Вечір в хаті.

 

Землю криє сніг спроволя,

В далі видно блиски лун,

Лячно, сумно доокола...

В хаті цвіркотить цвіркун.

Скрипку зняв малий Микола,

Та не доторкає струн...

 

А на кужелі дівчата

Навивають білий льон, —

Мовкне пісня лиш зачата,

Як озвется в полі стон...

Стрепенулись небожата.

Щось майнуло у вікон...

 

Хто се? Хто? Чи тінь людини,

Чи живий ще… ворог... друг?

Чи в час туги з вихром лине

І глядить прощення дух?

Вже матусі без причини

З рук не випав піря пух...

 

Бачить певно стать кохану,

Руки склались до молінь,

В бій пішов син... в путь незнану...

Чи вертає тільки тінь?

Може бачить лиш оману.

Глянь — чи хто ввійшов у сінь?

 

Вихор тільки... Чути в полі

Щось мов свист, мов шум, мов гук

Наче плач тих, що без долі...

"Господи, спаси від мук..."

 

_________

 

Незлущеної фасолі

Дитинята мечуть струк,

І в вогонь, що погасає,

Докидають ще скипок.

Тихо гурт про бій співає,

Слів — перлин силя разок,

Думка вється, улітає

В справжній бій, не в край казок...

 

Близько північна година,

Рветься пісня, рветься льон —

Розвернулась хуртовина,

А в ній чути плач та стон...

 

_________

 

Чи побачить мати сина,

Чи лиш тінь цю у вікон?

 

_________

 

Що це було?.. Дійсність? Сон?

 

[Вперед! 09.11.1919]

09.11.1919