(На спомин неволі і праці на Домбю.)

Коли Вам біль наляже груди,

А ум огорнуть сум, печаль,

Ви киньте слово поміж люди,

А щезне біль, і щезне жаль.

Бо Ваше слово у неволі

Пробєся навіть крізь тюрму,

Звістить нещасним подух долі,

Розжене тоску і тугу.

Тоді і Вам спочинуть груди,

Де досі крились біль, печаль,

Лиш киньте слово поміж люди,

А щезне біль, і щезне жаль!

Домбє, дня 4. VIІ. 1919 р.

[Український голос, 23.11.1919]