Вперше вчені проаналізували, чому у багатьох членів Габсбургової династії випирала вперед нижня щелепа і нижня губа, – причиною був інцухт. Адже дослідження засвідчують: ця риса лиця була зумовлена не домінантною, а, ймовірно, рецесивною ознакою, яка проявляється лише тоді, коли обоє батьків наділені нею та успадкували її. За інцухту це трапляється дуже часто, пояснюють науковці.
Карл І Іспанський і Маргарита Австрійська – Габсбурги, що наділені виразними сімейними рисами обличчя: підборіддя, що виступає вперед, випукла нижня губа і ніс, що звисає. Зображення: historisch.
Упродовж 500 років Габсбурги були наймогутнішою династією Європи – вони правили Іспанією, Португалією, Австрією та Угорщиною, деякі з них ставали імператорами Священної Римської імперії. Типовою для цього сімейного клану була не лише могутність, а й зовнішність: у більшості Габсбургів нижня щелепа та губа випирали вперед, кінчик великого гачкуватого носа подавався вниз.
Але чому? Очевидно, «Габсбургова губа» вказує на генетичні задатки: мусила б бути одна або кілька генетичних варіацій, які надавали Габсбургам цю комбінацію слабо вираженої верхньої щелепи і сильної нижньої, що випирає. Сперечалися, чи це лише домінантна успадкована сімейна ознака, чи результат кровозмішання, позаяк Габсбурги часто вступали в шлюб зі своїми родичами.
Інцухт мав би місце, якби «Габсбургова губа» була зумовленою рецесивними генами. Така ознака розвивається тоді, коли дитина успадковує певну генетичну варіацію одразу від обох батьків. Проте чи типова форма обличчя Габсбургів означає домінантні чи рецесивні гени, дотепер було невідомо.
Зараз вчені на чолі з Романом Віласом (Roman Vilas) з Університету Сантьяго-де-Компостела змогли знайти відповідь на це питання. Вони дослідили, на користь якої форми спадкування свідчать відносини спорідненості та вигляд Габсбургів.
Для цього науковці спочатку виявили 15 чоловіків та жінок з династії Габсбургів, у кого типові риси обличчя були найсильніше виражені. Для цього вчені попросили десятьох досвідчених щелепно-лицевих хірургів класифікувати 66 портретів цих осіб за 18 анатомічними критеріями. Врешті цю класифікацію застосували щодо генеалогічного дерева Габсбургів. Проаналізувавши зовнішність 6 000 Габсбургів з 20 поколінь, учені визначили, як пов’язані рівень спорідненості, інцухт і розмір губи.
Результат: між Габсбурговими рисами обличчя та рівнем інцухту носіїв цих рис проявляється статистично виразний взаємозв’язок. Згідно з даними, «Габсбургова губа» була найвиразнішою у членів сім’ї по тій лінії, де було багато шлюбів між родичами. «Так ми вперше виявили, що існує позитивний зв’язок між інцухтом і рисами обличчя Габсбургів», – сказав Вілаc.
До Габсбургів з найвиразнішим «сімейним лицем» належали: імператор Максиміліан І, що помер 1519 року, його донька Маргарита Австрійська, його небіж Карл І Іспанський, правнук Філіп І (король Іспанії) й іспанський король Карл ІІ, що помер 1700 року. Понад 200 років ця типова форма лиця зберігалася у надто виразній формі – в результаті кровозмішання.
Це надає також перші свідчення про генетичну підставу «Габсбургової губи». На думку Віласа та його команди, рецесивне спадкування було б вірогідним поясненням того, як Габсбургові риси обличчя переходили від покоління до покоління. В результаті інцухту ці риси проявляються надто часто, адже нащадки отримують ген від обох батьків, а з ним – і типову форму обличчя.
Все ж науковці наголошують: даних досі недостатньо, щоб відкинути інші зумовлені інцухтом ефекти. Для цього потрібні наступні дослідження, кажуть Вілас і його колеги.
Цей бюст Карла ІІ Зачарованого демонструє виразно «Габсбургову губу». Зображення: Robb /CC-by-sa 3.0.
Nadja Podbregar
Inzucht prägte das Gesicht der Habsburger
Taylor & Francis Group, 2/12/2019
Зреферуала С. К.