Подробиці майбутного статута для Галичини, які ми, за польською пресою, подаємо на иншім місці є того роду, що в кожній українськім серці на многострадальній, кровю политій нашій землі, вони навіть після побіжного розглянення мусять викликати пристрастний, однодушний крик обурення й протесту. Щоправда вістки ще не є автентичні й точні. Може бути, що офіціяльний текст договору держав коаліції з Польщею, якого змістом буде само названий статут в дечім змінить убійчі для нас його постанови. Але певне, що на загал скелет статута останеться незмінимий.

 

Без огляду отже на наше засадниче становище в справі державної долі коханої над усе в світі батьківщини, становище, яке український народ Галичини висловив кровю й трупами найкращих своїх синів, позитивним ділом істнування своєї державности, й опісля спартанським героїзмом супроти кровожадного канібалізму ворожого наїздника, а яких не може вирвати з карт нашого історичного буття жадна людська сила, й які стоятимуть перед очима світа немов полумінний стовп вічного нашого протесту проти брутального насильства над нашою невмірущою волею до самостійного державного життя в купі з нашою Великою Вітчиною, — без огляду, кажемо, на все це дороге й безсмертне доконане нами, громадянський обовязок наказує нам і розглянути блище ті правно-державні форми, в яких прийдеться нам з ласки лицемірних, сліпих й злих панів світа коротати свій вік в найблищих літах.

 

Які вони? Польща дістає мандат управи Східною Галичиною на 25 літ; після упливу цего часу, про дальшу долю краю вирішить Ліґа Народів. Значить: наш основний прінціп самостійности потоптаний ногами. Так само не церемонилися представники коаліції на мировій конференції в Парижі з другим нашим основним домаганням: об'єднання в одно державне тіло нашої цілої етноґрафічної території на землях бувшої австро-угорської монархії. Повіти чесанівський, східна частина ярославського, цілий перемиський, цілий добромильський, ліський, сяніцький й вся Лемківщина відірвані від свого матірного пня. Беручи за основу відомі скрупулятні статистичні обчислення проф. Др. М. Кордуби (Теріторія й населення України, Відень 1919) тратимо тим способом на річ Поляків 8.367 кв. км. землі враз з 415.000 нашого населення й в тім числі такі чисто українські повіти як Перемишль (52.4%), Добромиль (64.0%) й Лісько (76.3%). Історичний город Перемишль втрачений. Віковічний звязок перемиської катедри з епархією розірваний.

 

Ціла проча Східна Галичина має творити автономну область з власним соймом й правительством. Смертельна небезпека для нас лежить в тім, що нема поданого систему виборчого права, на основі якого мають відбуватися вибори до цего законодатного тіла, а так само клявзулі чи й кілько разів до року має відбуватися соймова сecія. Знаючи випробовану польську практику у виборчих злодійствах, можна надіятися, що Поляки накинуть Східній Галичині якийсь дивогляд, в котрім будуть старатися здобути для себе по змозі найбільшу чисельну силу, й крім цього — в разі потреби — оставити сойм без впливу шляхом протизаконного нескликування чи замикання сесій.

 

Компетенція сойму дуже ограничена. Bсi головні справи — в роді: фінансових, торговельних, комунікаційних, промислових і нафтових віддані соймови у Варшаві.

 

Урядова мова в краю подвійна й нема ґарантії для наших прав у внутрішнім урядуванню та зносинах з другими урядами.

 

Слід також не забувати, що головні діли адміністрації, отже: — політична й поліційна цілком виняті з під компетенції сойму. Себто — над українським населенням й далі панувати ме польський староста й польський жандарм. Загалом в краю буде страшний урядничий дуалізм, який Польонія напевно оберне з брутальною безоглядністю проти нас.

 

На чолі краю стоїть польський намісник з прероґативами короля. Він має право vet'a проти соймових ухвал, він іменує міністрів, що йому підлягають посередно й цілий штаб "директорів", що підлягають вповні (останнє треба — розуміється — розуміти для т. зв. загальних, отже найголовніщих справ). Так само вивернена до гори дном принята в цілім культурнім світі засада судейської независимости. Судіїв іменує начальник держави на внесок намісника. Можна отже уявити собі, як буде виглядати в Східній Галичині ославлена польська "справедливість".

 

Неоціненої ваги для краєвого господарства давні австрійські домени (копальні) й ліси, усе зрабований на нашому народі колишний його національний скарб — відданий Полякам.

 

Мізерне буджетове право ограничене клявзулями, які не дозволять соймови на раціональну й справедливу фінансову господарку. В практиці вийде таке, що всі кращі податкові джерела використає Польща, виссе й знищить наш народ, віддаючи нам в заміну багно непопулярних "додатків до податків."

 

В справах освіти намісниківське veto Поляки будуть напевно інтерпретувати в цей спосіб, що старатимуться звести до зера всі зусилля сойму, які він схоче підприняти у напрямі орґанізації й будови українського народного, середного, фахового й вищого шкільництва. Для розвою нашої духової й матеріяльної культури це нечувана небезпека; страшніща може за всі другі.

 

Так само дивоглядом в одиноко в своїм роді право рекурсу до Ліґи Народів зі сторони польської шляхти на випадок, колиб сойм забрався до переведення пекучої земельної реформи.

 

А вже хиба ніхто зі здоровими змислами не припустить, аби український громадянин міг служити у польськім війську, носити польські емблєми, слухати польської старшинської команди, чи може навіть битися під польськими прапорами. Під цим оглядом світоспасаєма коаліція позволила собі на жарт, який супокійно можнаб назвати безглуздим, якби він не був такий кровавий.

 

Загалом: — твір державної мудрости напів з коаліції є мертворожденним гомункулюсом, який кине нашу країну у вир довголітної, смертельної боротьби до останного віддиху й останної каплі крови. Поляки нехай не ворожать собі щастя з него для своєї "ойчизни." Проти прінціпіяльних й всіх других горрендальних постанов статута вже зараз мусить піти завзята, безпощадна боротьба усіх верств нашого народу. Фарисейське "обурення" політиків у Варшаві нехай не збуджує в нас пустих злуд й надій. Головно не сміємо спускати з ока домагання прилучення до нашої области зарезервованих у сан-жерменськім договорі українських частин Буковини (lV-ий розділ, арт. 49).

 

І ще одно. Коли на берлінськім конґресі в 1878 р. Бісмарк вщасливив був Австрію даннєвим дарунком Босни й Герцоґовини, він у 2-ім томі своїх "Думок й Споминів" висловив побоювання, аби цей австрійський набуток не стався бочкою пороху, яка в консеквенції розсадить Австрію. Припущення старого пруського ґенія, як бачимо, виповнилися на волосок. Австрія заанектувала Боснію й Гердоґовину, але викликала через це світову війну й розлетілася в ній у дребезґи.

 

Маймо отже надію, що на випадок удержання рішення коаліції, подібна доля спіткає й Польщу. Вона вхопила окровавлену українську кість та ця кість стане її у горлі й задавиться нею дикий польський наїздник.

 

Український прапор

 

05.12.1919