Використовуймо неужитки

 

Шостий рік війни приносить щораз більші обмеження в кожній ділянці. Зокрема відчуваємо ці обмеження в текстилях. Тому, що бецуґшайни на ці речі сьогодні дуже важко дістати, мусимо самі якось собі радити. З двох старих повитираних і подертих суконок треба робити одну комбіновану, також з старої повитираної спіднички і піднищеної блюзочки можна зробити нову комбіновану. Але крім цих, так би сказати, більших перерібок, потрібно нам жінкам ще інших дрібничок. Наприклад: нової торбини, капців, прикрас до суконки, або блюзочки і т. п. У зв'язку з цим слід переглянути докладно всю свою ґардеробу й у ніякім випадку нічого з цих речей не викидати, хоч би позірно вони видавалися вже до нічого непридатні. Подаємо тут декілька взірців, з яких побачите, що ці на перший погляд непридатні частини нашої ґардероби, (а такі напевно в кожної з вас знайдуться!) відповідно зужитковані, можуть знайти ще своє практичне примінення і крім користи принесуть вам багато приємности. Треба тільки трохи доброї волі і зусилля, трохи комбінаційного змислу чи фантазії і самі побачите, що буде у вас нова торбина й капці та нова прикраса до суконки. Кожна жінка, яка б вона не була, любить мати щось нового, а передусім любить подобатися. Дуже часто нова гарна дрібничка, наприклад: шапочка, нова прикраса при суконці, торбинка, робить більше і краще враження, як нова не надто добре підібрана зачіска чи підмальоване личко. А тому, що й цих дрібничок сьогодні не можна купити, само життя заставляє нас радити собі самим. Недаром каже приказка: потреба є матір'ю винаходів. А врешті, саме штука вміти зробити щось з позірно вже неужиточного. Ми жінки, яким навіть мужчини признають, що маємо більше змислу практичного від них, саме тепер маємо змогу щераз це твердження довести ділом. Як котрійсь з вас прийде якийсь добрий помисл до голови, як зробити щось практичного й нового, то пишіть про це до «Землі», а на сторінках її завжди знайдеться місце, щоб цією новинкою поділитися з усіма читачками. А тепер просимо: до діла!

 

Як самому зробити капці

 

На куснику тектури (картону) або ще краще на куску грубшої матерії відрисовуємо стопи і їх витинаємо. Але така підошва була б затонка. Що ж тоді робити? Є два способи: 1) Старі шматки тнемо на вузькі паски, на кінцях їх зшиваємо й опісля плетемо з них косу. 2) Плетемо косу зі соломи. Тією косою обшиваємо стопу витяту з матеріялу чи картону, починаючи зкраю до середини. Верхи можна робити теж з солом'яної коси, а найкраще пожертвувати на цю ціль кусок матерії з старої спіднички чи чого іншого. Наперед з паперу треба витяти форму, при чому слід уважати, щоб ширина носика верха була дещо ширша від носика стопи. Вузький пасок матерії треба лишити, щоб можна верхи завинути і пришити до стопи. Матерію загинаємо досередини і починаємо обшивати від п'яти. Коли вже пришиємо верхи, можемо боки обкинути кусками волічки з подертого светера чи зимової скарпетки, або попросту звичайним паперовим шматком. До середини капців даємо вклад зроблений з картону і обклеєний куском матерії. На задній частині верха капця можемо пришити вузький довгий кусок матерії, або грубший шнурок, якщо хочемо капці зав'язувати.

 

[Земля, 12.11.1944]

 

Як відновити суконку

 

Підчас щоденної праці, зокрема при господарці чи за фабричним станком, з часом одяг нищиться і не поможе тут навіть найбільша увага. Буває теж, що ненароком поплямиться чи розідреться блюзочка, або суконка. Найчастіше й найскорше нищиться перед. Щоб цьому лиху зарадити, або взагалі, щоб відновити суконку чи оживити її, подаємо тут два взірці практичних прикрас.

 

Перший взірець згори зображує вставку з колірової матерії (може бути і в одній красці). Ця вставка служить саме до відновлення піднищеного переду блюзочки чи суконки. Зроблена вона в формі півкола, однаково велика спереду і з заду, хоча можна її достосувати також і до самого переду. На взірці вставка ця закриває однаково перед і зад суконки. Як легко додуматися, ця вставка є нашита на суконку і зроблена з старої, злапалося б уже цілком знищеної блюзочки. Вставка з-заду є розтята й запинається на ґудзички або на затріски. Ковнірчик розтятий однаково спереду як і ззаду, щоб можна було суконку вбирати через голову. Вставку можна прикрасити ще фальбанкою широкою на 3-4 цм, а довгою приблизно на 1, 65 м. Крім вставки можна з тієї самої матерії зробити й маншети при рукавах. Маншети повинні бути високі на 6 цм і їх можна теж прикрасити фальбанкою.

 

На другому взірці бачимо іншого роду прикраси. Це комірчикова вставка, яку робимо при суконці лише спереду. Щоб цей рід комірчика уштивнити, підшиваємо його грубшим куском матерії й добре запрасовуємо. Подібно робимо й маншети. До тієї ціли надається найкраще матерія в кратку, пасочки, або крапки. Звичайно стосуємо ці прикраси до оживлення темних суконок.

 

[Земля, 26.11.1944]

 

Шапочки без бецугшайну

 

Поки було літо й тепло, не треба було турбуватися за шапочку на голову. Порядно зроблена зачіска, евентуально припнята квітка в волоссі для прикраси вистачали вповні. Але прийшла осінь, а з нею вітри й дощі, як передвісники зими. Треба вбирати плащ і шапочку на голову, бо сама квітка в волоссі не допоможе вже більше.

 

У зв'язку з цим не одній з вас насувається думка чим прикрити голову. Шапочку на бецугшайн важко дістати, ця, яку ви мали, вже піднищена і стратила форму. Переробити її не завжди є час і можливість. Що ж тоді робити? Отже послухайте: Майже в кожної з вас знайдеться хустина на голову й це саме матеріял, з якого можна робити шапочки, берети, очіпки й капелюшки залежно від вашої помисловости та вправи. В шапочці з такої хустини вам не треба боятися, що на дощі стратить форму, бо її і так скинете в хаті, розложите, висушите, а завтра зробите нову шапочку чи капелюшок. Як самі бачите, дешево воно і практично, а попри те й гарно. Можливості укладу та форм великі і можете їх стосувати відповідно до погоди. Як погана погода, то закриваєте цілу голову. Як соняшна, можете її уложити лише довкола голови і т. п. При чому не малу прислугу зробить вам і звичайний шалік. Замість хустини, якщо такої у вас немає, вистачить чотирокутний відповідної величини кусок колірової взористої, картатої чи пасманистої матерії зарублений на краях.

 

Подаємо вам два взірці, за якими можете собі зробити очіпок і капелюх. Розуміється, що не мусите їх в сто відсотках наслідувати. Можете не одне собі змінити, або у зв'язку з взірцем може прийде вам якась думка, як зробити новий модель. Це вже залежатиме від вашої помисловости й комбінаційного змислу. А передусім: хустина, дзеркало, дві-три шпильки і пробуйте у вільних від праці хвилинах. Може за першим разом нічого з цього не вийде, але цим не треба зражуватися, чейже не даром каже пословиця: що «святі горшків не ліплять». А врешті, чого жінка не потрапить зробити для того, щоб ceбе прикрасити! Коли можна годинами просидіти у фризієра, то чому ж не стратити чвертьгодини на те, щоб мати нову шапочку на голові. Тим більше, що це оплатиться, бо кожна з вас напевно когось такого має, кому хоче приподобатися.

 

Очіпок з хустини

 

Цей очіпок дуже легко зробити. Вистачає два-три рухи рук, дві довгі шпильки й трохи вправи. Загинаємо один бік хустинки до середини. Горішню лінію загинки хустини обвиваємо довкола голови і ззаду на карці запинаємо шпилькою. Опісля підносимо хустину з обох боків вгору, укладаємо її у фалди й поволі опускаємо до низу попри лінію загинки, поки пальці обох рук не зійдуться разом. Проте, заки зіпнемо кінці хустини назаді, треба вважати, щоб підвищення хустини було достатнє, бо інакше затратиться форма очіпка. Кінець хустини, який звисає вільно, після вподоби можна заложити до середини.

 

Капелюшок з хустини з тороками

 

Зробити його дещо тяжче як очіпок. Головно із сформуванням капелюшка є зразу трохи клопоту, але цим не треба зражуватися. Дві-три проби, трохи терпеливости, уваги і зручности, а труд оплатиться. До зладження капелюшка потрібна нормальних розмірів хустина, але матеріял не може бути м'який, бо інакше не дасться формувати.

 

3 трьох кінців хустини плетемо косу, яку на кінці зав'язуємо, або запинаємо на застібку (аграфку). На четвертім кінці хустини робимо вузол. В цей спосіб маємо основу капелюшка готову. Тепер накладаємо зроблену форму капелюшка на голову в той спосіб, що коса звисає вільно на кінці, а вузол з 4-го кінця хустини, за загинаємо дещо до середини, а кінці на обох боках шапочки спереду спинаємо шпильками. Голову капелюшка робимо в цей спосіб, що середину хустини на голові дотягаємо до переду й відповідно формуємо, щоб разом з берегами творила вона гармонійну цілість достосовану до обличчя.

 

[Земля, 03.12.1944]

 

Святочні подарунки

 

Зближається день Святого Миколая і Різдвяні Свята. Хотілося б старим звичаєм зробити якийсь подарунок своїм близьким і друзям. Не йде тут про якусь вартісну річ, бо сьогодні в часі війні за неї важко. Попросту вистачить якась маленька дрібничка, як доказ пам'яти.

 

Але звідкіля її взяти? В крамницях майже нічого відповідного немає, у нас самих же не знайдеться жодна дрібничка, щоб можна було зробити з неї подарунок. Що ж тоді робити, відмовитися? Отже ні. Спробуймо порадити собі самим і зробити самостійно такий подарунок. Він напевно принесе багато втіхи тому, для кого призначений, бо буде не лише від вас, але і самостійно вами зроблений.

 

Щоб прийти вам з допомогою в тому ділі, подаємо тут взірці, як зробити папіросницю та настільний календарик.

 

Папіросниця з листівок

 

Дві колірові листівки, трохи ниток або волічки і все.

 

Коли ж хочемо, щоб ваш подарунок був кращий і трівкіший вишукаймо кілька кусків грубшої матерії. Така папіросниця вміщає 8 цигарок, себто як на сьогоднішній час цілком вистачальна.

 

З листівок витинаємо дві стінки довгі на 8 цм, широкі на 7,5 цм. Крім цього витинаємо з матерії два пасочки широкі на 13 мм, а довгі на 36 мм. Ці пасочки це будуть бічниці, які лучимо з стінками. Для цього беремо тонку іглу і шовкову нитку, або волічку і зшиваємо рівномірно стінки з бічницею. Поперечку до замикання папіросниці робимо теж з матерії. Уважати треба, щоб картинка на листівці гармонізувала коліром з бічницею. Замість листівок можемо вжити теж звичайного картону і на ньому наклеїти витятий взірець з пaпepу (витинанку).

 

Настільний календарик

 

Зробити його дуже просто. Для цього треба нам 12 гарних листівок і 12 кусників досить твердого паперу найрадше темної барви. Крім цього беремо 12 кусників білого паперу, на яких гарним письмом пишемо: на початку рік (в лівім ріжку згори), опісля місяць (в лівім ріжку здолу). Середину паперу ділимо на рівну ґрату (5 ґраток згори вниз і 7 ґраток зліва направо). В ті ґратки перші згори, зліва до права вписуємо назви днів, а в інші ґратки дати, себто цифри днів місяця. Записані куски паперу наклеюємо на раніше приготовані кусники картону. Тепер беремо два відповідної величини куски картону. На одному з них вгорі закладаємо листівки (в спосіб зазначений на рисунку) і щомісяця зміняємо листівку. Здолини на тім самім картоні прикріплюємо цих 12 картоників календарем. Робимо це найкраще і той спосіб, що в картониках вгорі посередині робимо дві дірки. Такі самі дірки робимо і на картоні. Відступ між дірками на 3 цм. Через дірки перетягаємо шнурочок, або волічку і зав'язуємо зісподу на картоні. Другий картон лучимо з першим вгорі в той спосіб, що зшиваємо їх разом, щоб календарик міг стояти.

 

[Земля, 10.12.1944]

 

Зробім забавку дитині

Переживаємо важкі воєнні часи. А все таки хотілося б кожній матері та батькові, щоб їх дитина була завжди весела та усміхнена, щоб коли вже — кажемо — ми турбуємося, то хай наша дитина в цих своїх перших літах на землі має якнайбільше радости й сонця.

 

Отже, коли важко приходиться нам зодягнути дитину, коли мусимо відмовляти їй солодощів, то зате від нас цілком залежатиме чи дитина наша буде весела та чи її дні минатимуть в безжурній забаві і задовіллю. Дитині не робитиме різниці те чи вона з'їсть пісну кашку чи булочку з маслом, чи ходитиме в нових чи полатаних штанятах. Дайте їй тільки забавку, багато забавок, створіть їй маленький світ без війни, турбот і бецуґшайнів, світ, у якому і біля якого вона буде щаслива.

 

В цьому і наступних номерах нашої газети подаємо вам взірці, як зробити самому такі забавки. Коли ж ви запізнаєтеся основно з «продукцією» наших забавок, згодом самі знайдете способи робити нові, творити винаходи, яких матір'ю, коли вірити прислів'ю, є звичайна потреба. Дитина рішуче не розбирається в якості матеріялу забавки, що їй люба: Відомо ж напр., що дівчатка кидають у кут дорогі ляльки, але шматяною лялькою бавляться дуже добре, а хлопці сідають на звичайний патик і їздять на ньому, як на чистокровному арабі. Тим то і вашого виробу забавки будуть дитині такі ж дорогоцінні, як і ті з крамниці, з тим, що дивлячись на ваші руки, з-під яких виростатиме їх мрія — вона набере до вас ще більшої пошани і вважатиме вас просто за всемогучого чародія.

 

А тепер тату й мамо, трохи доброї волі, гострий ніж і ножиці, клей у горнятку, шпильки, кілька цвяшків, старі кусники картону, коліровий папір — і починаємо нашу «фабрикацію» забавок. Побачите: таких забавок наробимо, що й самі пошкодуємо, чому ми не діти, та не можемо ними побавитися.

 

Така собі шпулька

 

Така собі напр. шпулька. Найдемо цю штуку в кожній хаті, а відома вона з того, що має дві голові на однім тулубі. Дві голові забагато, отже ми одну відітнемо гострим ножем. Не щоб викидати, ні, а тільки для дальшої продукції. Ось візьмемо й у це відтяте кружільце простромимо гострий патичок пересунемо кружільце на середину — знаєте, що буде? Фуркало, та ще й яке! В решту шпульки встромимо інший гостро затесаний патичок і на нього корок. В корок згори витяту з картону й розмальовану головку ляльки, по боках такі ж руки. На інший гостро затесаний і високий патичок вложимо колірову, зложену відповідно бубілку — і парасолька готова. Матимемо трошки штучнішу дивовижу: каруселю. Тут уже потрібний кружочок з дощинки або відрізаний з кругляка платок і цвях у цьому. Маленькі картонові коники з їздцями простромимо на криві шпильки й повбиваємо їх у тулуб шпульки, а то ще додамо одну шпильку, щоб було за що крутити — і вйо! Ще можемо з тієї шпульки зробити ляльці лямпу, обліпивши краєм її посіченим коліровим папером. можемо зробити з них колеса ляльці до візка, навіть ліхтарик. Але найважливішого фабрикату на цьому рисунку нема: зі шпульки можемо зробити печатку, а тоді вже, самі признаєте, можна всячину влаштувати: пошту, листи, книжку друкувати, цілі папери взірчасто вибивати. Трохи буде при цьому засмарованих пальців, але підіть ви на справжню пошту: старі урядники, а пальці в них такі як у вашого Івасика.

 

Мурин-пилкоїд

 

Коли ж ви почали рисувати, то бавмося в маляря. Зробимо собі мурина-пилкоїда — прецікаву шайбу для ваших найменших, що мають пилку й надокучилося вже їм кидати нею до стіни, чи з рук до рук. Отже першзавсе дістанемо десь більшу картонову коробку й один її бік розітнемо та порозтинаємо розітнені кінці в боки. Потім з твердшого картону зробимо обличчя мурина, з великими червоними, широко розкритими губами. Простір між ними витнемо, а повинен він бути на 4 цм ширший проміром, як пилка, що її мають ваші діти. Розігнену коробку картону причіпимо під це обличчя так, щоб вона найшлася за отвором рота мурина, а тоді й на шнурочку повісимо нашого пилкоїда. Хай тепер ваші пустуни втнуть штуку і вцілять муринові в його червоний рот пилкою. Це не так легко, а ви скажіть їм, щоб кидали на зміну, зміняючи віддаль, та ще й так чергою: хто попаде раз, кидає і другий; кому ж пилка висковзнеться, передає її черговому. Хто ж тричі раз-по-раз попаде пилкою в рот мурина — може дістати стрілецьку відзнаку. Вам можна за цю відзнаку старатись і змагатись також.

 

[Земля 17.12.1944]

 

Прикраси на ялинку

 

Що це таке ялинка — знають майже всі. Не та, зелена, притрушена снігом, що дрімає тепер у лісі, але та золотосяйна, лискуча, що приковує очі до себе.

 

Ялинка це не український звичай. Але як кожна гарна звичка, швидко поширилася по світі і тепер майже всюди відома.

 

Сьогодні у воєнний час не кожний з нас зможе мати ялинку, таку з ліса. Але й на це є рада. Кілька галузок смереки чи ялиці можна завжди роздобути, а з них зробимо собі ялинку. Не буде вона велика, але все таки буде. Зробити малу настільну ялинку можна двома способами:

 

1. На пляшці поспинати дротиком чи шнурочком кілька галузок сплетених з собою.

 

2. Сплести галузки на грубшому патичку і встромити їх у вазонок.

 

Така ось воєнна ялинка буде дуже гарна, якщо відповідно сплетемо галузки. Але наша ялинка мусить бути рідна — українська. В цьому номері часопису подаємо вам кілька взірців, як самому зробити собі прикраси на ялинку в українському стилі. Прикраси ці дужо легко зробити. Вони коштуватимуть нас дуже мало, але зате принесуть багато втіхи.

 

Козак. На видутім яйці малюємо очі, ніс і лінії, де мають бути брови й вуса. Потім намащуємо згадані місця клеєм і прикріплюємо брови й вуса з вати. Окремо витинаємо шапку, помащуємо її клеєм і посипуємо дрібнопотятою, чорною або сірою вовною, як висохне, приліплюємо її до яйця.

 

Дівчата на гойданці. Витяти з тонкого картону 3 фігурки й наліпити на лискучий кольоровий папір. Спідничку витяти з червоного паперу, а жупан з синього. На шию фіґурки прив'язати коралики на нитці. Потім треба прикріпити під ноги кожної фігурки 3 рівні соломки з прив'язаними на кінцях золотими нитками. Руки фіґурок зліплюємо, а рівночасно вклеюємо поміж них золоту нитку, так, що кожна дівчина виглядає як на гойданці. Золоті нитки лучимо вгорі так, що переволікаємо всі 3 через коралик, а на кінці робимо петельку до завішення. Фартушок, сорочку й рукави лишаємо білими й на них малюємо вишивки.

 

Головка дівчини. Видути яйце й на обох сторонах намалювати однакові личка. Вінок витинаємо з зеленого лискучого паперу, а на нього наліплюємо квіти, витяті з червоного лискучого паперу. Приклеїти вінок до яйця. Назначити олівцем місця, призначені на волосся і помастити їх клеєм. Потім натяти дрібно чорної або брунатної вовни й нею посипати помащені клеєм місця. Вкінці наволікати на нитку коралики і прикріпити їх.

 

[Земля, 24.12.1944]

 

Зробім забавку дитині

 

Крамниці з коробок

 

Оцей чудовий статок, який бачите на нашій ілюстрації — це ж ніщо інше, а статок з коробок від сірників, які ви здебільшого кидаєте під кухню. Як бачите — це розтрата. Три такі коробки, зліплені та обклеєні кольоровим папером, так, щоб відчинялися шуфлядками в один тільки бік, дають гарну комоду. На передки шуфлядок наклейте теж кольорові папірці, а зі скляних кораликів поробіть ручки, щоб витягати їх. Під цілу комоду підклейте шматок картону на чотирьох ніжках з корка. Ваза з квітками — це порожній жолудь, притята внизу, в яку пхнемо кілька малюсіньких паперових квіток, друга — це сподик жолуді і трішки вати, розмальованої водяною фарбкою. Комода — що й лялька ахне з подиву. Але з коробок від сірників можете робити не тільки такі комодки можете зробити собі й шафку до кухні — якщо маєте їх багато — цілу крамничну обстанову, що виглядатиме ще краще, коли на шуфлядках понаклеюєте різні написи, повитинані десь із старого часопису. Така крамничка буде дуже привітна і лялька в ній почуватиметься дуже добре. Якщо ж ваш Івасик чи Оксанка мають трішки купецького хисту — їх втісі не буде кінця, тимбільше, що матимуть уже вагу й черпаки з каштанів.

 

Тачки з коробки

 

З коробки від сірників можна зробити теж чудові маленькі тачки. Для цього потрібні тільки шуфлядки з них та до кожної два патички, відповідно підстругані на шуфлядку й ручки. В одному кінці цих патичків випалюємо розжареним дротом дірку на вісь коліщатка. Довбати непорадно, бо патичок розколиться. Вісь буде з сірничка, а колесо на ньому картонове. Оба патички повинні біля колеса сходитись так, щоб воно не могло вилетіти, отже якнайближче. Добрий клей з дикстрини чи каруку приклеїть шуфлядку до дручків добре, тимбільш, що з-під споду, вона має папір. На зразок тієї тачки, яких, коли Івасик має трохи інженерського хисту та хоче будувати греблі й канали, треба кільканадцять — можна робити й більші тачки, з дерев'яних скриньок такі, щоб не лялька, а сам Івасик возив у них пісок і камінці. Тоді треба вже міцніших дручків та трохи цвяхів, але батько, який таку тачку зробить, матиме напевне чимало втіхи з втіхи сина. А якщо батько захоче потрудитись та з такої скриньки зробить возик (дві осі, чотири коліщатка з круглячків з випаленими дірками) — втісі Івасика не буде кінця. Можна і з шуфлядок коробок від сірників зробити вагони, підліплюючи їм знизу по дві осі з дощечки з іншої шуфлядки та настромляючи на це картонові колеса, але тоді не треба дивуватись, що таким поїздом дитина геть захопиться та захоче бути тільки й виключно кондуктором.

 

Тайна шматка паперу

 

Візьміть шматок білого чи іншого паперу, твердішого від газетного і м'ягшого від картону. Маєте? Отже знайте, що в цьому папері є зачароване все, що лазить, скаче й ходить по божому світі, інакше кажучи — ціла зоологія і тільки треба вміти її звідтіля вичарувати. А це, коли приглянутись ближче, це така то вже штука, зокрема, коли є олівець і ножиці. Зложіть папір і нарисуйте пташку, але так, щоб він хребтом був на зігненому. Тепер так, як папір зігнений тніть у двоє ножицями (рисуєте тільки з одного боку!): дзьоб, головку, ніжки, хвостик і тільки хребта не дотикайтесь ножицями. На руці у вас тепер білий мертвий пташок. Розгорніть йому трішки ніжки і стоятиме. Розмалюйте ще пірячко і підв'яжіть шийку кольоровою волічкою. Пташка вийде чудова. Але так, як цю пташку, можете (знову не дотикайте хребта) вичарувати з паперу всіх тварин, яких тільки найдете в зоології: слона, що стоятиме на чотирьох стовпах і не важитиме грама, вуйка Бурмила, зайчика на чатах і т. д.

 

Козацькому синові треба коня

 

Нема мабуть такого малого українця, якого не тягнуло б до коня. Це вже така кров козацька. Але мало теж є батьків, що могли б цей зов козацьких предків у дитині задовольнити, бо кінь з крамниці дорогий, врешті важко його дістати і багато дітей може і майбутніх полководців, тільки й зітхає до нього. А тимчасом не святі горшки ліплять. І ви можете самі такого вистругати, слідкуйте тільки за нашою ілюстрацією. Перш за все візьміть 5-8 мм. грубу дощечку і зробіть з неї квадрат, що матиме боки на 25 цм. Поділіть його на 25 рівних квадратів, щоб ви нашого коня добре відрисували. Виріжте ножиком і як можете — розмалюйте. Як ні, забийте два цвяшки з більшою головкою там, де очі. Потім візьміть 70 цм довгий патик, обстружіть кругло і на кінці зробіть вріз щоб туди ввійшла головка, яку приб'єте двома малими цвяшками, або прикрутите шрубками. Гриву витніть зі шматка сукна і прибийте на хребті головки. Вушка зробіть зі шкіри старого черевика, або з шматка сукна. Нарешті зробіть зі шкірки або міцного шнурка вуздечку й поводи, прибиваючи їх цвяшками і кінь буде козацький, расовий. Ваш син з козацькою кров'ю в жилах (від вас дістав, ні?) не знатиме, де цього коня примістити та як на нього сісти.

 

[Земля, 31.12.1944]