У новому дослідження вчені проаналізували 80 тисяч акордів з 745 класичних американських поппісень і з’ясували, що музичне задоволення виникає з правильної комбінації непевності та здивування.
Зображення: MPI CBS.
«Цікаво, що в людей насолоду від музики викликає специфічний спосіб розташування музичних акордів, – сказав Вінсент Шеун (Vincent Cheung) з Інституту когнітивних і нейрологічних наук імені Макса Планка в Лейпцигу. – Пісні, які нам подобаються, ймовірно, є такими, в яких досягнуто правильного балансу між нашими знанням про те, що станеться далі, і несподіванкою щодо того, чого ми не очікуємо. Розуміння того, як музика активує систему задоволення в мозку, може допомогти пояснити, чому через слухання музики люди можуть краще почуватися, навіть якщо у них меланхолійний настрій».
Шеун і його колега Штефан Кельш (Stefan Koelsch) застосували модель машинного навчання, щоб математично визначити рівень несподіванки в 80 000 акордів з американських поппісень хітпарадів Billboard. Із пісень науковці забрали текст і мелодію, зберегли тільки послідовність акордів. Так вони хотіли нівелювати асоціації, що пов’язані з піснею, впевнитися, що слухачі не впізнають хіти з самого початку.
Вчені змогли продемонструвати: коли піддослідні були відносно певні, який акорд буде наступним, то вважали приємним, якщо їх дивували – тобто коли їхні очікування не виправдовувалися. З іншого боку, коли піддослідні були непевні, чого їм очікувати, то їм було приємно почути, що наступний акорд буде передбачуваним.
«Хоча композитори вже впродовж століть це знають інтуїтивно, але процес, що породжує задоволення від музичних очікувань, залишається нез’ясованим», – каже Кельш. З його слів, більшість досліджень у минулому брали до уваги лише вплив несподіванки на музичне задоволення, але не непевність прогнозів, які роблять слухачі.
Завдяки скануванню мозку функціональною магнітно-резонансною томографією науковці з’ясували, що досвід музичного задоволення, як і припускали, відображається у трьох ділянках мозку: мигдалині, гіпокампі та слуховій корі. Вони опрацьовують емоції, навчання та пам'ять, а також звук.
Цілком всупереч очікуванням науковців активність у так званому прилеглому ядрі – тут опрацьовується очікування винагороди – відображала лише непевність слухачів. Дотепер думали, що ця частина мозку також відіграє роль в опрацюванні музичного задоволення.
«Отже, – написали вчені, – ми продемонстрували, що музичне задоволення залежить від динамічної узгодженості перспективних і ретроспективних станів очікування. Людська здатність передбачати – важливий механізм, завдяки якому абстрактні послідовності звуків отримують афективне значення і перетворюються в універсальне культурне явище, що ми називаємо музикою».
З огляду на отримані знання, науковці запропонували, щоб надалі у дослідженнях мозку сильніше зважали на комбіновану роль непевності та здивування – і так з’ясувати, наприклад, чому інші форми мистецтва, зокрема танці та фільми, мають таке важливе значення для людей.
Дослідження також можуть призвести до покращення штучних алгоритмів, що продукують музику, а також до підтримки композиторів у написанні музики або для передбачення музичних трендів.
Наступний крок для нейрологів полягатиме в дослідженні, як під час прослуховування музики через різні частини мозку протікає інформація. Вони хочуть знати, чому і як від музики виникає гусяча шкіра. Шеун каже: «Ми вважаємо, що існує великий потенціал поєднання комп’ютерного моделювання та мозкової візуалізації, що дасть змогу зрозуміти, чому нам музика приносить задоволення».
Die Wissenschaft von der Hitparade
mpg.de, 7/11/2019
Кривенко С. К.