Українці і Українки! Братя і Сестри — ці, що Вас доля вигнала з рідкої країни шукати за морем талану як і ці, що Вас українська мати видала на світ як кров з крові і кість із кости українського народу так, далеко, за широким морем, в просторій Америці — послухайте голосу роспуки, що несеться до Вас за море з широкополої, кровю і пожаром залитої України, відкрийте вразливе вухо для цього серце розриваючого ридання, що пливе до Вас, за Океан з грудей многострадальної, замученої і закатованої Галичини та Холмщини.

 

Братя і Сестри в Америці! Ви, що працюєте в чорних челюстях пенсивельських майнів чи в огненних печах Карнеджія, що потом зливаєте плантації полудня чи степи заходу, що плугом краєте канадійську цілину або корчовиско пралісів Парани, вислухайте нас!

 

Ваш рідний край Галичина і Холмщнна, де Ви лишили рідні хати і рідні душі, де могили Ваших дідів і прадідів, де Вам і Вашим матерям співано тужливу українську колискову пісню, де Вам грали радісно великодні дзвони рідних церков, де Ви гордо ступали під шумом січових та сокільських прапорів — у страшній, невисказаній недолі, — у безмежнім, безпривітнім горю.

 

Нахабний сусід, ненаситний ворог огнем і мечем найшов на нашу країну, з чужою, а в цій числі і американською помічю, зломив нашу геройську, в своїй посвяті незрівнану армію, випер її поза Збруч, закував в тяжкі кайдани Ваш рідний народ, посіяв страшним горем Ваш рідний край!

 

Брати і Сестри! Сотки сіл лежать в попелищах зрівнані зі землею, а сотки тисяч людей, жінок, старців і діточок, блукають наче беззахістна звірина під голим небом, живе у земних норах, гинуть масово від холоду, голоду, тифу, червінки і холєри. Тисячі людей, чоловіків і жінок, молодців і старців, навіть малих дітей, згинули помордовані озвірілим, одичілим, кровожадним ворогом, і десятки тисяч сиріт остали без куска хліба. Чверть міліона — чуєте! Чверть міліона — свідомих селян, міщан, робітників, жінок, студентів, священиків, ітд. між тим і 70—80-літних старців та осмилітних дітей пігнав ворог у неволю, в страшні табори інтернованих та у підземельні казамати, якими засіяна ціла Польща, де вони, ці нещасні мученики за Україну гинуть з голоду, побоїв, ран, знущань, нехлюйства, холоду та хоріб. Найдикша уява не здумає цих мук, які ці мученики терплять в польській неволі за це тільки, що вони свідомі Українці, що їх сини служать в українськім війську, що вони бажали волі рідному краєви.

 

Братя і Сестри! А до цих політичних переслідувань долучив ворог економічне винищування нашого народу. Є сотки сіл де нема одного коня, одної корови, ні одного воза. Є цілі повіти, де нема чим обсіяти піль, де все жниво Ляхи на пни скосили, де тепер уже люди живуть корою дерев. Всіх українських робітників, залізничників, почтовиків видалено від праці, лишено на голодову скерть! Українську інтеліґенцію, що не хотіла присягати польському урядови, вигнано зі служби і лишено без кусника хліба у роті.

 

І духово нас хочуть убити. Українські школи і ґазети замикають, учителів і редакторів держать по тюрмах, українських студентів і студенток виключено цілком від участи у львівських вищих школах. Около 1000 українських священників арештовано і вивезено, а церкви стоять замкнені. Всі читальні, Січи і Соколи замкнено. Українські бібліотеки і друкарні переважно понищено!

 

Братя і Сестри! Галичина і Холмщина загибають в страшних обіймах лукавого сусіда зі Заходу. Bони потребують помочі. Перш за все помочи проти голоду і хоріб, помочі для вдержання людей, що стоять над своїм відкритим гробом, при життю!

 

Братя і Сестри! Американські Українці! Вас доля щадила через час усеї війни, тоді як Ваша рідна країна весь час була стовковиськом ворожих військ: Мадярів, Австрійців, Москалів, Німців, Турків та Поляків, тоді, як вона перерізала поперек сотками глибоких стрілецьких ровів, подіравлена paз враз вирвами гранатів, і перепоясена на десятки миль плотами кільчастого дроту, тоді, як вона облита кровю, засіяна кістками, засаджена могилами, засипана румовищами і попелищами, Вам доля не дили спізнати страшних досвідів війни, — тоді як Ваш рідний край від шести літ загибає в страшних судорогах між життєм а смертю. Поспішіть-же рідному краєви, своїм рідним селам, своїм матерям і батькам, жінкам і мужам, братам і сестрам, своїм діточкам, яких Ви лишили в краю, своїм рідним, з якими Вас вяже ця сама кров і ця сама мова — підмогою! Скинтеся кожен і кожна бодай по долярови на голову, а це дасть сотки тисяч долярів, що буде вже чималою помічю для Вашої нещасної вітчини! Збирайте датки для жертв боротьби за волю для Галичини і Холмщини, та присилайте їх на адресу підписаного "Тимчасового Українського Комітету Помочі Жертвам Війни" у Відні, VIII, Строціґассе 32. Комітет цей засновано за ініціятивою і під авторитетом Збору пробуваючих у Відні членів Національної Ради Західної Области Української Народної Республіки, а добродійні фонди зібрані цим Комітетам будуть відданi в цілости і безпосередно до розпорядимости "Українського Горожанського Комітету у Львові", що займається несенням помочі жертвам війни у Галичині і Холмщині.

 

Братя і Сестри! Українці! Нехай цей голос о ратунок знайде відчиненими Ваші уші і Ваші серця! Нехай він не полишиться без відгомону в ні одній українській душі за океаном! Нехай Ваша рука простягнетьсмя до рідної Країни із щедрим датком.

 

У Відні, 5. падолиста 1919 р.

 

За "Тимчасовий Український Комітет Помочі Жертвам Війни"

 

Др. Іван Горбачевський проф. університету, і б. міністер-голова — Ілія Семака, б. посол парл. і сойм., член Нац Ради, секретар — Др. Кость Левицький, б. посол і голова Ради Держ. Секретарів — Лев Левицький, б. посол парл. і сойм. Член Національної Ради; — Др. Олександер Марітчак, адвокат і Член Національної Ради; — Василь Струк, Директор "Сільського Господара" у Львові; — Др. Льонґин Цегельський, б. посол парл. і сойм. і б. Держ. Секретар З.О. УНР.

 

Український прапор

 

22.11.1919