В останному числі нашої часописи доносили ми про це, що в польських середних школах у Львові йде аґітація за знесенням гр.-кат. свят. І ось та аґітація — учеників віднесла успіх. Рада шкільна краєва пішла на зустріч бажанням дітвори і поспішилась негайно знести в львівських середних школах гр.-кат. свята. Так вже в суботу на св. Димитрія відбувалась наука в усіх польських середних школах у Львові.

Молодіжи можна дарувати, коли вона робить щось нерозважного. Але так поважне тіло, як Рада шкільна краєва, повинно застановлятися добре над кождим своїм публичним кроком. Чи в цім випадку панове з Ради шкільної краєвої поступили коректно? Нам не здається.

Поминаємо те, що справа приналежности східної Гачичини ще не порішена і ще не знати, до кого вона буде належати. Та всеж таки, колиб навіть правлячі тепер круги згодились на провізоричну віддачу її Польщі, то Східна Галичина становити має автономічну провінцію. А в такій автономічній провінції більшість буде завсігди українська. Чи отже не за скоро знесла Рада шкільна краєва гр.-кат. свята? Чи це причиниться до її поваги, коли її розпорядок за коротший чи довший час мусітиме бути знесений?

Та не йдім аж так далеко. Львів будь що будь положений у Східній Галичині, серед українського населення, в українськім краю. До найпримітивнійших обовязків культурного чоловіка належить шанувати реліґійні почування населення, серед якого живеться. Чи розпорядок Ради шкільної краєвої не нарушує реліґійних почувань півчверта міліона корінного українського населення Східної Галичини?

Передовсім обовязком церковних кругів дбати про повагу Церкви, хочби й другого обряду. Чи церковні круги латинського обряду, котрих представник засідає в Раді шкільній краєвій, з так легким серцем згодилися на повисший розпорядок?

Вкінці: чи це педаґоґічно, щоби шкільна власть видавала які небудь розпорядки під моральним натиском розполітикованої шкільної молодіжи, розпорядки, які мають виключно тільки політичну тенденцію?

Нова Рада