До нас зверталася академічна молодіж по інформації в справі вписів на львівському університеті. Це спонукало нас звернутися по інформації впрост до ректорату львівського університету. Ми явилися в ректораті і там нам заявили: На університет можуть вписуватися "obywatele", які сповнили обовязок що до військової служби. Ми зазначили на це, що право польського горожанства не є означене, бо цього не ухвалила ще навіть польська конституанта, а що до військової служби то наші академики сповнили її, коли були в українськім або австрійськім війську. Це ніщо — відповіли нам в ректораті, — бо Польщі передала антанта адміністрацію краю, то тим самим жадається признання польського "обивательства". Наш редактор сказав, що наша молодіж внесла протест. Так відповів секретар ректорату, нас назвали окупантами, але і це в нашу користь, хоча сего не признаємо, бо опираємося тоді на приписах з перед 1. листопада, які говорять про військову службу. Якеж становище університету до оснування укр. університету у Львові — поспитали ми. Ми тим не займалися — була відповідь — тілько глядимо, щоби не було "уйми, ушербку нашей здобичи ве Львовє і не пшешкадзало нашей народовосці". Впрочім правління в Варшаві хоче укр. університету і зажадало від сойму кредиту на цю ціль. Ми, університет, не бавимося в політику, виконуємо лишень волю правління. Доценти українські моглиби бути допущені до габілітації, як зложать "ślubowanie". Чи зголосили українські професори виклади? — поспитав наш редактор. Ні, — була відповідь — укр. професори не зложили приречення, їх звільнено з повнення обовязків, а намістництво здержало їм платню.

 

Цікаве ще сказали нам в ректораті, а саме, що є вже зголошення, що батьки деяких Українців припровадять (!) синів до вписів студій та що кредити, якіби сойм ухвалив на отворення університету "ulegną zwłoce", бо антанта може інакше рішить, то ніхто не схотівби давати на таку евентуальність кредити.

 

Ми на тім і покінчили інтервю. Він проречистий. Наша молодіж малаби після тої рецепти дві дороги, або станути під міру, або студіювати за границею, а трете кинутися покищо на практичні поля пр. до торговлі і ждати на инший оборот справи.

 

Нова Рада

06.10.1919