Нема на Галицькій Україні інституції, що так щиро ділилаби судьбу народу як наш театер. Нема для нас і симпатичнійшого осередка від нашого театру.
Театральна дружина стояла в наших очах як культурний кружок все дуже високо. Вона ніколи не зробила хибного кроку, не далася втягнути в вир ограниченого партійного житя. По тій причині нема в нас симпатичнійшої орґанізації від театрального персоналу. Побіч того належить високо цінити їх тяжку працю, їхню посвяту і любов до народньої сцени. Приїзд театральної дружини і її вистави на провінції творили все сензацію а в молоді добу. Він, цей театр будив любов до рідної пісні, піддержував кріпку надію, а даючи все моральні твори був заразом і виховуючою інституцією. Тому і симпатії всьої суспільности мусять бути по стороні цьої любої дружини. Вона, як ця жінка, що ділить судьбу долю мужа, ділила щастя й недолю народу. Так і тепер здали її на довгу бездільність.
Аж цими днями дістали вони дозвіл почати вистави. І знова клопіт. Нема де грати. В сали Лисенка грає театер "Rozmaitości". Саля "Народнього Дому" не надаєсь на вистави. Провізорична сцена, то радше музей старих декорацій з того часу, було то в Коломиї, в часі знесення панщини грали "перелицьовану" Наталку Полтавку. Нема театрального будинку! Бог один відає, чи фонд будови театру процентуєся а Гельмер автор проєкту театру ждав, коли дадуть йому будувати бараковий Укр. театральний будинок, ждав довго, а вкінці і йому остогидло тай "взяв і вмер".
А нещасна дружина театру тиняється з виставами як це робили і її предки по традиції, що грали на ярмарках в 17 столітті. А може війна змете й старі погляди та викличе енерґію на "засіданнях".
Ми покищо були свідками вистави "Наталки Полтавки". Нас радувала обставина, що театер викинений 30 літ тому з "Народнього Дому" знову заграв в ньому та якось "Народний Дім" не згорів як цього тоді боялися. Які спогади!
Але перейдім до вистави "Наталки Полтавки" тої "комедіо-опери", що ніколи не старіється, хоч не має ні кріпкої акції, ні траґічних конфліктів. Вона пливе так, як річенька домашная, що виминає виборного з його перешкодою возним та й видко що все "благополучно" покінчиться. Гра акторів була добра. Нема й що закинути. Виборний грав гарно, передусім гарно співав. Він був може трошки чи не забогато "галицький" тип. Бурлака Микола, пан Бодик на афіші, дав дуже гарну й вірну креацію бурлаки але в останній яві вийшов трошки поза властивости тої своєї дуже доброї ролі.
Возний то був добрий тип, яких ми ще недавно і в Галичині стрічали, що писав селянам за пять шісток "подання" то подавав "високоправничі" поради, а себе держав з горда бо мав сурдут на собі і кашкет. Деякі сцени, в яких виступав, були зовсім добрі. Нам здається, що возний, підпитий трохи, мігби дати трошки инший тип. Він же й з иншої верстви чиновників. Але це нам тільки може й здається, бо той возний був "добрий" возний.
Головні особи Наталка і Петро були вповні добре гармонізуючі креації, такі, яких мабуть і хотів їх мати старий Котляревський на українській сцені.
Вистава почалася майже точно. Публика була вдоволена, тільки забагато було порожних місць. Чи не задорогі вони. Здаєсь краще булоби колиб були таньші, а за те всі заняті.
Нова Рада