запитали: чому не на 5 чи 10 років? Я відповів чесно всім представникам: ми не знаємо, що буде через 5-10 років. А один рік – це нормальна пропозиція", – сказав Президент.

 

Зі слів Зеленського, Україна також готова "інкорпорувати" в законодавство і "формулу Штайнмаєра", котра реґулює порядок вступу в силу закону про "особливий статус" у прив'язці до виборів на Донбасі.

 

Загалом же, як розповів Зеленський, найважча частина переговорів – "це вибори і кордон".

 

"У нас із президентом Російської Федерації абсолютно різний погляд щодо передачі кордону і щодо того, коли це можливо... Впевнений, ми повернемося до вирішення цього питання на наступній зустрічі в "нормандському форматі" через чотири місяці", – заявив Президент, додавши, що російська сторона наполягає на буквальному прочитанні "мінських домовленостей" – передача кордону має відбутися аж в останню чергу (тут Зеленський не міг не згадати, що це "заслуга" Петра Порошенка).

 

Зеленський зазначив, що під час зустрічі він наголошував на необхідності виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки та роззброєння незаконних військових формувань.

 

 

 

Пріоритетом же для Володимира Зеленського залишається сфера, з котрої він починав свій переговорний процес із Владіміром Путіним кілька місяців тому, – звільнення поневолених. 

 

"Для мене найголовніша перемога – я з цим їхав – ми домовилися про обмін "всіх на всіх", – сказав Президент. Зеленський сподівається, що обмін відбудеться впродовж цього місяця. "Дуже хочеться, щоб наші громадяни повернулися додому й на новорічні свята були з близькими", – зазначив він.

 

Окрім того, президенти України та Росії вже після завершення чотиристороннього формату розмови мали розмову в складі двох делеґацій. Ключова тема – газ.

 

Власне, самі сигнали із "газового" столу переговорів давали змогу зрозуміти і загальний настрій перемовин, оскільки якраз зниженням цін на газ можна було би "перекрити" невигідні політичні поступки. Отже, якщо угоди немає, це означає, що певні російські вимоги потрактовано офіційним Києвом як неприйнятні.

 

Публічно Володимир Зеленський фактично відтворив позицію "Нафтогазу": Україна прагне довгострокового контракту на транзит російського газу, водночас вона не відмовляється від боргу, встановленого Стокгольмом, – хоча готова прийняти борг у формі газу, а не банкнот.

 

"Ми домовилися продовжувати домовлятися", – резюмував комерційний директор "Нафтогазу" Юрій Вітренко. І це, мабуть, найкращий коментар до переговорів "Нормандської четвірки" загалом. Переговори триватимуть, і твердий залишок, ясна річ, осяде аж із часом.

 

Основним випробуванням для стійкості президентської позиції будуть конкретні умови і вимоги щодо виборів на Донбасі. Бо ж очевидно: не для того Німеччина й Франція стояли на "формулі Штайнмаєра", щоб пропхати її в закон лише як оздобу. Далебі: ця формула кричатиме про потребу провести вибори, і згодом Володимиру Зеленському згадуватимуть її так самісінько, як він Петрові Порошенку згадує "Мінськ-1" і "Мінськ-2".

 

 

Підбиваючи підсумки переговорів, канцлер Німеччини Анґела Меркель зазначила, що офіційна Україна демонструє належну політичну волю для досягнення миру. Пані Меркель, зокрема, привітала згоду вкласти в українське законодавство "формулу Штайнмаєра".

 

"Цієї волі нарешті не бракує, і ми абсолютно реалістично бачимо вирішення цих проблем", – оцінила канцлер Німеччини.

 

"Я сподіваюся, що і наша зустріч, і двостороння зустріч між президентами відбулася для блага всіх", – сказала Меркель.

 

Президент Франції Емманюель Макрон похвалив Володимира Зеленського за політичну мужність і рішучість.

 

"Це допомогло відновити довіру на взаємних засадах", – охарактеризував він.

 

...Насамкінець – іще раз про рукостискання. Вночі після завершення саміту Володимир Зеленський заявив у розмові з журналістом "Європейської правди", що не переймається з приводу протокольних привітів. Зеленський підтвердив, що він резиґнує з того, аби називати Росю "аґресором".

 

"Що стосується того, як, кого і що називати. Це немов питання: "А ви будете говорити "добрий вечір" президенту Росії?", "А ви будете сідати з ним за стіл?", "Будете тиснути руку, стояти поруч на фотографуванні?". Нам з вами потрібен результат. Якщо наша задача приїхати і в когось плюнути – то навіщо їхати і домовлятися? А якщо є наша задача, то нам потрібно знаходити такий формат діалогу, який буде більш-менш коректним", – сказав Зеленський.

 

 

Чи аґресор перестає чинити аґресію, якщо його перестати називати "аґресором", – питання майже таке саме, як те, чи в роті солодшає від слова "халва". Але Зеленський на таку фігуру згоден.

 

Володимир Зеленський, до речі, так і не поділився своїми спостереженнями щодо розмови з Путіним. Перед самітом "Нормандської четвірки" Президент України казав, що йому буде досить подивитися в очі візаві за столом переговорів, щоби зрозуміти, чи той хоче миру, чи війни. Ну і що було там, в тих очах?

 

10.12.2019