Перед тижднем помістив я в "Дѣлї" розправу про повстанє назви Бойків, вказуючи на кельтицкій єї початок. Мимохіть вже тодї, при писаню, насунули сь менї деякі гадки загальнїйшого значеня, на котрі рад-би я тепер звернути увагу.

Єсть то безперечно неприродний появ, що про справи, дотикаючі старинної исторії Галичини, ми часто довідуємо ся аж за посередництвом инших Славян. Оно так стало ся і з вісткою цїсаря Константина про край "Боіки" і про мешкаючих в нїм колись-то Білосербів. Ческі учені, Дубровскій і Шафарик, перші виказали, що цїсар Константин при назві "Боіки" мав на думцї не Чехію лиш Галичину, і они взивали місцевих, т. є. галицких слїдителїв старини, щоби будучи близше обзнакомлені з своїм краєм, пояснили від себе неодно, що Чехове в віддаленю приходить ся нелегко зрозуміти. І як відповіли ми на ті зазиви?

"Для чого галицкі Серби і Хорвати називали ся білими?" питали Чехи у Галичан, і не одержали на те і доси одвіту.

"Котра Висла в Галичинї (Висла, Вислока, Вислок) звати ся могла Дичкою?" знов запитали Чехи у Галичан. І повторила ся та сама исторія, — одвіту ми не дали, навіть не силувалися на які-будь дослїди.

"Чи край Бойків в старину не обіймав більших просторів, як тепер?" в-трете запитали Чехи. І на те не було відповіди з Галичини.

Сербскі і хорватскі историки також відносять правітчину свого народу до Галичини, а не можуть від нас дізнати ся близших вістей про колишній осїдок своїх предків. Тота байдужність супроти старинної исторії Галичини і нам виходить часто на лихо, бо позбавляє нас певнїйшої керми і опори в народнім житю, не дає розвинути ся провідним, на свойских засновах витвореним гадкам і чинить нас подібними до корабля, що ним мече вітер по непевних водах...

Але вернїм до питань, котрі Русинам поставили Чехи.

1. Котра часть Галичини звала ся Білою землею?

Я вже згадував давнїйше, що Вислу Русини називали Білою Водою, а те саме значенє прислугувати мусїло і рікам Вислока і Вислок. В старину від рік ишли і назви племен, а з того виходило-би, що Білою землею звала ся колись у нас вся просторонь межи Сяном а Вислою. Придаток "Білий" для означеня жителїв на згаданій просторони розповсюднив ся, як думаю, головно в III. і IV. віцї під впливом пануючих в Галичинї ґерманьских Ґотів. Перша часть фіньского слова Vis-ula пригадувала своєю вимовою старонїмецке Wiz, з котрого утворило ся нинїшне нїмецке weiss (білий). Вислу називали Нїмцї "білою" (в латиньских текстах Alba Viscla), тай самі Ґоти при наших Вислах звали себе в III. віцї Visi¹⁾. Навіть фіньских Visi, у Нестора Весь, називано білими²⁾, а те пониманє удїлило ся також Русинам, як видно з Нестора, котрий фіньску Весь уміщає при "Білім" озері³⁾. Виходить зі всего, що при трех Вислах в Галичинї дїйстно була колись Біла земля і що лиш в тій земли мешкати могли згадані цїсарем Константином Білохорвати і Білосерби.

2. Висла або Дичка.

Цїсар Константин каже, що Висла, звана також Дичкою⁴⁾, перепливає край Білосербів. Сербске слово "дичка" означає "малий сан, мале достоїнство", а Малим Сяном могла бути тілько ріка Вислок, лїва притока Сяну.

Назва Сан означувала ріку сановиту, поважну, маєстатичну — Серби лиш на свій лад, але в тім-же значеню, перейменували нашу ріку. В старину часто лучало ся, що назви рік і народів перетолковувано з одного язика на другій. Ґеоґраф Птолємей з II. віку ріку Сан зове з-грецка Аксіакес⁵⁾, очевидно тому, що грецке "аксіа" означає "сан, достоїнство, повага". Так само називано жителїв наших борів (Медоборів) з-грецка Певкинами, наших Загорян (жителїв з-над ріки Горинь) з-латиньска Трансмонтанами і т. д.

3. Де находив ся край "Боіки"?

Серби витиснули Бойків і самі заняли их край. Таким чином первістним осїдком Бойків були-би в нашім краю сторони на захід від Сяну, а не бойківскі гори. В ґеоґрафії Птолемея межи Пенїнами а гуцульскими горами не наводять ся Бойки, лиш Бесси⁶⁾, трацко-славяньске племя, що слїд свого колишнього пробуваня в наших горах лишило в назві Бескидів⁷⁾.

В сусїдстві Пенїн наводить Птолемей племя Σαβώκοι⁸⁾. Шафарик догадував ся, що читати треба "Санбоки" в значеню "жителї з над берегів Сяну". Єсли ся догадка правдива, тодї в Санбоках можна би добачити перших наших Бойків, жителїв згаданого цїсарем Константином краю "Боіки".

Бойки, витиснені Сербами, осїли в краю колишних Бессів. Повторили ся у нас ті самі відношеня, які бачимо і деинде в часї вандрівки народів: — одні народи витискали других з свого осїдку. Здає ся, що наші Бесси переселили ся в придунайскі сторони, бо там знає их исторія з ІV. віку по Христї. Одна часть Бессів осїла в задунайскій римскій Мезії і приняла віру Христову; их епископом був св. Никита. Друга часть наших Бессів поселила ся, як видно з дохованої назви, в долїшній части нинїшньої Бес-Арабії⁹⁾, в так званій колись "пустини Ґетів".

_______

Скінчаючи свої уваги про повстанє назви Бойків, винен я на сїм місци спростувати недокладність, з якою, обговорюючи язикові виводи проф. Верхратского, навів я в однім місци єго слова. Проф. Верхратскій бойківске вираженє "ба" поясняв через "так" — не через "а навіть", як то мною через недогляд подано.

¹⁾ Scriptores historiae Augustae, vol. II (виданє Берліньске з р. 1864) ст. 126. — Пізнїйше Ґоти з над Висли стали себе називати Visigothi, з чого утворила ся з часом назва Westgothen.

²⁾ Назву Весь толковано на латиньске через Albani (Mullenhoff, Altertumskunde, т. IIІ ст. 18).

³⁾ Племя Весь, заким осїло при Білім озері, мусїло якійсь час перебувати в земли, що зовемо тепер Білою Русею. Найдавнїйшим осїдком Веси були, здає ся, сторони при трех Вислах в Галичинї.

⁴⁾ От. Петрушевич зам. Дичка читає "Лїцька, Лїшска, Ляцка" — поправка надто довільна і неимовірна.

⁵⁾ Ptolemaei Geographia, lib. III cap. 5 §.18.

⁶⁾ Назва того племени утворила ся з назви трацко-славяньских жерцїв-віщунів, званих бесами або бісами. Святинями, при котрих служили ті беси, були наші так звані болди, головно болд в Поляници (Бубнищи) коло Болехова.

⁷⁾ Бесси належали до народности Ґетів. Як жителї Пенїн звали ся в старину Πιενγΐται, жителї з над Днїстра Τυρανγΐται, так і властива назва Бессів була Βεσγΐται. З тої назви утворило ся теперішне вираженє Бескити, як то доси часто говорять, або Бескиди.

⁸⁾ Птолемея Ґеоґрафія, кн. III гл. 5 §.20.

⁹⁾ Бессарабію зове наш люд також Бісовою Арапією. Назва пішла від Арпів (Αρπιοι), котрих Птолемей наводить побіч Днїстрових Ґетів і Брітоляґів. Так Арпи, як і Брітоляґи були римскими кольоністами; з назви Брітоляґи утворила ся з часом назва Берлади (Берладске княжество обіймало нинїшну полудневу Молдаву).

[Дѣло, 05.12.1894]