Tragulus versicolor, оленець багатобарвний, в'єтнамська миша-олень або срібноспинний оленець – вид, який вважали такими, що вимер. Але виявилося, що деякі екземпляри цих оленцевих мінікопитних тварин ще досі живуть у дикій природі. З допомогою фотопастки у Південному В’єтнамі науковці зробили сотні знімків цього виду, який вважали втраченим. Окрім того, з 1990 року це перші фото ще живих представників цього виду.
Уперше з 1990 року вчені помітили в'єтнамську мишу-оленя у дикій природі. Зображення: SIE/GWC/Leibniz-IZW/NCNP.
Південно-Східна Азія – епіцентр біорізноманіття: зокрема, В’єтнам відомий багатьма видами флори і фауни, що проживають тільки там. Але унікальне видове різноманіття перебуває під загрозою. І причина не лише у деградації тропічних лісів регіону, через яку домашні види опинилися на межі виживання. Ще однією небезпекою, також за масштабами, є браконьєрство.
Отже, захисники природи вважали, що вид в'єтнамської миші-оленя (Tragulus versicolor) став жертвою нелегального полювання на тварин. Представників цього виду найменших у світі копитних, уперше помічених у Південному В’єтнамі 1910 року, науковці востаннє спостерігали майже 30 років тому. Відтоді вид пропав з поля зору – й система організацій Глобальне збереження дикої природи врешті помістила його у список зниклих видів.
Сподіваючись знову натрапити на слід оленця багатобарвного, свої пошуки почала команда на чолі з Ан Нгуеном (An Nguyen) з Інституту досліджень зоології та дикої природи імені Лейбніца. Для цього вони опитали місцевих жителів. І туземці Аннамських гір Південного В’єтнаму свідчили, що бачили мишу-оленя. Там, де такі спостереження зафіксували, науковці розставили фотопастки.
Через п’ять місяців три камери, розставлені у дикій природі, зробили знімки, які втішали: загалом на 275 фото були представники виду tragulus versicolor, який вважали втраченим. Вмотивовані цією знахідкою науковці розмістили ще 29 камер у тій же місцевості – і за наступних п’ять місяців зробили ще 1881 фотографію тварини, що завбільшки з кота.
Це перші знімки сьогодні живих представників виду взагалі. «Незважаючи на свідчення населення, ми не могли бути певні, що нас чекає. Тож я був і здивований, і ощасливлений, коли ми проаналізували зображення фотопасток і побачили сріблясте хутро в'єтнамської миші-оленя, – повідомив Нгуен. – Упродовж тривалого часу цей вид існував лише у наших уявленнях. Підтвердження того, що ці копитні тварини все ще проживають у дикій природі, – це перший крок до того, щоб гарантувати: ми їх більше не втратимо».
Аби більше довідатися про масштаби та стабільність популяції, в майбутньому науковці продовжать дослідження. Поки що вони не знають, наприклад, скільки окремих тварин зображено на знімках і детально як відбувається поширення виду. «Зараз робота тільки починається», – пояснив Барні Лонг (Barney Long) з організації Глобальне збереження дикої природи.
На підставі здобутих знань вчені сподіваються краще зрозуміти біологію та екологію миші-оленя і, ймовірно, ті обставини, що загрожують виду. Адже лише з цими знаннями можна адекватно захищати мінікопитних від повторного зникнення.
«Повторне відкриття в’єтнамської миші-оленя надає нам велику надію на збереження біологічного біорізноманіття В’єтнаму, особливо тих видів, яким загрожує вимирання, – коментує Гоан Мінг Дюк (Hoang Minh Duc) з В’єтнамської академії наук у Хошиміні. – Це заохочує нас і наших міжнародних партнерів інвестувати і час, і зусилля у дослідження та збереження в’єтнамської спадщини біорізноманіття».
Випадок з оленцем засвідчує: інтенсивна співпраця з місцевим населенням може бути ключем до успіху. Адже туземці зазвичай добре знають, що підкрадається до їхнього селища з лісу. Науковці заново відкрили в’єтнамського срібноспинного оленця, але місцеві мешканці ніколи не вважали цей вид втраченим, зауважують Нгуен і його колеги.
Daniela Albat
Ausgestorben geglaubtes Huftier wiederentdeckt
Nature Press/ Leibniz-Institut für Zoo- und Wildtierforschung, 12/11/2019
Зреферувала С. К.
20.11.2019