на кладовищи Николаєвского монастиря відбуло ся дня 28 н. ст. вересня. [Як раз того дня перед трема роками було перевезене тїло покійного з Новороссійска до Кієва.]
Перед посвященєм памятника відправив уманьскій епископ Іоаникій в кладовищній церковци заупокійну литургію, а проповідь виголосив друг покійного о. Мелниковскій, котрий з порученя Славяньского благотворительного общества займав ся поставленєм памятника. На литургії бачив справоздавець "Галичанина" [за котрим се нотуємо] предсїдателя петербургского Славяньского благотвор. общества ґр. Николая Павловича Итнатьєва, членів кієвского відділу того общества під проводом предсїдателя проф. Ив. Ив. Рахманинова, духовних, чиновників і офіцирів. З Галичини прибуло пять осіб: чотири зі Львова а оден селянин з провінції, відтак Галичане проживаючі в Кієвї і на Волини а з Холмщини о. Ант. Медвідь зі Спаса. З ъродини покійного був лише син д-р Николай Наумович [вдова, проживаюча в Варшаві при дочцї замужній за чиновником цензурного комітету А.И. Габлою, тяжко недужа]. По литургії еп. Іоаникій вийшов на кладовище, відправив з духовными на могилї панахиду а по відспіваню "вічная память" покропив памятник свяченою водою. Відтак наступили промови. Першій промовив редактор "Кіевского Слова" И.А. Баженов. Він піднїс, що пок. о. Наумович оснував общество им. Качковского у Львові, а потім ширше говорив о дїяльности небіщика в Галичинї і о єго процесї, по котрім перенїс ся до Кієва і тут змінивъ віру та й взагалї став "сыномъ великой русской землѣ". Промову свою закінчив Баженов покликом до прибувших в Кієв синів і дочок Галичини [кромі пятьох мужчин зъ Галичини прибула також одна женщина]: "Утѣшъ ся галицкая Русь! Отецъ и просвѣтитель Твой упокоился на родной русской землѣ!" — По Баженові промовив редактор "Страхопуда" О.А. Мончаловскій зі Львова. Він почав свою промову подякою від міліонів Галичан покровителям і другам покійного в Россії; в дальшім ходї промови указав на терновий вінець, якій приїзжі з Галичини привезли і зложили на памятнику, а вкінци, піднїсши, що пок. Наумович спочив у Кієві, де прославили ся св. Володимир, св. Ольга і многі св. Божі угодники, в друге подякував "всѣмъ сынамъ великой русской земли и ея великодушному хозяину за гостепріимство, данное покойному, а тымъ самымъ и за оказанную въ лицѣ покойного милость для всѣхъ русскихъ Галичанъ". Третій промовив звістний Гринь Мурин з Ляцкого, що перед кількома роками переселив ся на Волинь і піднїс покійного яко просвітителя меншого брата.
Памятник представляє чотирогранний обеліск з темного лябрадору, а на верху трираменний позолоченый хрест. В горішній части обеліска поміщена з одного боку икона св. Ивана Хрестителя а з другого портрет пок. Наумовича. Всї чотири боки обеліска записані цитатами з св. письма і датами з житя, смерти і похорону покійника. В часї посвященя памятника зложено на памятнику чотири вінцї. Два вінцї привезли гостї галицкі: оден терновий з написію: "Галицкая Русь своему просвѣтителю", другій від редакції коломийскої "Русскої Ради" з огородових і польних цвітів коломийскої околицї, звязаний поясом домашного выробу. Третій вінець зложило кієвске Славяньске благотв. общество "своему почетному члену протоіерею Іоанну Наумовичу", а четвертий, срібний, куплений зі складок у Варшаві, прислала з Варшави Софія Александровна Левицкая. В день посвяченя памятника роздавано на кладовищи житєпись небіщика з портретом видану в прилозї до "Кіевского Слова" а написану Баженовом. [Рівночасно і в Петербурзї видав коротку житєпись Наумовича Ив. Ив. Соколов.] В часї панахиди при памятнику фотоґраф зняв кілька моментів.
Памятник після проєкту проф. В.Н. Николаєва выготовив каменарскій майстер Городков у Кієві. Фонди на памятник збирали дорогою складок петербургске Славяньске благотв. общество з иніціятиви предсїдателя ґр. Игнатьєва, попечительство в Кронштадтї з иніціятиви о. Іоана Кронштадтского і філія Славяньского общества в Кієві. А позаяк складки впливали дуже скупо, то ґр. Игнатьєв звернувъ ся до міністерства фінансів о т. зв. "пособіє". Міністер Вітте "походатайствувавъ" у царя а цар позволив видати з державної казни 900 рублїв. Тогдї вже можна було памятник поставити.
Дѣло