Я вступив до трафіки та зажадав папіросів. Чемний трафікант відповів, що папіросів сегодня нема, але за те "завтра" буде "болгарський тютюн". Сірників також не має, але за те має дуже добрий мясний екстракт, товщ до черевиків, пасту, хліб по 16 корон і инші спеціяли... Очевидно, я купив хліб.

З трафіки вступив я до цукорні — яких намножилося у Львові що друга камениця, а мимо того ми пємо гірку каву, бо цукру нема. Гарненька паннунця, з задертим до гори фіґлярним носиком, солодким як сахарина голосочком — запропонувала мені дуже добрий і дешевий... оселедець! Я не міг опертися покусі і купив одну штуку за 6 К.

З цукорні пішов я до аптики по... спіритус, бо до оселедця треба "большевика", якого під "цвайундфірціґ" нема, бо остро заборонено продавати алькоголь.

По дорозі вступив я до нафтяра, та нафти я не дістав, бо вона потрібна для заграниці, але за те запропонувала мені властителька склепу по дуже дешевій ціні... гусь, добре вигодовану, дуже дешеву (лише 100 корон!)

Я засів при свічці до висушеного оселедця. При їді я порівнував давні часи, коли то товстий оселедець, з молочком чи ікрою, великий "як рука" — коштував 7 крайцарів; коли "за три по три" платив у Райха девять крайцарів; коли викурював денно пачку тютюну за тринайцять крайцарів...

Ex, часи-ж то були, часи!

А нині?!

Вперед!