Твір Віталія Левуна переміг у літературному конкурсі «Крилатий Лев». 6 грудня  у презентаційній залі Львівського Інституту Народознавства, що на проспекті Свободи, 15, відбудеться Церемонія нагородження лауреатів IV Міжнародного літературного конкурсу рукописів прози «Крилатий лев – 2019», а також представлення книжок переможців.

Проза Віталія Левуна (Віталій Опанасович Прилипко) належить до дуже особливого виду у нашому літературному ландшафті. Енергія цього письма народжується в темних архетипних водах минулого, вона несе глибоку таїну і відгомін стукоту упокоєних сердець, таїну дихання цього масного чорнозему, просяклого кров’ю та всіяного білою кістю лицарства. У ній чутно посвист степового вітру, що чіпляється за плечі кам’яних баб, і ця дивна та заворожлива музика — нерукотворна ода радості нашого буття. Тут дні наступають коліном на груди та тішать материною ласкою — все, як у житті, без фіґлярства та підлещування.

Корпус творів Віталія Левуна належить до високої естетики києво-житомирської літературної школи. А сам він стоїть у шерезі сильних імен нашої літератури, де по праву та по ліву руч біля нього Валерій Шевчук, Євген Пашковський, В’ячеслав Медвідь, і врешті замикає цю шерегу Ігор Скрипник. Химерний світ важких та барвистих доріг, що проходять їхні герої, розширює межі реальності, дає змогу побачити цей світ згори, розпростертися над ним та відчути медове сяйво кожного вечірнього вікна, кожної хати, розсип волосся молодиці, яка вичісує його перед сном, крик дитини, розпач та силу приречених у розстрільній камері, голоси мертвих та долі покалічених, дихання втікача-юнги десь глибоко в трюмі, під ватерлінією. Мартін Гайдеґґер у своїй роботі «Ніцше», роздумуючи про ідею епосу, сказав приблизно так: «Щойно людину, котра споглядає буття, це буття захоплює, вона піднімається над собою, ніби розпростирається між собою й буттям та опиняється поза собою. І ця піднесеність-над-собою та рух від-себе, а також залучення самим буттям і є έρως». Це мандри поза межами плоті — вільні, чутливі та сліпучо-вглядливі. Герман Мелвілл не помилявся, коли казав: «Тіло моє — це тільки оселя мого кращого єства».

Віталій Левун пише свій роман технікою «потоку свідомості», і що важливо, ці експерименти, ці довгі речення-спрути, що розповзаються та хльоскають, наче батіг козацького полковника, — вони не запозичені. Його скрупульозна увага до мови ніби звільняє її від конвенцій, підкорення та соціального абсурду, що глибоко вжився в тіло нашої мови та повсякчас вистрибує звідти клішованими мертвими фразами. Віталій Левун звільняє мову, знімає фільтр між світом і людиною, і вона стає безпосередня, немов у дитини, що вперше зустрілася з цим життям і хоче назвати його. Врешті «Сни» Левуна стають очищенням від абсурду, а тому й звільненням від смерті, яка ступає за кожним назирці, бо коли ми заходимо в цей роман, у його простір, їй уже годі туди зробити крок, бо там панує життя. Його проза протистоїть підкоренню, яке дає кожна система, що осідає на дні мови та вистрибує звідти повсякчас, коли людина говорить про секулярні речі. Левун своїми експериментами ламає це замкнене коло мови, виборсується з нього, стаючи ногами на добротний ґрунт міфу та традиції. Він не йде за комерційним успіхом, порушуючи всі настанови та сподівання більшості сучасних авторів. І цим він спромігся на бунт, на бунт Гамлета, який розтинає мовою поверхню реальності.

P.S. За інформацією голови журі Олеся Дяка, у конкурсі «Крилатий лев» взяло участь близько сотні письменників. Відбір рукописів обговорювався у декілька етапів. Голосування проходило анонімно. До складу журі цьогоріч увійшли письменники,   критики, видавці, зокрема, Юрій Коваль, Василь Стефак, Надія Мориквас, Богдан Смоляк, Богдан Пастух, Олег Фешовець. Лауреатом першої премії та спеціальної відзнаки видавництва «Астролябія» став Віталій Левун (Київ) за повість «Сни увіч проти вербної неділі». Друга премія і спеціальна відзнака часопису «Дзвін» присуджена Олександрові Стусенку з Вінничини за повість «Розчинення в Хармсі». Володарем третьої премії і спеціальної відзнаки інтернет-видання «Річ» став письменник Володимир Карачинцев (Львів) за рукопис художньо-філософських есеїв «Смисли восьмого дня». Диплом і спеціальну відзнаку «Сеньйор», яка присуджується кращому серед знаних майстрів слова – отримав львів’янин Зіновій Легкий за роман «Розплата». Дипломантами конкурсу також стали: Дмитро Литвиненко з Києва за роман «Маятник у формі серця» (він же отримає і спеціальну відзнаку для молодих авторів), Наталія Смирнова з Кропивницького за роман «Подаруй мені світло»,  Сергій Зінченко з Кривого Рогу за роман «Сліди на тілі воскресають», Олександр Басанець (с. Бузівка, Магдалинівського р-ну Дніпропетровської області) за рукопис історичної повісті «Утрачені скарби»,  львів’янин Степан Орищин за роман «Гуртожителі», киянин  Володимир Германов за роман «Завтра почалося сьогодні».