Про наш часопис якого 1. число ми видали в часі переговорів Петлюри-Петрушевича з Поляками, о чім ми були добре поінформовані, а як політикам не належало нам, щоби ми укр. правлінню перешкажали і виступали тоді як найострійше, пускають політикане, яких війна змітає, ріжні толки. Правдиві політики і досвідні люде тішаться нашим виданням, бо розуміють, що серед важких обставин годі дати щось совершенне, тим більше, що письменний дозвіл на часопис дістали ми аж по появі 1. числа. Як ми в 1. числі повідомили з причини реконструкції друкарні і доповнювання збору складачів, почне наш орґан появлятися правильно від слідуючої суботи.
Українська преса по цьому боці фронту. По зайнятті Львова польськими військами виходили ві Львові з українських часописів "Дїло" й соціялістичний орґан "Вперед". Та "Дїло" припинено вже по кількох числах, а "Вперед" борикався ще якийсь час із заборонами і иншими перепонами прим. якийсь час мусів він друкуватися й латинськими черенками, аж поки й його не припинено зівсім. Разом із "Впередом" припинено й жіночий часопис "Наша Мета", що почав був виходити дещо пізнійше. Із окупаційної преси під окупацією найдовше ще проклигав перемиський "Український Голос", якому староство заборонило навіть було зватися "орґаном перемиської України" та вкінці й його стрінула доля львівської преси. По довгій примусовій мовчанці починає знову озиватися наша преса. Першою ластівкою була соціялістична "Воля" в Станиславові, а за ньою обізвався й жіночий часопис "Наша Мета". Як зівсім новий часопис появляється "Наша Рада". Від 2. с. м. почав уже виходити "Вперед". "Свобода", яка мала виходити, заборонена.
В справі подань о звільненє інтернованих і полонених, що находяться ві Львові, в Вадовицях, Домбю та Перемишлі й по инших таборах — треба звертатися до "Самаританської Секції Горожанського Комітету ві Львові, вул. Бляхарська ч. 11. І. поверх. Зголошуватися між годинами 11—1 в полудне. З провінції можна звертатися туди й письменно.
Найновійші вісти. Комунікат Варшава з 5-го вересня:
Фронт Литовсько-білоруський. На відтинку північнім заняли наші відділи лінію ріки Болти відкидаючи по тяжкій борбі ворога в напрямі на Дриссу. На півн. схід від Бобруйська розбили наші відділи піхотинців ворога, в відвороті взяли полонених, 1 армату, машиновий кріс, вози табору з запрягом і богато ручної збруї і амуніції.
Фронт Волинський. По енерґічнім підготовленю артилєрії, вдарили большевики на наші позиції під Олеськом. Контратаком відкинули ми ворога і здобули 3 машин, кріси і взяли 60 полонених. На північ від Олеська жива діяльність вивідників.
"Народні Лісти" доносять, що до Парижа прибула з Америки місія галицьких Лемків під проводом Дзвончика і Глядика зi скаргою на переслідування Лемків в Галичині зі сторони Поляків. Мирова конференція рішила вислати до Галичини комісію, якаби розслідила на місци кривди Лемківщини.
Цими днями збиралися товпи перед першорядним готелем при вул. Кароля Людвика у Львові, щоби побачити богачку, як говорили, Ротшільдівну, яка з'їхала до Львова і жертвує мущин, котрий би з нею оженився самих відсотків 8 мілійонів річно. Вона би мала стерегти вірности свойого мужа при помочи тайних аґентів а дома мусіла би бути тільки мужеська служба. Все це задля того, бо ця богата відданиця має ніс зрослий з горішньою губою, що разом творить рийок одного відомого сотворіння. Цікаво, що доси ніхто навіть з львівських фацетів славних з любовних і грошевих авантур не попросив багачки о єї ручку і не рад уцілювати її апетитнього пися. А може це в часї змінної погоди ще наступить.
Одна мійська паскарська громада виграла процес о обиду своєї чести поповнену тим, що один громадянин про неї висказався, що "половина громадської ради це злодії і паскарська наволоч". На приказ суду відкликав він цю обиду заявляючи, що він пересьвідчився, що половина Ради громадської не є ні злодіями ні паскарями сволочею". Все після закону!
Шеф нашої редакції у делєґата отамана Петлюри, полковника п. Ліпки і галицько-укр. делєґата п. Маґаляса. Вчера приняли нас вище названі делєґати в повороті на Україну в Краківськім готели, де були заїхали. Вони говорили: Ми виїхали з Камінця Под. 25. серпня з поручення п. отамана Петлюри, який ділає з п. Петрушевичем в найкращім порозумінні і який припоручив нам здавати реляцію не лише йому, але й в Каменці Под. т. є. Петрушевичеви. Відносини Українців в Каменці Подільськім до галицького війська і Галичан було спочатку здержливе, вижидаюче, але по відозві ат. Петлюри з мая змінився настрій і населення перестало трактувати цих людий як Австрійців. Ми приїхали до Варшави в військовій місії. Відносилися до нас добре. Ми ходили свобідно по місті. Двох офіцнрів додано нам для інформовання. Дня 1. вересня о год. 8. вечер підписали ми перемиря на 1 місяць з тим, що 5 суток перед упливом цього часу може кожна сторона виповісти його. Перемиря підписали з нашого боку полковник ґенерального штабу Ліпко, сотник Остап Луцький, поет, сот. Маґаляс, сот. Мшанецький і сотник Рутський. З польського боку підписали делєґат ґенер. штабу пор. Дурський. Відман, капітан ґенер. штабу, Бернацький поручник, Вєльовєйський поручник і Налябік. В тім перемирю застережено його підписання до 15 днів. Застережено справи що відносяться до полонених і інтернованих, які будуть поладнані, дальше застережено, що обі сторони не будуть використовувати свойого стану положення. Відносини справ галицьких будуть порішені як строго політичні на спеціяльній комісії, яка буде ділати з порозумінням і порученням антанти.
На дальші питання нашого шефа редакції відповів п. полковник Ліпко ось що: Положення на Україні цеб-то приміром відносини оперуючих проти большевиків армій, між ними покищо не порішені. Про будучину годі говорити. Ми не пророки, трудно предсказати. Большевицьке військо є добре зорґанізоване. Все є як за старого царського режіму. Комісарі як товариші, мають право розстріляти неслухняних. Змінилося о стільки, що говориться тепер до старших пр. "капітане товаришу!" Саме ліпші полки вислали тепер большевики проти Українців і Поляків Большевики Раковського то спеціяльна орґанізація. Складається почасти з місцевого елєменту, але проти Українців.
Тепер є через Борщів полученнє з ґенералом Івашкевичем і Камінцем Подільським. Де наш тепер ґенеральний штаб цього не знаємо, бо за час нашого побуту в Варшаві пішли наші війська далеко вперед.
Розмові нашій з членами місії прислухувався підпоручник Поляк п. Шпігель, якого додали в товариство нашим делєґатам. На дальші питання заявила нам делєґація, що виїдуть зі Львова, як тільки надійдуть авта, бо дуже їм спішно. Поїдуть до Камінця Под. на Ісаківці.
Запевненням про солідарність, пояснивши завдання часописи "Нової Ради" та пожелавши щасливої дороги, покінчили ми нашу розмову з цими дуже симпатичними делєґатами.
Нова Рада