Соняшник.

 

У кожнім краї символом є квітка

Яка стає окрасою садка:

У Англії маленька маргаритка,

А у французів лілія струнка.

 

Черешня й хризантема у Ніпоні

(Вони війшли в його казковий міт),

І викоханий в теплому підсонні

В Єгипті лотосу пониклий квіт.

 

А на Вкраїні — соняшник. У гурті

Квітчастому, над морем мальв, жоржин,

Лукавих чорнобривців і настурцій

Самотньо пнеться він до височин.

 

О Дажбогів пишний, високий квіте,

Що день по дні вбираєш літній жар.

Щоб над ланами радісно ряхтіти

І виплекати нам зернистий дар!

 

Свій повний диск до вечора від ранку

Ти повертаєш сонцеві услід,

Мов лицар, в небі стежачи коханку,

Ввесь час, вітаючи, підносить щит.

 

То ти на схід, на південь, то на захід

Скеровуєш, — премудрого творця

Химерний і вибагливий винахід, —

Свій жарко-пломенистий круг лиця.

 

Ясного Хорса квіте золотий,

До сонця обертаєш чоло смагле

І стежиш пильно слід його тривкий!

 

Нехай тебе пожарами спалили й

Драконій засів сіють на полях,

А ти — тягнись до горнього світила,

Зори, зори вогнистий в небі шлях.

 

[Земля, 26.11.1944]

26.11.1944