Першій виклад з давної исторії Руси професора Михайла Грушевского стягнув вчера по полудни до салї львівского університету таке множество звичайних, надзвичайних і случайних слухателїв, що в V-ій сали не стало для них не то лавок, але й місця і прийшлось в послїдній хвили визначити обширнїйшу салю ІІІ-тю, до котрої й перейшли всї зібрані. На сей виклад прибуло богато осіб не лише місцевих львівских але й замісцевих з провінції [приміром о. Данило Танячкевич], з місцевих були посли до ради державної Барвіньскій, Вахнянин, професори університету д-ри Ом. Огоновскій, историк д-р Фінкель і доцент фільософії Скорскій, редактори кількох часописей руских, учителї рускої академічної ґімназії і учительскої семинарії, студенти університету зі всїх чотирох видїлів. Виклад, котрий зібрані вислухали з великою увагою а нагородили прелєґента гучними оплесками, зробив на всїх дуже добре і миле вражінє, — добре, тому що був видержаний від початку до кінця в тонї поважнім науковім, а миле, бо се першій раз довелось Русинам почути такій виклад з исторії своєї вітчини з університетскої катедри в рідній і гарній мові. Кілька слів, котрі на закінченє свого викладу сказав проф. Грушевскій про свою методу в наукових дослїдах историчних, дає запоруку, що він буде дбати передо всїм про обєктивну правду историчну, хоч-би она була й немила кому. "Nemini credere!" — нїкому на слово не вірити, але самому слїдити на підставі доступних і знаних матеріялів за историчною правдою і показувати єї світови, — отсе науковий оклик нашого талановитого професора М. Грушевского.
Безпосередний поспішний поїзд буде заведений від 1 н. ст. мая 1895 р. між Львовом а Віднем і буде відбувати сю дорогу в 12 годинах і 40 мінутах. З Відня буде виходити сей поїзд о 7-ій годинї, а зі Львова о 9-ій рано. Заведенєм сего поїзду вдоволить ґенеральна дирекція зелїзниць від давна висказуваному бажаню галицких подорожних.
Будова елєктричного шляху на Личаків і до Личаківского кладовища вже скінчена і на цїлім просторі положено вже шини. Шлях сеї зелїзницї пійде від Волоскої церкви улицею Підвалєм а відтак з улицї Валової, перекопаними т. зв. "ґубернаторскими" валами на улицю Чарнецкого і Личаківску. Оногди розпочато вже уставляти стовпи і проводити дроти. Супротив того треба надїяти ся, що вже за кільканацять днїв буде мати і Личаківске передмістє комунікацію. — Першій пробний віз по тім шляху має пійти дня 26 н. ст. жовтня. З днем отвореня правильного руху наступить зміна в дотеперішній комунікації. Именно шлях: Дворець-віденьска каварня-Личаківска рогатка буде головний, а особи їдучі на улицю Паньску будуть пересїдати коло віденьскої каварнї.
На львівскій політехніцї було в лїтнім півроцї 1893/4 шкільного року 224 слухателїв. З них признало ся до рускої народности 11. Греко-кат. було між слухателями всего 8.
Рада міста Львова ухвалила на передвчерашнім засїданю призначити 100 зр. за закупно нового лїку на діфтерію д-ра Берінґа і віддати єго до розпорядимости управителя шпиталю св. Софії.
Галицке місточко на ліцитації. В роцї 1889 завязала ся в Мільници, борщівского повіта, огнева сторожа і спровадила на кредит від фірми Р. Смекаль в Сміхові різні прилади до гашеня огню за кількасот зр. На завдаток післано фірмі якусь квоту, решта мала виплатити ся ратами. Однако рат не плачено, сторожа не мала доходів, а громада, що ухвалила заґарантувати їй кредит до висоти 400 зр. також не мала грошей. Дійшло до того, що фірма Смекаль виступила судово против громади о заплату 174 зр. 85 кр. в краєвім судї в Празї і очевидно справу виграла, бо суд засудив громаду Мільницю на заплаченє тої суми з 6% відсотками і на 30 зр. 90 кр. коштів. Громада і тепер не заплатила і фірма дістала довзвіл на впис права заставу на громадскі реальности. Тепер-же дозволено і заряджено примусове оцїненє тих реальностей, котре й відбуде ся 24 н. ст. жовтня. Треба-ж знати, що громада Мільниця має реальности обняти чч. 460 і 461 грунтової книги. Перша реальність обіймає лише 65 сяжнїв грунту і 29 неужиточних парцельок порозкидуваних по кінчинах місточка, що служать за пасовиско. За те ч. 461 обіймае кладовище руске, латиньске, два старі кладовища, різні міскі переулки, ринок з усїма улицями і уличками, дороги пільні т. з. "суголовки", а вкінци надграничні дороги. Тепер всї боять ся, що коли прийде до ліцитації і купить се все якій жид, то буде використовувати своє положенє в як найгіршій спосіб, а так здає ся буде, бо громада нїчого не робить, не має нї з відки помочи і стоїть безрадна а мільницкій суд поручив вже нотареви ухвалою з 4 н. ст. серпня с. р. ч. 7.938 перевести екзекуційне оцїненє всїх згаданих парцель.
Йоган Стравс, славний віденьскій композитор танцїв обходить дня 15 н. ст. жовтня 50-лїтний ювілей своєї артистичної дїяльности. Артистичні і театральні круги Відня заняті приготовленими до ювілейного торжества. В дни обходу відбуде ся в великій опері представленє, зложене з виїмок опереток і опер Стравса, танцїв і хоральних творів. Між депутаціями, що будуть єму складати желаня єсть також депутація американьских Нїмцїв, котра заповіла телєґрафічно свій приїзд з Нового Йорку.
Забуреня з причини антіхолєричних заряджень лучили ся дня 3 н. ст. жовтня в Колодїївцї, станиславівского повіта. Безпосередною причиною забурень було се, що лїкар Розенбавм заборонив мочити коноплї в ріцї, з котрої цїле село бере воду до питя. Опір селян був такій сильний, що аж жандармеріа мусїла виступити і цїла справа опинить ся перед судом.
Дрібні вісти. Рада міста Ярослава ухвалила дня 8 н. ст. жовтня надати почетне горожаньство намістникови ґр. Казим. Баденьому, в признаню заслуг, положених коло добра і розвою міста. — Рада міста Перемишля надала дня 11 н. ст. жовтня почетне горожаньство кн. Адамови Сапізї, а рада міста Ясла надала таке-ж горожаньство на засїданю з дня 9 н. ст. жовтня краєвому инспекторови шкіл д-рови Людв. Ґерманови. — В Станиславові помер професор реальної школи Фр. Мязґа в 44-ім роцї житя. — В Висіцку, брідского повіта, помер комісар скарбової дирекції з Бродів Юст. Рогожиньскій в 45-ім роцї житя.
Дѣло