Добродушна русско-руска дама, кореспондентка "Народ-у", жалуєсь у 19. ч. тої ґазети на "Буковину" за єї становиско супроти того нового товариства.
Ми віримо тій добродушній дописовательцї, що сї болить дивитись, як єї ідеали і дїйстно сами собою добрі заміри другі строго засуджують і неодобряють. Сердешна дивуєсь тому, як можна втягати партийну борбу у товариство, котре має на цїли: "Піднесенє культури в загалї, і особливо піднесенє просьвіти межи жінками рускої народности на Буковинї, далї піддержка сиріт і бідних дївчат і піднесенє домашного промислу". Коли б она троха докладнїйше була обізнана з полїтичними і суспільними відносинами в житю людскім, она-б не дивувалась тому, она тодї знала-б, що інституциї, що виписали на своїй вивісцї, як найкрасші засадні можуть статись під окремішними обставинами трійлом і згубою тим людям, котрих они мали-б ущасливляти. Возьмім н. пр. православіє і православну консисторию на Буковинї. Они повинні і суть в засадї високогуманними інституциями для буковиньскої Руси. А чим стались они в дїйстности під теперішною управою православної церкви для Русинів? Стались якоюсь карою Божою або преклятєм для Руси! Так само н. пр. і школи — сами-собою для людий конечні інституциї, місця просьвіти народної — чим же стають ся они часто для Русинів? — Інституциями до занаморочуваня ума і винародовленя руского народу! А куда повернув непримиримий воріг Русинів, бр. Мустаца, само собою дуже хороше жіноче товариство на Буковинї і то нїм ще оно засновалось? — Зробив з него средство нових заколотів між буковиньскими Русинами!
Доки істнувало московске товариство "Букавіна", то румунїзатори уживали те товариство усюди, де треба було заблахманати сьвітови очи і ужити Русинів проти Русинів. Они піддержували те московске товариство материяльно і морально, комендерували на "вечеринки" сего товариства Волохів і шкаралупників, або підлизувачів або перекінчиків Русинів. Правительство розвязало те московске гнїздо на Буковинї. Але румунїзатори, на чолї Мустаци, мусять мати якусь хоть на показ руску фірму проти Русинів. Мужчинам Купчанківского, Козаркевичового, і Маркового "закала" якось тепер "не на часї" засновувати товариства і Мустацї тепер також не на руку нарадувати з одномишленниками скомпромітованого Купчанка і з членами розвязаної московскої "Букавіни". Треба було иншої штучки ужити, треба було непідозріне нїби то руске товариство жіноче в житє впровадити. І так стало ся. Се товариство заступає тепер на Буковинї місце розвязаної "Букавіни", і буде в руках румунїзаторів тяжким тараном на буковиньску Русь.
Що інїциятори до заснованя cегo "общества" сьвідомо в московсім дусї працювали, се виявила панї Матковска при вербованю членів, зовсїм не двозначно сказавши: най по лиш вступлять жінки українки, а ми вже опісля покажем їм ріжки! Що-ж се має значити? Виходить на таке, що ті роги, які п. Матковска мала на умі показати жінкам-українкам, — от се властиво тотї славні високогуманні і культурні цїли товариства, а не культура, просьвіта і т. д.
Зваживши далї, що і румунїзаторскі руки були дуже близко вже при засновуваню того товариства, як се явно доводять горішні Волошки, що і говорити не вміють по руски і не почували ся нїколи нїчим иншим як тілько Волошками, а прецїнь вступили до товариства і вибрані навіть до видїлу, то що від такої культури, і від такої просьвіти, яку має ширити таке товариство, мають Русини сподївати ся??
Яку культуру може Русинам подати пр. панї Волянова, котра свого часу змусила навіть п. Воляна виступити із руского клюбу, як він се заявив сам публично в палатї краєвій, змусила єгo покинути Русинів та прилучитись, до Волохів? Або чи чув хто де коли хотьби крихіточку рускости від теперішної предсїдательки "общества русско-руского?" Цїле те товариство складаєсь із кількох Волошок, одної оденїської українофільки, котра щира душа попалась там задля инших причин і фіґурує там лиш на показ, а решта все самі поклонницї Купчанкові, Козаркевичові і Маркові. З якою заїлостю супроти народовцїв поступали собі аранжерки при засновуваню того товариства, видно найлїпше із того, що не хотїли вони, як сего домагались жінки народовецкі, зійти ся і нарадити ся над статутами, але відразу пустились з ними на хитрощі, уложили статути тайно, де записали майно товариства при розвязаню на львівскі товариства, хоть в Чернівцях істнують чисто гуманні товариства рускі, далеко біднїйші від львівских. Так поступали собі аранжерки ще перед тим, нїм народовцї виявили хотьби пів словечка против того товариства! При уконституованю видїлу, вказує вибір секретарки також явно на се, який вітер віє в тім товаристві і куда оно прямує. В видїлї товариства владїє докладно рускою мовою словом і в письмі лиш одна панна Кобиляньска, котра також положила у своїй добродушности і чистій вірі у чисті заміри того жіночого товариства великі вислуги при заснованю єго, а прецїнь не вибрав єї видїл на секретарку але панну Шкурганівну! Се все сталось обраховано і має своє значінє. Панна Кобиляньска була-б провадила яко секретарка все в чисто рускій мові, а се не стояло в проґрамі махерів того товариства, а панна Шкурганівна буде провадити товариство в дусї свого батенька, котрий стоїть зовсїм під впливом креатур бр. Мустаци, Тиміньского і Воляна. Спосіб основаня того товариства кидає також недвозначне сьвітло на властиві єго цїли. Наробили перед вакациями, дві дами начерк статутів. Без порозуміня з иншими, крадьки чтири дами відписали той начерк статутів і подали до правительства, і зараз таки дістали від Мустаци запомогу!! Неуконститувавшась, невиказавшись ще нїякою дїяльностию, дїстає неістнуюче властиво ще товариство запомогу! Від кого? Від бр. Мустаци! Хто знає того запеклого противника Руси, лиш той може осудити, що то значить і куда стежка в горох.
Той сам Мустаца, котрий робив неустанні перепони удїленю запомоги соймової товариству "Руска Бесїда" для видаваня апробованих Радою шкільною кнажочок для рускої молодїжи ще за часів покійного Томащука, котрий предкладав ті книжочки рік-річно соймови буковиньскому, той сам Мустаца, що навіть торік відказав у соймі чисто гуманним руским товариствам запомоги, той сам Мустаца рветь ся ущасливити Русинів дарунком 500 риньских. Коли-б дописувателька знала добре бр. Мустацу і єго успособленє супроти Русинів, оно-б не дивувалась з наших сумнївів що до щирих і добрих замірів з тим подарунком, єї радше пекли-б ті 500 р. Мустацівских немов тих 30 Юдових срібняків у чистій долони.
Каже дописувателька, що най собі будуть гроші і хіньскі не то волоскі, коли они лиш вийдуть на добро Русинам. Та так думали-б і ми. Лиш біда в тім, що нї Хінцї, нї Волохи, нї Москалї нї нїхто иньший якось недає нїкому отже і Русинам даром гроший. Хто дає комусь гроші, особливо-ж коли дає їх противник або воріг, то хоче він щось відповідного за ті гроші мати. Звичайно відберає він за них опісля: кров, совість або і душу. Таке дїєсь н. пр. з рублями. Де они "даром" лиш покажутся, там ступає зараз в слїд за ними і деморалїзация. Кому служать н. пр. "Галичанин", "Просвещеніе" і "Православная Букавіна"? Деморалїзациї руского народу. Такій самій цїли мусять служити також гроші з ворожої руки румунїзаторскої для Русинів. Ииакше оно і не може бути. Але-ж, каже дальше дописувателька, культура, просьвіта і тим подібне сама собою всюда однакова, тому повинні Русини їх радо принимати з якої руки тота культура і просьвіта не йде. Та так культура і просьвіта однакова в своїй сути так само як н. пр. кавказка раса людска однакова в цїлости, а прецїнь истнують у многих точках корінні ріжницї між Кавказами Ґерманами, Славянами, Романами і т. д.; ба, навіть внутрі тих у ріжних народів ріжні удачі, прекмети, понятя і услівя до житя і єго розвою. Так само і з культурою і просьвітою. Инакша культура і просьвіта нїмецка, инакша француска, инакша московска, инакша індийска або зшов хіньска. Де ще лиш який нарід пробував ввести культуру або просьвіту у другий нарід і ущасливити єго на свій лад, там зробив він нехибно фіяско, або убив той нарід. Доки просьвіщали і ущасливляли н. пр. Нїмцї Мадярів на свій лад, доти не було добра між Мадярами, ба они навіть впадали морально. Від коли почали Мадяри перетворювати чужу культуру на свою і передавати єї на свій лад свому народови, від тодї поступає той нарід величезним кроком наперед у своїм розвою. За то вбиває та сама мадярска культура накинена Русинам, Волохам і Сербам на Уграх тоті народи. А як виглядає московска культура на Руси-Українї? Страшно і подумати!
От чому ми не хочем і знати нїчого о культурі і просьвітї подаваній Руси із рук Мустаци, панї Волянової і цїлого "русско-руского общества", от чому ми поборюємо з найбільшою завзятостию "Просвещеніє" Купчанка, Козаркевича і Маркова і будемо їх поборювати до останноі краплї нашої крови рускої.
Дальше докорює нам дописувателька за те, що ми сами за то винні, що жіноче товариство буковиньске склалось дїйстно з самих "старо-руских" крім одинїської панни Кобиляньскої, бо могли, каже, прецїнь Русинки-Українки в більшім числї приступити до товариства і зробити з него народовецке товариство.
Коли-б знала дописувателька докладно відки, як і куда пливуть буковиньскій Руси ворожі струї, щоби єї придавити, то она-б того не писала і не прикладала-б є ще і своїх невинних рук де більшого заколоту і утрудненя розвою нещасного руского народу. Часто роблять власне такі в своїм невіжестві невинні добродушні свої люди найтяжші прикрости тим самим людям, котрим они-б хотїли неба прихилити.
Взяти верх русинкам-українкам у "русско-рускім обществі" не можливо було вже з гори, як се дають здогадуватись "роги" панї Матковскої. В тій хвилї, коли-б рішились були Русинки на те, так зараз явила-б ся була цїла безліч волоских попадів і показала дїйстно "роги" Русинкам. Коли ходило кацапам о те, щоби вигнати Русинів із колись кацапскої "Рускої Бесїди", то явилась на загальних зборах Липовани-купцї з батогами в руках і виперли Русинів з товариства! Таке саме мала на думцї консистория зробити тепер з "Народним Домом", лиш що єї не вдалось і не вдасть ся вже; таке саме зробили румунїзатори н. пр. з рускими читальнями по селах. Наказ з "гори" велїв сьвященникам Волохам втиснутись до кождої читальнї, ввести там Кунчанка, Козаркевича і Маркова ґазети, а "Буковину" викинути і так стало ся; читальнї упали зовсїм або стали ворожими гнїздами для буковиньскої Руси.
Отак виглядає культура і просьвіта кацапско-волоска, отакою дорогою пійде она і в русско-рускім товаристві а вельми поважана панна Кобиляньска (і їй подібні Русинки) буде у своїй добродушности і дальше роздирати рани в зболїлім тїлї рускім і прислугуватись Руси в медвежий спосіб.
Буковина