англійська римо принстонської осені
я дякую за дах і за запросини
за павичеве пір’я й клей павучий
провінцію книжкових шаф й цитати
коли Боб Дилан з піснею цикади
співзвучний – і поводиться як учень
це він співає про цикад і Принстон
які з’являються на мить – та прісно
залишаться в неточних римах мови
по кампусах – в бібліотечній тиші
вони в книжках – в землі – він їх напише
укривши снігом і листком кленовим
з дахів покритих паперовим воском
із поетичних книг з якими тоскно
тримається мій голос в мікрофоні
коли в театрі блимають софіти
як крила що не вміють лопотіти
як дихавишний клапан у тромбоні
коли Малдун розказує що Ларкін
був глухуватий що тримався лавки
і рими – схоже збитої з дощок
поезії англійської – що нею
з в’язкої маси він рядки посклеював
й зв’язав вузли із жовтого дощу
так чутно як прибори з мельхіору
накришать нам повітря – і з-над двору
який оточує самотній Palmer House
проллється дощ над Принстоном й лугами
ми знаємо – ми мовчимо – це з нами
ця мова шерхувата і ріпава
якісь фраґменти навколишніх селищ
яких ніким насильно не заселиш
річки для водопою – дощ для рими
сполученнями гайморових пазух
і рима – як орлиний гострий пазур
закріпить вірш – і дах його з дверима
платани вкрито в обладунки мантій
акумулятор відсирілий в авті
заводиться не зразу – в кілька спроб
поезія тримається на милицях
неточна рима точно не помилиться
як вказівник на північ на Нью-Йорк
